Рішення № 6055269, 10.03.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 р. Справа № 8/7 Господарський суд Івано-Франківської області в складі судді Шіляк Марини Анатоліївни

при секретарі Феденько Наталії Михайлівні,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні

за позовом ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна",

вул.Євремова, 32 а, м.Львів,79013

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 36 560,40 грн. за договором фінансового лізингу 29/1106/7-МО від 24.11.06

За участю представників сторін:

від позивача: Павлічко О.О.- начальник відділу лізингу обладнання, (довіреність №217 від 06.03.09);

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець.

Заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 36 560,40 грн. за договором фінансового лізингу 29/1106/7-МО від 24.11.06.

Ухвалою від 04.02.09 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.02.09.

В судовому засіданні 19.02.09 оголошувалась перерва до 10.03.09.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору фінансового лізингу, а саме не сплачено лізингові платежі, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 36 560,40грн.

Відповідач проти позову заперечив, свої обгрунтування виклав у відзиві на позов. Заперечує проти сплати частини заборгованості, яка, на його думку, має бути зарахована в повернення частини вартості майна, що сплачена раніше.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив, що 24 листопада 2006 року між ТОВ "Лізинговою компанією "Універсальна" (лізингодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу 29/1106/7-МО хірургічного лазера DORNIER Medilas D Compact та Доплера Multi Dopplex II.

06 лютого 2007р. вказане майно було передано ОСОБА_2 на умовах вищевказаного договору згідно Додатку №3 до Договору лізингу Акту приймання-передачі предмету лізингу.

Пунктом 3.3 Договору лізингу визначено графік лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач зобов"язався щомісячно сплачувати лізингові платежі у визначеному розмірі та у встановлені терміни. Проте, як стверджує позивач, починаючи з лютого 2007 року лізингоодержувач постійно прострочував сплату лізингових платежів.

Відповідно до п.п.7.1, 7.1.4 п.7 лізингодавець має право розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку, якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено п.п.7.1.7 п. 7 вказаного договору, в якому зазначено, що лізингоодержувач не виконує положення Договору і не вживає заходів по виправленню будь-якого порушення на протязі 5 (п"яти) днів з часу отримання письмового попередження лізингодавця, адже направлений лист-претензія №1876 від 16.12.08 залишилась без належного реагування.

Відповідно до п.4 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг"4) лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Зважаючи на зазначені порушення умов договору фінансового лізингу, нерентабельністю здійснення операцій за допомогою предмету лізингу та неможливістю зі сторони лізингоодержувача в подальшому сплачувати платежі , позивачем Додатковою угодою від 19 жовтня 2007 року достроково було припинено дію договору фінансового лізингу від 24.11.06. В цей же день на підставі п.2 Додаткової угоди фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було повернуто предмет лізингу, що підтверджується актом повернення предмету лізингу від 19.10.07.

Позивач стверджує, що протягом терміну дії Договору фінансового лізингу відповідач постійно прострочував сплату лізингових платежів, чим порушував договірні зобов"язання, а тому 16.12.08 останнім було направлено лист-претензію №1876 з розшифровкою простроченої заборгованості, яка в сукупності складає 36 560,40 грн., а саме:

1). частина щомісячного лізингового платежу №2 за березень 2007р. на суму 1 292,40 грн.;

2). щомісячний лізинговий платіж №3 за квітень 2007р. на суму 10 268,00 грн.;

3). щомісячний лізинговий платіж №4 за травень 2007р. на суму 5 000,00 грн.;

4). щомісячний лізинговий платіж №5 за червень 2007р. на суму 5 000,00 грн.;

5). щомісячний лізинговий платіж №6 за липень 2007р. на суму 5 000,00 грн.;

6). щомісячний лізинговий платіж №7 за серпень 2007р. на суму 5 000,00 грн.;

7). щомісячний лізинговий платіж №8 за вересень 2007р. на суму 5 000,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача за прострочення лізингових платежів складає 36 560,40 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати зазначеної заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться в ст.526 Цивільного кодексу України, в якій зазначається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, за період до розірвання договору фінансового лізингу (до 19.10.07) відповідач повинен виконати зобов"язання та сплатити лізингові платежі.

У відповідності до ч.1 статті 292 Господарського кодексу лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 абз.2 ст.806 ЦК України передбачає, що до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно заперечень відповідача про те, що розмір заборгованості має бути зменшений на суму, що становить частину вартості майна - предмету лізингу, що сплачена раніше, суд зазначає, що такої умови сторони не передбачали в договорі лізингу.

З огляду на викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 193, 292 Господарського кодексу України, ст. 526, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, п.4 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна", вул.Євремова, 32 а, м.Львів,79013 , ЄДРПОУ 33951781 р/р26002345 у філії ПУМБ у м. Львові, МФО 385350 простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 36 560,40 грн., державного мита в сумі 365,61 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Шіляк Марина Анатоліївна

рішення підписано 16.03.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Стефанів Тетяна Василівна