Ухвала суду № 604347, 02.02.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-186\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Харченко B.C.

Доповідач: Редька А.Г.

УХВАЛА

ІМ"ЯМ УКРАЇНИ

2 лютого 2007 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_1, представників відповідача Картуна С.М.

та Наумової Н.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного агропромислового підприємства "Агрофірма „Ніжинська" про витребування трудової книжки, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У липні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути з приватного агропромислового підприємства "Агрофірма Ніжинська"

2

на їх користь не виплачену заробітну плату, витребувати трудову книжку та відшкодувати моральну шкоду.

У подальшому ОСОБА_2 неодноразово змінював позовні вимоги і остаточно просив стягнути з підприємства на його користь 1196,72 грн не виплаченої за період роботи заробітної плати, зобов'язати підприємство видати трудову книжку з відповідними записами про роботу,, а також стягнути 64480 грн середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, 81,37 грн компенсації за час затримки виплати заробітної плати, 9358,42 грн вихідної допомоги, 4991 грн компенсації за відпустку, та 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Позивачі посилалися, що з 10 липня 2005 року до 31 грудня 2005 року працювали на підприємстві, у т.ч. на збиранні врожаю зернових, але виплатили заробітну плати тільки частину, натуроплатою, грошову частину не виплатили і трудову книжку ОСОБА_2 не видали.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись, що заробітна плата була виплачена, трудова книжка оформлена, але позивач відмовся її отримувати.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням суду встановлено, що з ОСОБА_1 трудовий договір не укладався, а ОСОБА_2 з 27 серпня 2005 року фактично самовільно залишив роботу і продовжив навчання в інституті, а заробітну плату позивачам підприємство виплатило 8 грудня 2005 року натуроплатою і заборгованості по оплаті праці не встановлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, як представник позивача ОСОБА_2, просить скасувати зазначене рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, стягнути з підприємства на його користь 1196,72 грн не виплаченої за період роботи заробітної плати, зобов'язати підприємство видати трудову книжку з відповідними записами про роботу,, а також стягнути 64480 грн середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, 81,37 грн компенсації за час затримки виплати заробітної плати, 9358,42 грн вихідної допомоги, 4991 грн компенсації за відпустку, та 5000 грн у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду не оскаржується.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_1 трудовий договір не укладався, заробітна плата йому не нараховувалася і його

3

вимоги про стягнення не виплаченої заробітної плати безпідставні і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Встановлені судом обставини і висновок суду у цій частині не заперечується і самим ОСОБА_1 та не оскаржується.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу НОМЕР_1 був прийнятий на роботу комбайнером та наказом від 31 грудня 2005 року звільнений з роботи за власним бажанням з 31 грудня 2005 року, ст.38 КЗпП України. За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 фактично залишив роботу 27 серпня 2005 року без попередження адміністрації підприємства про причини, і звернувся до адміністрації підприємства про видачу трудової книжки та розрахунку у липні 2006 року, що підтвердив сам ОСОБА_2 у своїх поясненнях у судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться у день звільнення, а якщо працівник у цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після вимоги працівника про розрахунок.

З наданих документів встановлено, що за період роботи ОСОБА_2 нараховано заробітної плати за підготовку комбайну 500 грн(з них податки-68,20 грн), за намолот зерна 922,08 грн(з них податки-157,16 грн), а також натуроплатою зерном 7684 кг на суму 4226,20 грн відповідно до встановлених розцінок(з них податки-678,09 грн). Всього заробітної плати у грошовому еквіваленті ОСОБА_2 належало 4744,83 грн до видачі.

З наданих документів встановлено, що до видання наказу про звільнення ОСОБА_2, а саме 8 грудня 2005 року, підприємством було доставлено за місцем проживання 8758 кг зерна пшениці у рахунок виплати заробітної плати, вартістю відповідно до встановлених розцінок 4816,90 грн. Позивачі доставку зазначеного зерна 8 грудня 2005 року не заперечували ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_2 була своєчасно виплачена у повному обсязі. Грошова частина заробітної плати була перерахована до бюджету у вигляді податкових та інших обов'язкових платежів і суд дійшов правильного висновку про відсутність заборгованості підприємства перед працівником по виплаті заробітної плати.

Відповідно до ст.235 КЗпП України середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки виплачується у разі затримки видачі з вини адміністрації підприємства.

Відповідно до ст.ст.47,48 КЗпП України, Постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" трудова книжка видається працівникові разом з остаточним розрахунком у строки визначені ст.116 КЗпП

4

України, тобто, якщо працівник у день звільнення не працював, то трудова книжка видається не пізніше наступного дня після звернення працівника.

За матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_2, залишився самовільно роботу без попередження адміністрації 27 серпня 2005 року, звернувся до підприємства про видачу трудової книжки у липні 2006 року, що він підтвердив у своїх поясненнях у судовому засіданні, крім того відмовився її отримати, посилаючись, що йому не виплатили належного розрахунку при звільненні. За таких обставин не встановлено вини підприємства у несвоєчасній видачі трудової книжки ОСОБА_2

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, правильно відмовив у задоволенні позову і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 81, 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2006 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ (одержувач: Апеляційний суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02894527, р\р 35220018000353, банк: УДК у Чернігівській області, МФО банку 853592),

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий: Судді: