Рішення № 6049196, 15.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р. Справа № 9/130

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача Коломийської виправної колонії № 41 вул. Привокзальна, 30, с.Товмачик, Коломийський район, 78220

про стягнення заборгованості в сумі 66 240, 78 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - приватний підприємець, (паспорт серії СС № 412604 від 04.11.1997 року)

Від відповідача: Казеха Олег Анатолійович - заступник начальника установи, (посвідчення серії УІФ № 001669 від 29.11.2006 року)

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 66240,78 грн. , в тому числі: 50160,86грн. - основної суми боргу за поставлений товар; 5756,16 грн.- пені, 9460,34 грн. - інфляційних втрат та 863,42 грн. - відсотків річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору поставки №62 від 16.05.08. позивач зобов"язався передати відповідачу товар, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити його згідно специфікації.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору ціна договору складає 51000,00 грн. і може бути змінена постачальником тільки за погодженням із покупцем з обов"язковим оформленням протоколу погодження цін. На виконання умов договору позивачем у період з 29.02.08. по 19.12.08. поставлено відповідачу товар на загальну суму 50160,86 грн.

Із посиланням на ст. 625 ЦК України представник позивача зазначив, що позивачем нараховано три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 863,42 грн., а також нараховано інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 9460,34грн.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, щодо суми заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив, що між сторонами даного спору 16.05.08. укладено договір поставки №62.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов"язався передати відповідачу товар в асортименті і в термін, кількості та за цінами передбаченими у специфікації, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити даний товар.

Згідно п.4.1 договору оплата здійснюється по факту поставки товару протягом 30-ти банківських днів. Датою отримання товару є дата зазначена в актах приймання товару та накладних документах.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №62 від 16.05.08. позивачем поставлено відповідачу товар вартість якого становить 50160,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи.

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив поставлений товар, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 11.01.09., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Копія акту наявна в матеріалах справи (а.с.12).

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась відповідачу претензія №46 від 18.06.09. з вимогою погасити борг, що знаходиться в матеріалах справи. Дана вимога станом на 09.09.09. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем у справі, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 50160,86 грн. Суду не подано доказів сплати відповідачем суми боргу. Відповідач у судовому засіданні наявність боргу в сумі 50160,86 грн. визнав.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до договору за порушення строків розрахунків винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунків, обгрунтований розмір якої становить 5253,53 грн. та підлягає задоволенню. В стягненні решти суми пені слід відмовити за необгрутованістю вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції за спірний період в сумі 9460,34грн. та трьох відсотків річних в сумі 863,42 грн., то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право має бути порушене на момент подання позову. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату інфляційних збитків та трьох відсотків річних. Подання позовної заяви не є вимогою в розумінні ст.625 ЦК України. За таких обставин відсутнє порушення права позивача.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 525, 526, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Коломийської виправної колонії №41, вул.Привокзальна,30, с.Товмачик, Коломийський район (код 08563613) на користь позивача Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 м.Івано-Франківськ (код НОМЕР_1): 50160,86 грн. - заборгованості за поставлений товар та 5253,53 грн.- пені, а також 554,14 грн. - витрат по сплаті державного мита та 197,43грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

рішення виготовлено та підписано 20.10.09.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

20.10.09.