Рішення № 6057861, 21.04.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" квітня 2009 р. справа № 5020-11/473-6/165 За позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

ОСОБА_3 (АДРЕСА_3),

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1),

Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-а),

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

Підприємство “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)

про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники сторін:

прокурор Шульга А.М., посвідчення № 574 від 18.11.2008;

від позивача Косарев О.М., довіреність №1 від 09.01.2009, головний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення;

від відповідача ОСОБА_1;

від третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_7, довіреність № 4072 від 02.09.06;

від третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_8, довіреність №4664 від 11.12.2008, представник;

від третьої особи КП БТІ та ДРОНМ СМР не зявився;

від третьої особи ФКМ СМР не зявився;

від третьої особи ПБУЧФМО РФ не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

28.10.2008 Прокурор Ленінського району міста Севастополя (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі (далі Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі Відповідач) про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод в праві користування майном.

Ухвалою суду від 29.10.2008 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-11/473.

16.12.2008 Прокурор заявив клопотання про збільшення позовних вимог та просить суд: визнати недійсним договір оренди №153 від 23.04.2003, визнати недійсною додаткову угоду №1 від 23.04.2003 до договору оренди №153 від 23.04.2003, усунути перешкоди в праві користування окремим індивідуально визначним державним майном.

19.12.2008 розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Севастополя №151 у звязку з закінченням строку повноважень судді господарського суду міста Севастополя Дмитрієва В.Є. справу №5020-11/473 передано до провадження судді Лазарева С.Г.

Ухвалою суду від 25.12.2008 суддя господарського суду міста Севастополя Лазарев С.Г. прийняв справу до провадження та присвоїв їй №5020-11/473-6/165.

Ухвалами голови господарського суду міста Севастополя від 26.12.2008, 27.01.2009 строк вирішення спору продовжено до 28.01.2009, 28.02.2009.

Ухвалою суду від 15.01.2009 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено: ОСОБА_3, ОСОБА_4.

25.02.2009 Прокурор надав суду додаткові пояснення щодо позовних вимог, відповідно до яких уточнив підстави, а також предмет позову просить визнати недійсними договір оренди №153 від 23.04.2003 та додаткову угоду №1 від 23.04.2003 до цього договору (т.2 арк.с.36-37).

Ухвалою суду від 25.02.2009 за клопотанням Прокурора, погодженим з іншими учасниками процесу, строк вирішення спору продовжено до 25.03.2009.

Ухвалою суду від 20.03.2009 за клопотанням Прокурора, погодженим з іншими учасниками процесу, строк вирішення спору продовжено до 25.04.2009, до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог, на стороні позивача: Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, Підприємство “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації”.

Під час розгляду справи Прокурор заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольську міську Раду, але суд у задоволенні цього клопотання відмовив з тих підстав, що в даному випадку інтереси Севастопольської міської Ради не зачіпаються.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2003 між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України у місті Севастополі (Орендодавець) укладений договір оренди нерухомого майна №153 (далі Договір) (т.1 арк.с. 5-7).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно окремо розташовану одноповерхову будівлю загальною площею приміщень 190 кв.м., огородження й мощення площею 2133 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, 38 (далі Обєкт оренди). Абзацом 2 п. 1.1 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою організації складу.

Згідно з актом приймання-передачі від 23.04.2003 орендодавець передав Обєкт оренди, а орендар прийняв його у строкове платне користування.

Пунктом 10.1 Договору встановлено строк його дії 3 роки, а саме: з моменту підписання по 31 грудня 2006 включно.

06.04.2007 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради видано свідоцтво про право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на обєкт в цілому, а саме: будівлю літ. „А” з ганками, мощеннями та огорожами, розташованими за адресою: місто Севастополь, вул. Катерна, 38 (т.1 арк. с. 11).

23.05.2007 між Орендодавцем та Орендарем укладено додаткову угоду №1 про внесення змін у Договір, згідно з якою строк дії договору продовжено до 30.12.2009 (т.1 арк.с. 10) (далі Додаткова угода).

