Рішення № 6064332, 27.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/3827.07.09 За позовом Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ»

до 1) Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім»

2) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і

науки України

про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 55674 від 15.11.2005

недійсним

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Тарарін М.О. (довіреність № 2200 від 21.12.2006 р.)

Від відповідача-1: не з`явилися

Від відповідача-2: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про визнання повністю недійсним свідоцтва України №55674 на знак для товарів і послуг Svet»для товарів 33 класу МКТП. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно рішення Апеляційної палати від 04.05.2007 року, знак «Новый свет»визнаний добре відомим в Україні відносно Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ», Україна, щодо товарів 33 класу МКТП «вина пінливі (газовані, ігристі, в тому числі шампанське)»станом на 24.08.1991 року, тобто до дати подачі заявки на видачу свідоцтва № 55674.

Позивач вказує, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 55674 не відповідає умовам надання правової охорони та порушує, внаслідок його реєстрації, права інтелектуальної власності позивача.

Позивач зазначає, що відповідно до положень п. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Ухвалою суду від 30.12.2008 р. порушено провадження у справі № 39/38 та призначено справу до розгляду на 19.01.2009р.

Ухвалою суду від 19.01.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 16.02.09р.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав.

Відповідач 2 в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент проведення експертизи заявки № 2003065986 від 06.06.2003 року та видачі свідоцтва № 55674 від 15.11.2005 року на знак Svet»y закладу експертизи не було правових підстав для відмови в реєстрації цього знака, відповідно до п. З ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки на той час знак «Новый свет»не був визнаний добре відомим в Україні відносно Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ», Україна щодо товарів 33 класу МКТП «вина пінливі (газовані, ігристі, в тому числі шампанське)». Також представником відповідача 2 в судовому засіданні було подано усне клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність призначення по справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою суду від 16.02.2009р., на підставі ст. ст. 41, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.03.2009р. о 15:20 год. та зобовязано сторін надати суду перелік питань, які на їх думку мають бути поставлені на вирішення судового експерта.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 р., на підставі ст. ст. 69, 86 ГПК України, було продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача через відділ діловодства суду 02.03.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.03.2009 р. о 16:20 год.

Відповідач 2 в судовому засіданні надав перелік питань, які, на їх думку, мають бути роз'яснені судовим експертом.

В судовому засіданні, призначеному на 23.03.2009 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, якою просить суд на підставі ст. 66 ГПК України вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державному департаменту інтелектуальної власності вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва № 55674. Представник відповідача 2 проти задоволення заяви про забезпечення позову не заперечував.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України передбачає, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Ухвалою суду від 23.03.2009 р., на підставі ст. ст. 41, 79, 86, вжито заходів до забезпечення позову, призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 08.07.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро з питань інтелектуальної власності»були повернуті матеріали справи № 39/38 разом з висновком експертизи.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р., на підставі ст. ст. ГПК України, було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.07.2009 р. о 11:00 год.

Представник відповідача 2 через відділ діловодства суду 24.07.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання відхилено.

В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем 1 і витребувані господарським судом документи не подано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником знака для товарів і послуг «Новый свет», визнаного рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 04.05.2007 р. добре відомим в Україні відносно Державного підприємства "Завод шампанських вин «Новий світ», Україна, щодо товарів 33 класу МКТП "вина пінливі (газовані, ігристі, в тому числі шампанське)" станом на 24.08.1991 року, свідоцтва України № 14120 від 29.12.1999 р. на комбінований знак для товарів 33 класу МКТП, виданого за результатами розгляду заявки від 17.10.1994.

Згідно з п.1 ст.25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»в редакції від 22.05.2003 р. охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. Правова охорона знака, заявленого на реєстрацію в Україні, а саме право використовувати знак та інші права, передбачені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», випливають зі свідоцтва, відповідно до п.1 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а згідно з п.2 ст.16 цього ж закону права, що випливають зі свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Таким чином, права позивача на знак «Новый свет»є чинними з 24.08.1991 р. дати, на яку вказаний знак було визнано добре відомим.

Державним департаментом інтелектуальної власності України (відповідачем 2) 15.11.2005 р. було видано ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»(відповідачу 1) свідоцтво України № 55674 на знак для товару «бренді» 33 класу МКТП, за результатами розгляду заявки від 06.06.2003 р.

Причиною виникнення спору стало те, що, на думку позивача, знак за свідоцтвом України № 55674 не відповідає умовам надання правової охорони, встановленим п.3 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком позивача, визнаним добре відомим на дату, що передувала даті подання заявки на видачу свідоцтва України № 55674.

При цьому позивач вказує, що позначення oviy Svet»є транслітерацією в латиниці позначення «Новый свет», що визнано добре відомим, а отже, є схожим з ним настільки, що їх можна сплутати.

Згідно з п.1 ст.10 Закону України ”Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті). Згідно з п.15 цієї статті, під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом.

З наведених норм випливає, що для встановлення відповідності знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 55674 умовам надання правової охорони необхідно застосування спеціальних знань. В звязку з цим судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначено судову експертизу обєктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовому експерту Н.М.Мещеряковій.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання:

- чи є знак для товарів і послуг «Noviy Svet»за свідоцтвом України № 55674 для товарів 33 класу МКТП «бренді»схожим настільки що його можна сплутати зі знаком «Новый свет», який рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 04.05.2007 року визнаний добре відомим в Україні відносно Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ», Україна, щодо товарів 33 класу МКТП «вина пінливі (газовані, ігристі, в тому числі шампанське)»станом на 24.08.1991 року?

В результаті дослідження поставленого питання, у висновку № 32 НМ судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 02.07.2009, експерт дійшов таких висновків:

знак для товарів і послуг «Noviy Svet»за свідоцтвом України № 55674 для товарів 33 класу МКТП «бренді»є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком «Новый свет», який рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 04.05.2007 року визнаний добре відомим в Україні відносно Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ», Україна, щодо товарів 33 класу МКТП «вина пінливі (газовані, ігристі, в тому числі шампанське)»станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про судову експертизу»до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Як випливає з висновку № 32 НМ судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 02.07.2009, судовий експерт Мещерякова Н.М. має вищу філологічну та юридичну освіту, вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності за спеціальностями (свідоцтво Міністерства юстиції України №1248 від 9 червня 2008 p.) зокрема за спеціальністю 13.6. Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями. Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст.384 та 385 Кримінального кодексу України експерта було попереджено.

З огляду на це суд вважає, що висновок № 32 НМ судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 02.07.2009 зроблений кваліфікованим експертом, відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», а тому приймається судом в якості належного доказу.

Позивач висновок судової експертизи підтримав та зазначив, що він відповідає вимогам, встановленим відповідно до положень ст. 41 та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, містить обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання, не викликає сумнівів у його правильності та відповідає іншим матеріалам справи.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, повязані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, повязаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До обєктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є право на її використання, виключне право дозволяти використання торговельної марки, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 55674 від 15.11.2005 р. недійсним, а саме у відношенні товарів 33 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»передбачено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з абз. 3 п.3 ст.6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності

Відповідно до п.4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, що затверджені наказом Держпатенту N 116 від 28.07.95 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1995 р. за N 276/812, зі змінами в редакції Наказу Держпатенту N72 Від 20.08.97 при перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.

Відповідно до п. 4.3.2.5. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Згідно з п.4.3.2.6. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Згідно з ст. 499 Цивільного кодексу України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 5 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993р. № 3771-ХІІ “Про введення в дію Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяли на дату подання заявки.

Відповідно до пп. «а»п.1 ст.19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

У вирішенні спорів, повязаних з визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з питань невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для зясування питань, що потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функцій експерта.

Враховуючи наведене положення, судом призначено експертизу обєктів інтелектуальної власності у справі № 39/38, яку доручено провести експерту Мещеряковій Н.М.

У висновку № 32 НМ судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 02.07.2009, встановлено, що між знаком для товарів і послуг «Noviy Svet»за свідоцтвом України № 55674 та знаком «Новый свет»наявна (фонетична), та смислова (семантична) схожість, а графічне виконання позначень не є тією ознакою, що може стати вирішальним при їх сприйнятті споживачем.

Крім того, експерт прийшов до висновку, що знак для товарів і послуг «Noviy Svet»за свідоцтвом України № 55674 та знаку «Новый свет»правова охорона надана для споріднених товарів.

За таких умов та з урахуванням того, що станом на 06.06.2003 р. - дату подання заявки на реєстрацію знака за свідоцтвом України № 55674, знак «Новый свет»вже був добре відомим в Україні - суд вважає встановленим, що знак за свідоцтвом України №55674 не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим абз.3 п.3 ст.6 Закону ”Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, оскільки є схожим настільки, що його можна сплутати із добре відомим знаком позивача, що охороняється без реєстрації на підставі ст.25 Закону України Закону ”Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

В звязку з цим, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва України № 55674 на знак для товарів і послуг підлягає задоволенню, а свідоцтво України № 55674 має бути визнано недійсним на підставі пп. ”а” п.1 ст.19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»через невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Позивач також звернувся до суду про зобовязання відповідача-1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України № 55674 на знак недійсним, а саме у відношенні товарів 33 класу МКТП та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. № 3689-ХІІ (з останніми змінами від 10.04.2008р.), при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. № 3689-ХІІ (з останніми змінами від 10.04.2008р.).

За таких обставин, вимоги позивача про зобовязання відповідача-1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України № 55674 на знак недійсним, а саме у відношенні товарів 33 класу МКТП та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно п. 49 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права покладати сплату державного мита та інших судових витрат на Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, якщо останнього було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено ним згідно з чинним законодавством.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р. позивача, зокрема, було зобовязано надати суду докази оплати по проведенню експертизи. Позивачем таких доказів суду не надано.

За таких обставин, витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 55674 недійсним повністю.

3. Зобовязати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: Україна, 03680, м. Київ, вул. Урицького, 45) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 55674 недійсним повністю та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім»(95006, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 6; код ЄДРПОУ № 30746775; р/р 260022088 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ»(98032, Автономна Республіка Крим, м. Судак, смт. Новий світ, вул. Шаляпіна, 1; код ЄДРПОУ № 00412665; р/р № 26008261328051 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436) 85 (вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега О. В.