Рішення № 6042694, 24.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/7024.04.09 За позовом відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського(ВАТ Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського) до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування"

про стягнення 61149,85 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Микитенко О.В.(дов. від 13.06.2008)

Пуховський М.П.(дов. від 24.02.2009)

Шабас А.М.(дов. від 16.09.2008)

Від відповідача Губарев С.О.(дов. від 09.03.2009)

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій по договору на виготовлення та поставку продукції № 08-06-24/24538 від 17.06.2008 та додатковій угоді № 1 до даного договору від 15.09.2008 у розмірі 61 149,85 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2009 порушено провадження у справі №50/70 та призначено її до розгляду на 25.02.2009.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав телеграму з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання.

В судове засідання прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 11.03.2009.

11.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 20.03.2009 для подання додаткових доказів по справі.

20.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі.

Представники позивача та відповідача подали клопотання про розгляд справи у більш тривалий термін, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник позивача подав заяву про внесення змін та доповнень до позовної заяви про стягнення штрафних санкцій, в якій просив стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 67673,29 грн., а саме: неустойку 19145,29 грн. та штраф 48673,29 грн. Суд прийняв до уваги дану заяву позивача.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 27.03.2009 для подання додаткових доказів по справі.

27.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

24.03.2009 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розгляд справи було відкладено на 13.04.2009.

13.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, подали додаткові докази та дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 24.04.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2008 між відкритим акціонерним товариством Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського(ВАТ Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського) (далі-позивач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування"(далі-відповідач, виконавець за договором) було укладено договір на виготовлення та доставку продукції № 08-06-24/24538(далі договір).

Згідно пункту 1.1. договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобовязання виготовити металоконструкції повітроводів печі зі сталі 3 сп орієнтовною кількістю 80 т та зі сталі Х13(неіржавіючої) орієнтовною кількістю 5 т на обєкт: «Будівництво заводу керамічних блоків у с. Озера Бородянського району Київської області»(далі продукція) згідно Специфікації № 1(додаток № 1 до договору), здійснити доставку продукції до місця призначення та передати її замовнику, а замовник зобовязався прийняти виготовлену продукцію та здійснити її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура й кількість продукції на момент укладання даного договору, визначена на підставі креслень наданих замовником, та обємом орієнтовно становить 85 т.

Згідно з п. 5.1. договору виконавець зобовязався доставити продукцію замовнику у наступні терміни: початок 01.08.2008, закінчення 27.08.2008 з правом дострокової поставки до 15.08.2008.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що якщо буде потреба виготовлення та доставки додаткової кількості металоконструкцій, сторони погоджують і підписують додатки й доповнення до даного договору. Додатки й доповнення до даного договору підписуються уповноваженими представниками сторін і є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 11.2. будь-які зміни й доповнення до договору дійсні лише за умови оформлення й підписання сторонами додаткових угод.

15.09.2008 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору № 08-06-24/24538 від 17.06.2008, згідно якої змінено:

Предмет договору. Відповідно до зміненої редакції п. 1.1. договору кількість металоконструкцій було зменшено з 85 т до 47 т.

Ціну продукції. Відповідно до п. 2.1. договору в первісній редакції ціна виготовлення однієї тони продукції зі сталі 3 сп складала 18 360 грн., а зі сталі Х13 (неіржавіючої) - 29 760 грн. Відповідно до п. 2.1. в редакції додаткової угоди № 1 ціна виготовлення однієї тони продукції зі сталі 3 сп склала 18 615 грн., а зі сталі Х13 (неіржавіючої) - 36 510 грн.