За результатами розгляду протесту Прокурора міста Севастополя від 18.03.2009 за вих.№05-3-400 наказом голови Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №277 від 20.03.2009 (т.2 арк. с. 98) скасовано наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №294 від 06.04.2007 „Про оформлення права власності на обєкт нерухомого майна”, яким прийнято рішення про оформлення права власності на Обєкт оренди.

Відповідно до змісту позовної заяви та додаткових пояснень щодо уточнення позовних вимог і підстав позову, а також усних пояснень Прокурора, предметом позову у цій справі є визнання Договору та Додаткової угоди недійсними на підставі статті 48 ЦК 1963 року та статей 203, 215 ЦК України у звязку з невідповідністю вимогам законів.

Позивач заявлені Прокурором позовні вимоги не підтримав та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно з наданими поясненнями Позивач стверджує, що при укладенні Договору та Додаткової угоди сторони діяли у відповідності з чинним законодавством (т.1 арк. с. 40-41).

Відповідно до частини шостої статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті, тому ця справа має бути розглянута по суті.

Відповідач вважає позов безпідставним та таким, що підлягає залишенню без задоволення, оскільки договір оренди укладено відповідно до норм чинного законодавства, зокрема вважає, що Обєкт оренди є державною власністю (т.1 арк.с.49-50).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вважають, що позов підлягає задоволенню з підстав, викладених Прокурором (т. 1арк.с. 125-127).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, Підприємство “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” письмових пояснень щодо суті спору не надали.

Суд, провівши відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінку зібраним по справі доказам, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На час укладення Договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР (Закон України від 18.07.1963 №1540-VI, далі ЦК 1963 року), що діяв до 01.01.2004 дати набрання чинності Цивільним Кодексом України № 435-ІV від 16.01.2003 (далі ЦК України), тому відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на той час норм.

Відповідно до статті 48 ЦК 1963 року недійсними можуть визнаватися угоди, які не відповідають закону, а згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” на підставі статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Судом встановлено, що, як станом на день укладення Договору (23.04.2003), так і на день вирішення спору, Обєкт оренди не мав статусу обєкту нерухомого майна, оскільки в установленому законодавством порядку в експлуатацію не введений.

Відповідно до листа Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” від 11.03.2009 №86/12/119 (т.2 арк. с.57) Обєкт оренди розташований на будівельно-монтажній ділянці, на якій були побудовані підрозділом цієї організації тимчасові будівлі та споруди господарським способом.

Відповідно до листа Державної організації Архітектурно-будівельний та технічний нагляд Севастопольської міської державної адміністрації від 26.12.2008 №2782 технічний нагляд за Обєктом оренди та прийом його в експлуатацію не проводились (т. 2 арк. с. 8).

Листом від 12.02.2009 № 7/27-356 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в місті Севастополі повідомила, що дозволів на виконання будівельних робіт на обєкті за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, 38, не видавала (т.2 арк.с. 9).

Згідно з Технічним обстеженням складу по вул. Катерна, 38 від 16.11.2004 за №5215, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що Обєкт оренди в експлуатацію не введено, та зазначено, що «...експлуатація будь-якого призначення може здійснюватись тільки після предявлення обєкта державній комісії по вводу в експлуатацію»(т.2 арк. с. 24-25).

Згідно зі статтею 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 2269-ХІІ від 10.04.1992 об'єктами оренди за цим Законом є:

„цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) ...;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації)”.

Частиною третьою статті 18 Закону України „Про основи містобудування” зі змінами, внесеними згідно із Законом України №2257-ІІІ від 08.02.2001, передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

До завершення будівництва обєкт нерухомого майна вважається нествореним, а особа є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (стаття 331 ЦК України).

