Постанова № 6060178, 01.06.2009, Краматорський міський суд Донецької області

Справа №2а-209/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2009 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бакуменко А.В..,

при секретарі Кісточка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання відповідача провести перерахунок та стягнути недоплачені суми, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з позовом про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до трьох років, та перерахунок та виплату дополмоги при народженні дитини обґрунтувавши свої вимоги тим, що 8 травня 2007 року в неї народилась дитина ОСОБА_3, з часу призначення допомоги, дану допомогу їй виплачували в значно меншому розмірі ніж встановлено законом. Окрім того, відповідно до законодавства вона, як соціально застрахована особа мала право на отримання допомоги при народженні дитини в сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6 років, встановленого на день народження дитини, однак суму отримала значно меншу. Просить суд визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення відносно відмови в перерахунку та виплаті належних їй коштів, зобов’язати відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виплачувати їй щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, а також зробити перерахунок та виплату допомоги при народженні дитини у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, та зробитти перерахунок нарахованих та виплачених сум допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, направила суду заяву в котрій просить справу розглянути за її відсутності, наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву в котрій просить справу розглянути за його відсутності з урахуванням викладеного у відзиву на позов, з котрого вбачається, що він вважає, вимоги позивачки безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі, бо усі виплати вони здійснюють відповідно до законодавства України. Положення ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми " та Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 "Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (зі змінами та доповненнями) є чинними на протязі 2007 року та по цей час. Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми " надано право Кабінету міністрів України розробити та затвердити в межах своїх повноважень порядок призначення та виплати державних допоміг. Зазначеним порядком встановлений також и розмір допомоги, який і був виплачений у повному обсязі, тому просить суд залишити позовну заяву позивача без задоволення у зв’язку з безпідставністю.

Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області свого представника в судове засідання не направили.

Суд вивчивши матеріали справи набуває висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму. Допомога із врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї призначається на шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Суд звертає увагу, сторін на те, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України наступні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»(надалі -Закон):

1) абзац 3 частини 2 статті 56 Закону щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у порядку встановленому Кабінету Міністрів України;

2) пункт 7 статті 7 Закону в частині зупинення на 2007 рік дії статтей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3) пункт 14 статті 71 Закону в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) пункт 23 статті 71 Закону, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»в частині збільшення прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року -50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 має дитину, які не досягла трьохрічного віку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 15 Закону України про державну допомогу сім'ям з дітьми»( в редакції від 9 липня 2007 року) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»передбачено, зокрема, затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дія даної статті Законом України від 19.12.2006 року N 489-V на 2007 рік була призупинена.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 пункт 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік », в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – визнано неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на всій території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними

Як убачається с Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», прожитковий мінімум для дитини віком до шести років встановлено з квітня 2007 року - 463 ,00грн..

Таким чином допомоги при народженні дитини повинна була становити 463 грн.* 22,6= 10463,80 грн., а не 8500 грн., як було сплачено ОСОБА_1

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця вимога Позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежн ість від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007(справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" абзац перший пункту 5 мотивувальної частини)

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділII) Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача виплачувати щомісячну допомогу вподальшому є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав: згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання ОСОБА_2 праці і соціальногго захисту населення Краматорської міської ради у подальшому робити перерахунок є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст.4-15,159-163,185-186 КАС України, ст.. 7,48 Бюджетного Кодексу України , Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суд –

П О С Т А Н О В И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягненні коштів, задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, та допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зробити перерахунок та виплатити допомогу принароджені дитини, що надається в сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6 років, встановленого на день народження дитини, з урахуванням проведених виплат, за рахунок Державного бюджету з р/р 35416007000804 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25953617.

Зобов`язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до рівня не менш прожитковго мінімуму прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6 років ,з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням проведених виплат, за рахунок Державного бюджету з р/р 35416007000804 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25953617

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом. Заяву про апеляційне оскарження постанови Краматорського міського суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Донецькому апеляційному адміністративному суду через Краматорський міський суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову винесено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя

Краматорського міського суду ОСОБА_4