Ухвала суду № 605346, 12.04.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

12.04.07 Справа № 6/183-4433

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Дубник О.П.,

Орищин Г.В.,

при секретарі Горбач Ю.Б.

з участю представників:

від позивача –Колодій С.Б.

від відповідача (скаржник) –Переймибіда Р.Б.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції від 13.02.2007 року вих.№10760/7/10-015

на постанову господарського суду Тернопільської області від 26.01.2007 року (підписана 02.02.2007 року), суддя І.П.Шумський

у справі №6/183-4433,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське морозиво», м.Тернопіль

до відповідача Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2006 року №0000192309/0/35194

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 26.01.2007 року по справі №6/183-4433 позов ТзОВ «Українське морозиво»задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.06.2006 року №0000192309/0/35194.

Суд першої інстанції при винесенні постанови вказує на те, що за наслідками виконання господарських зобов’язань позивач отримав податкові накладні, виписані ПП «Украгроресурси», які відповідно до п.п.7.5.1 , п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»надають право на включення позивачем 16462,37 грн. ПДВ до податкового кредиту. Судом взято до уваги те, що порушень вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо змісту податкових накладних відповідачем не встановлено та те, що факт оплати та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності відповідачем також не заперечується.

Щодо посилань відповідача на відсутність товаро-транспортних накладних на поставку товаро-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Украгроресурси»господарським судом відзначено, що згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджений наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 товаро-транспортна накладна не визначена як єдиний документ, що підтверджує права власності на товар (роботи, послуги).

Таким чином, суд першої інстанції робить висновок про те, що дії позивача по формуванню податкового кредиту в квітні-серпні-вересні 2003 року відповідають вимогам чинного законодавства, зазначаючи при цьому, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку ПП “Украгроресурси”) до бюджету. Тому, на думку суду, безпідставним є посилання відповідача в Акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду від 26.01.2007 року по справі №6/183-4433 скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Зокрема, скаржник вказує на те, що в ході перевірки позивача було встановлено, що одним із його постачальників було ПП «Украгроресурси», яке протягом 2-3 кварталів 2003 року виписувало видаткові та податкові накладні на поставку ТзОВ «Українське морозиво»товаро-матеріальних цінностей (цукор, компресор) на загальну суму 98774,24 грн., в тому числі ПДВ –16462,37 грн.

Апелянт звертає увагу суду на те, що з матеріалів перевірки ПП «Украгроресурси»було встановлено, що його контрагенти-постачальники звітували про відсутність фінансово-господарської діяльності з дати державної реєстрації, звітності у відповідні періоди не подавали, податку на додану вартість у відповідних періодах до бюджету не сплачували.

На думку скаржника, ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник продавця ПП «Украгроресурси», якому позивач сплатив в ціні товару відповідну суму податку, яку постачальник мав сплатити до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді, проте до бюджету не сплатив.

Таким чином, апелянт зазначає про те, що позивачем в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зайво віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні виписані ПП «Украгроресурси», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 16462,37 грн.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги наведені у апеляційній скарзі підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у Запереченні на апеляційну скаргу. Зокрема, представник позивача вказував на те, що відпуск товаро-матеріальних цінностей продавцем (ПП «Украгроресурси») покупцю (ТзОВ «Українське морозиво») підтверджується накладними на відпуск товару, а розрахунки між сторонами –платіжними дорученнями про перерахування коштів за придбані ТМЦ. Поряд з цим, представник позивача вказував на те, що ПП «Украгроресурси»в період з квітня по вересень 2003 року було зареєстроване як платник податку на додану вартість, податкову звітність подавало і податок на додану вартість до бюджету сплачувало. Щодо посилань податкового органу на те, що контрагенти ПП «Украгроресурси»не сплачували податок на додану вартість до бюджету, представник позивача звертав увагу суду на те, що це не може бути підставою для відмови позивачу у включенні сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, адже немає жодного правового зв’язку позивача з контрагентами ПП «Украгроресурси».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Тернопільською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ “Українське морозиво” м.Тернопіль з питань взаємовідносин з ПП “Украгроресурси” за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р., за результатами якої 22.05.2006р. складено акт № 10706/23-09/31914402.

Перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту за квітень-червень, серпень-вересень 2003р. ПДВ в розмірі 16462,37 грн. по податкових накладних, виписаних ПП “Украгроресурси” на підставі усної домовленості між ПП “Украгроресурси” та ТОВ “Українське морозиво”

Позивачу, який спеціалізується на виробництві морозива, по видаткових накладних: № 22 від 11.04.03р.; №10/06 від 10.06.03р.; №17 від 05.05.03р.; №20/06 від 20.06.03р.; №14/05 від 14.05.03р.; №20/08 від 20.08.03р.; №26/05 від 26.05.03р.; №13/09 від 13.09.03р. відпущено контрагентом цукор та компресор на загальну суму 98 774,24 грн. (в т.ч. 16 462,37 грн. ПДВ).

Відносячи 16 462,37 грн. ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкового органу, порушено вищеперелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, які полягали у відсутності в контрагента позивача - ПП “Украгроресурси”: податкових зобов’язань по перелічених операціях; залишку основних засобів, товаро-транспортних накладних, що підтверджують перевезення ТМЦ позивачу; операцій із своїми постачальниками, які б підтверджували можливість наступного відпуску продукції позивачу і т.п..

Таким чином, працівники відповідача прийшли до висновку про заниження ТОВ “Українське морозиво” на 16 462,37 грн. зобов’язання по сплаті податку на додану вартість.

На підставі вищевказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ 08.06.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000192309/0/35194, яким позивачу згідно з п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість в розмірі 24693,56 грн., з яких 16462,37 грн. –основний платіж та 8231,19 грн. –штрафні (фінансові) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 08.06.2006р. №0000192309/0/35194 оскаржувалось в адміністративному порядку. Рішеннями Тернопільської ОДПІ від 10.08.2006р. ДПА в Тернопільській області від 18.09.2006р. та ДПА України від 18.10.2006р. скарги ТОВ “Українське морозиво” залишено без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.5.1. статті 7 зазначеного Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарого чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За наслідками виконання господарських зобов’язань, позивач отримав податкові накладні, які, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, надають право на включення 16 462,37 грн. ПДВ до свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів, порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо змісту податкових накладних відповідачем не встановлено.

Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені або нараховані в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити їх до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994р.

Понесення позивачем витрат на суму 96 562,52 грн., підтверджується платіжними дорученнями, які відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. і зареєстрована в Мінюсті 29.03.2004р. за №411-2004-п, є розрахунковими документами та досліджувались перевіркою.

Факт оплати та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивача не заперечується відповідачем по справі.

Сплата коштів проведена позивачем як компенсація вартості товарів, придбаних ним в ПП “Украгроресурси”, що стверджується первинними документами бухгалтерського і податкового обліку –вищезгаданими видатковими і податковими накладними.

Щодо посилання відповідача на відсутність товаро–транспортних накладних, передбачених, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, як на безумовні докази відсутності факту відпуску-отримання продукції, то слід зазначити про те, що відповідно до зазначених Правил, товаро-транспортна накладна не визначена як єдиний документ, що підтверджує перехід права власності на товар (роботи, послуги).

Поряд з цим, представник позивача в судовому засіданні вказував на те, що товар позивачем перевозився самостійно, доказом чого є податкові накладні, які не включають транспортних витрат. На час спірних відносин позивач мав транспортні засоби і використовував їх в цілях господарської діяльності, зокрема і для доставки товару, отриманого від ПП «Украгроресурси».

Слід зазначити також про те, що Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку ПП “Украгроресурси”) до бюджету. Тому безпідставним є посилання відповідача в акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.

Сплата контрагентом позивача до бюджету сум податку є підставою для виникнення в ТОВ “Українське морозиво” права на бюджетне відшкодування (п.п. 1.8,7.7 Закону №168/97-ВР), з яким відповідач в Акті податкової перевірки від 22.05.2006р. №10706/23-09/31914402 ототожнює підставу для виникнення права на податковий кредит. Відповідно до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень-червень, серпень-вересень 2003р. суми до бюджетного відшкодування ТОВ “Українське морозиво” не заявлялись.

Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента, яким у даній справі є ПП “Украгроресурси”.

Одночасно слід зазначити про те, що в судовому порядку господарські зобов’язання між ТОВ “Українське морозиво” та ПП “Украгроресурси”, що стали підставою для включення в податковий кредит 16 462,37 грн. ПДВ недійсними не визнавались.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Постанову господарського суду Тернопільської області від 26.01.2007 року по справі №6/183-4433 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Дубник О.П.

Орищин Г.В.