Стосовно виникнення у Позивача прав на Обєкт оренди слід зазначити наступне.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (пункт 1.5), встановлена обов'язковість реєстрації права власності на нерухоме майно. Особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (з видачею свідоцтва) визначені в розділі 6 цього положення.

Відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів легального володіння Обєктом оренди. Судом встановлено, що право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на Обєкт оренди у передбачений законодавством України спосіб не оформлено. Зазначене підтверджується листом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради від 27.01.2007 №321 (т.2 арк. с. 129), наказом голови Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №277 від 20.03.2009 (т.2 арк.с. 98).

За правилами ЦК 1963 року, Закону УРСР „Про власність” від 7 лютого 1991 року №697-XII право розпорядження майном, в тому числі надання його у тимчасове користування, належить власнику майна або іншому титульному володільцю.

Оскільки судом встановлено, що станом на 23.04.2003 Позивач не набув прав титульного володільця Обєктом оренди, Договір укладено особою, яка не мала право його укладати.

Таким чином, Договір є таким, що підлягає визнанню недійсним на підставі статті 48 ЦК 1963 року через невідповідність його вимогам законодавства, а саме: частині третьої статті 18 Закону України „Про основи містобудування” зі змінами, внесеними згідно із Законом України №2257-ІІІ від 08.02.2001, статті 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 2269-ХІІ від 10.04.1992, Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, статті 4 Закону УРСР „Про власність” від 7 лютого 1991 року №697-XII, розділу ІІ, глави 25 ЦК 1963 року.

Оскільки Додаткова угода є правочином, що лише змінює умови Договору, та не містить всіх тих умов, що складають перелік істотних умов договору оренди, передбачених статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 2269-ХІІ від 10.04.1992, тому Додаткова угода не є самостійним договором. З огляду на це, визнання недійсним Договору тягне за собою визнання недійсною і Додаткової угоди.

Відповідно до частини першої статті 59 ЦК 1963 року угода, яка визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, що передбачено частиною другою статті 59 ЦК 1963 року.

Таким чином, Договір в редакції Додаткової угоди припиняється лише на майбутнє.

Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє тягне майнові наслідки, передбачені статтею 48 ЦК 1963 року та статтею 216 ЦК України, а саме, повернення Обєкту оренди.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 ГПК України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Згідно з підпунктом „б” пункту 2 статті третьої Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 із заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 (в редакції, чинної на день звернення з позовом 28.10.2008) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено за ставкою 118 грн.

Таким чином, державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір оренди №153 від 23.04.2003, укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, про надання у користування окремого індивідуально визначеного державного майна окремо розташованої одноповерхової будівлі загальною площею приміщень 190 кв.м., огородження й мощення площею 2133 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, 38.

3.Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості щодо наявності рахунків відсутні) у місячний строк після набрання законної сили рішенням суду повернути за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене державне майно окремо розташовану одноповерхову будівлю загальною площею приміщень 190 кв.м., огородження й мощення площею 2133 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, 38, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, місто Севастополь, пл. Повсталих,буд. 6, ЄДРПОУ 20677058, р/р 39211824510016, МФО 824509).

4.Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 23.05.2007 до договору орендного майна №153 від 23.04.2003, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

5.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості щодо наявності рахунків відсутні) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.).

6.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості щодо наявності рахунків відсутні) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м.Севастополя, р/р 31216259700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Суддя (підпис) С.Г. Лазарев

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

06.05.2009

РОЗСИЛКА:

1.Прокурору м. Севастополя 99011. м. Севастополь, вул. Павліченко, 1

2.РВ Фонду Державного майна України в АРК та м. Севастополі - 99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6

3.СПД ОСОБА_1 АДРЕСА_2; АДРЕСА_4 в 2 адреса

4.ОСОБА_3 - АДРЕСА_3

5.ОСОБА_4 - 99011, м. Севастополь. АДРЕСА_1

6.КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” СМР 99011, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-а

7.Фонду комунального майна СМР 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5

8.Підприємству “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” - 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13