Змінені вимоги до продукції. Згідно п. 3.2, викладеному у додатковій угоді №1 у новій редакції, замовник зобов'язав виконавця виконати антикорозійний захист наступним чином: «Металоконструкції повітроводів печі за даним договором передаються замовнику очищеними до 3-го ступеня очищення, покритими фарбою КО-814 сірого кольору товщиною не менше 40 мкм відповідно до вимог СНиП 2.03. 11-85, крім повітроводів згідно з кресленнями, які покриваються двома шарами ґрунту ГФ-021 товщиною 40 мкм та двома шарами емалі ПФ-115 товщиною 40 мкм бежевого кольору RAL 1013. В попередній редакції договору антикорозійний захист необхідно було виконати лише погрунтувавши ґрунтом ГФ-021 в два шари. Як вбачається зі змісту додаткової угоди № 1, нею не було передбачено новий строк виготовлення та поставки продукції, термін передачі товару залишився незмінним. В порушення умов договору, відповідач здійснив виготовлення та доставку продукції на адресу позивача лише у період з 17.09.2008 по 07.11.2008 (копії видаткових накладних в матеріалах справи). Вказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що оскільки додатковою угодою не було передбачено нового строку виготовлення та поставки продукції, то строк для її виготовлення дорівнює передбаченому первісним договором, а саме - 71 день з моменту підписання додаткової угоди. Тобто відповідач повинен був виготовити та поставити, продукцію, передбачену Додатковою угодою №1 в строк до 26.11.2008.

Однак, суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки вони не мають логіки та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Крім того, суд вважає, що листування між позивачем і відповідачем щодо погодження виготовлення металоконструкцій не надавало права останньому самовільно переносити строки виконання зобов'язань за договором, оскільки, як свідчать матеріали справи, ще до початку робіт відповідачу було надано детальні вихідні дані та технічні вимоги, яких було достатньо для виконання робіт за договором.

Окрім цього, суд критично оцінює пояснення відповідача про те, що прострочення терміну доставки продукції відбулося з вини позивача, який надавав неточні погодження в процесі розробки креслень зі значною затримкою. Жодних доказів зазначеного відповідач не надав як і не надав своїх листів-вимог до позивача щодо надання необхідних погоджень у період до 27.08.2008. Водночас в матеріалах справи наявні копії листів-погоджень позивача від 05.09.2008 за вих. № 467-07/2, від 12.09.2008 за вих. № 482-07/2, від 12.09.2008 за вих. № 485/07-2 та від 01.10.2008 за вих. № 524-07/2. З цього вбачається, що позивач погоджував необхідну документацію вже після закінчення граничного терміну виконання відповідачем своїх зобовязань і вимушений був це робити для отримання кінцевого продукту за договором поставки.

Більш того, суд зазначає, що пунктом 11.2. договору передбачено, що будь-які зміни до договору, у тому числі стосовно термінів виконання робіт, дійсні лише за умови підписання сторонами додаткових угод. Жодних додаткових угод щодо продовження терміну виконання робіт сторони не надали.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та обовязки відповідно до договору.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оскільки договір укладений сторонами має ознаки договорів підряду та поставки, то до нього повинні застосовуватись норми, що регулюють дані види договорів.

Відповідно до п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктом 1 статті 663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку(пеню) в сумі 19145,29 грн. за період прострочення та штраф у розмірі 48528,00 грн.

Суд встановив, що сторонами погоджено та викладено у п. 8.2. договору, що у випадку порушення виконавцем строків доставки продукції, передбачених даним договором, він сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), що діяла протягом періоду прострочення оплати, від вартості недоставленої в строк продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.3. договору за прострочення виконавцем строків доставки продукції понад 5 календарних днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 3% від вартості недоставленої в строк продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання(ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 8.2., 8.3.). Позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу за період прострочення, вказаний в розрахунку, що доданий до заяви про внесення змін та доповнень до позовної заяви про стягнення штрафних санкцій, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі: пеня - 19145,29 грн., штраф 48528,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у відповідності до уточнених позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (юридична адреса: вул. Луначарського, 4, м. Київ, 02002; поштова адреса: вул. Киргизька, 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 31645482, р/р 26006301331126 в Харківській філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Харкова, МФО 351618) на користь відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського(ВАТ Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського) (проспект Визволителів, 1, МСП-600, м. Київ-02, 02660, код ЄДРПОУ 02494934, р/р 26004037464700 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) пеню в розмірі 19145 (девятнадцять тисяч сто сорок пять) грн. 29 коп., штраф в сумі 48528(сорок вісім тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 676(шістсот сімдесят шість)грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.