Постанова № 6040260, 10.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2009 № 25/564

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Чернова Г.А. представник за дов. б/н від 05.01.2009;

від відповідача - не зявився;

від третьої особи - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Траффік"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2009

у справі № 25/564 (суддя

за позовом ТОВ "Траффік"

до Відкритого акціонерного товариства "ХДІ страхування"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про відшкодування збитків в сумі 4515,51 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Траффік ” (далі позивач) у грудні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування” (далі відповідач) про відшкодування збитків у сумі 4515,51 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача. Також, позивачем було подано клопотання про відшкодування витрат, повязаних із розглядом справи у сумі 840,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 25/564 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відшкодування непрямих збитків умовами договору № 096/3373 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів від 02.10.2006 не передбачено, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Траффік ”, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2009 у справі № 25/564 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати апелянт просив покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Відкрите акціонерне товариство „ХДІ Страхування” повинно було відшкодувати ОСОБА_2 витрати у розмірі, встановленому рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008, проте відповідач цього не зробив, що призвело до стягнення з позивача в судовому порядку невідшкодованої шкоди на користь ОСОБА_2 та понесення останнім збитків внаслідок порушення зобовязання відповідачем у розумінні норм матеріального права.

Також, апелянт зазначає, що постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.03.2007 у справі № 3-366-2007 була встановлена вина у дорожньо-транспортній пригоді водія сторони, який керував автомобілем MAN д/н НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Траффік ”, в звязку з чим позивач компенсував ОСОБА_2 також і моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., яку повинен був відшкодувати відповідач.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 у справі №25/564 (у складі суду: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Алданова С.О., Коротун О.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік ” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі третя особа).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 у справі № 25/564 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

27.05.2009 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 25/564 залишити без змін. Зокрема, представник відповідача посилається на те, що розмір прямого матеріального збитку ОСОБА_2 від ДТП був встановлений уповноваженим субєктом оціночної діяльності, що має відповідний сертифікат Фонду державного майна України і викладений у висновку автотоварознавчого дослідження № 0106 від 29.01.2007. На підставі вказаного висновку ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі прямої дійсної шкоди з вирахуванням франшизи 1698,45 грн. ОСОБА_2 не звертався до СК „Альковна” за виплатою додаткового відшкодування.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 09.06.2009, у звязку з виробничою необхідністю (виходом судді Смірнової Л.Г. у щорічну відпустку) відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Алданова С.О., Євграфова Є.П.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України, у звязку з тим, що справа розглядається новим складом суду, її розгляд здійснено спочатку вищевказаним складом суду, який прийняв дану постанову.

В судове засідання 10.06.2009 зявився лише представник позивача. Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги у справі № 25/564, про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду - № 78112 від 27.05.2009 відповідачу, № 0478052 від 30.05.2009 третій особі. При цьому, Київський апеляційний господарський суд враховує, що 20.05.2009 представник відповідача був присутній у судовому засіданні, йому було оголошено час і місце наступного судового засідання 10.06.2009, про що також свідчить його підпис на розписці (наявна в матеріалах справи).

Враховуючи, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також, що заяв, клопотань від відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи до суду не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 25/564 за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача судовому засіданні 03.06.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у апеляційній скарзі та поясненнях до апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік”, третя особа з боку відповідача - ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Альковна” про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що 18.12.2006 о 20:30 год. на перехресті вул. Чорноморського козацтва і вул. Одарія в місті Одесі керуючи автомобілем МАN д/н НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, в порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не обрав безпечного інтервалу і швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із рухавшимся у попутному напрямку автомобілем ЗАЗ 110307 д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2; у квітні 2007 року ОСОБА_2 провів ремонт автомобіля у Відкритому акціонерному товаристві „Одесса-Авто” і сплатив за це 4215,06 грн., від страхової компанії Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Альковна” отримав 1698,45 грн. на часткове відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” на користь ОСОБА_2 2516,61 грн. матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля; 1000,00 грн. грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду; 600,00 грн. витрат на правову допомогу; 59,50 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; зобовязано ОСОБА_2 після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Траффік” пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням.

Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, що встановлені у вищевказаному рішенні Апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 факти не потребують додаткового доказування.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Отже, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 було встановлено, що винним у дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_3, який керував автомобілем МАN д/н НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Траффік”.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, 02.10.2006 між Відкритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Альковна” „страховик” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік”- „страхувальник” був укладений договір № 096/3373 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі договір).

Вказаний договір був укладений з метою захисту майнових інтересів „страхувальника”, повязаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу „страхувальника”.

Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням „страхувальником”, цивільно-правова відповідальність якого застрахована за спірним договором, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу „страхувальника”.

Страховим випадком у відповідності до пункту 2.1 договору є дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за участю транспортного засобу „страхувальника” і внаслідок якої настає його цивільно-правова відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду життю, здоровю третіх осіб та шкоду життю, здоровю пасажирів, що перебували у транспортному засобів „страхувальника”, а також шкоду, заподіяну майну третіх осіб.

Відповідно до 1.2 договору № 096/3373 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік” та Відкритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Альковна”, полісу обовязкового страхування № ВА/4983452, автомобіль Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” на час настання страхового випадку був забезпеченим страховкою транспортним засобом за вказаним договором.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пункту 7.1 договору, страховому відшкодуванню підлягає шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, якщо має місце причинний звязок між рухом транспортного засобу і заподіяної ним шкодою.

Обсяг обовязків страховика за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, її розмір і порядок розрахунку визначені пунктів 7.8.-7.9. договору.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу „страховиком” відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місяця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місяця здійснення ремонту на території України.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Керуючись, зокрема, статтею 1194 ЦК України, Апеляційним судом Одеської області було стягнуто саме з Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” кошти в сумі 4206,11 грн. на користь ОСОБА_2

Причиною даного спору є звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „ХДІ страхування”, який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Альковна” збитків в сумі 4515,51 грн., у звязку з компенсацією матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок неналежного виконання Відкритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Альковна” умов договору № 096/3373 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.10.2006.

Згідно з пунктом 4.6 договору № 096/3373 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.10.2006, відповідальність за неналежне виконання зобовязань за цим договором регулюється цим договором та чинним законодавством України.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення у відповідності до статті 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобовязаної сторони від подальшого виконання зобовязання (ч. 4 ст. 226 ГК України).

Статтею 355 ГК України передбачено, що обєкти страхування, види обовязкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Частиною 3 статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Проте, господарський суд міста Києва дійшов передчасного висновку, з яким не погоджується Київський апеляційний господарський суд, що збитки, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю „Траффік”, є непрямими та не підлягають відшкодуванню згідно договору № 096/3373 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів від 02.10.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, згідно рішення апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” було стягнуто на користь ОСОБА_2 2516,61 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля; 1000,00 грн. грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду; 600,00 грн. витрат на правову допомогу; 59,00 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У вказаному рішенні також встановлено, що згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 10259 від 11.09.2008, визнаного судом повним і обґрунтованим, з яким сторони погодились, клопотань про повторну або додаткову експертизу не заявляли, вартість ремонтних робіт по відновленню автомобіля ОСОБА_2 складає 5039,00 грн., а тому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку отримав ОСОБА_2, що складає 2516,61 грн. (4215,06 1698,45), у цивільній справі стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік”.

В матеріалах справи також наявні (арк. справи 45- 47) копія постанови №В-12/968 від 19.11.2008 про відкриття виконавчого провадження, копія постанови №В-12/968 від 28.11.2008 про закінчення виконавчого провадження, а також оригінал платіжного доручення № 1358 від 26.11.2008 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік” суму грошових коштів у розмірі 4206,11 на користь ОСОБА_2

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Необхідно довести, що протиправна поведінка чи бездіяльність іншої сторони є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 30.05.2006 р. по справі № 42/266-6/492).

Як зазначено представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, розмір прямого матеріального збитку ОСОБА_2 від ДТП був встановлений уповноваженим субєктом оціночної діяльності, що має відповідний сертифікат Фонду державного майна України і викладений у висновку автотоварознавчого дослідження № 0106 від 29.01.2007. На підставі вказаного висновку ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі прямої дійсної шкоди з вирахуванням франшизи 1698,45 грн. ОСОБА_2 не звертався до СК „Альковна” за виплатою додаткового відшкодування.

Проте, згідно рішення апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 відповідач повинен був сплатити третій особі інший розмір прямого матеріального збитку від ДТП, який був встановлений згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 10259 від 11.09.2008.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, що було встановлено рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.10.2008 та призвело до звернення позивача до суду з вказаним позовом та понесення ним збитків, оскільки в разі, якби відповідач сплатив ОСОБА_2 реальну суму страхового відшкодування, це не призвело б до звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідно до статей 988, 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором і страхового акту.

За змістом статті 29, пункту 32.7 статті 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Статтею 36 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

Також, Київський апеляційний господарський суд, в процесі перегляду справи відповідно до статті 101 ГПК України, встановив, ОСОБА_2, оскаржував рішення страховика про виплату страхового відшкодування саме в сумі 1698,45 грн., оскільки в судовому засіданні 10.06.2009 представник позивача подав копію клопотання Відкритого акціонерного товариства „Страхова Компанія „Альковна” (вх. 993 від 03.03.2008), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 оскаржував вказану суму страхового відшкодування. Вказаний документ був прийнятий судом апеляційної інстанції, в розумінні частини 1 статті 101 ГПК України, оскільки позивач обґрунтував неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з підстав того, що він не зміг бути присутнім у судовому засіданні 19.03.2009 суду першої інстанції (рішення було ухвалено за відсутності представника позивача), оскільки перебував у відрядженні.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що в звязку з тим, що позивач компенсував ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., вказану суму моральної шкоди повинен відшкодувати відповідач, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.3. статті 22 Закону України потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків за відшкодування останнім моральної шкоди третій особі у розмірі 1000,00 грн. позов не підлягає задоволенню.

Крім цього, суд апеляційної інстанції залишає без задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 703,80 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, оскільки ці витрати були понесені Товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік ”, як відповідачем у цивільній справі в результаті реалізації права сторони на судовий захист, які не знаходяться в причинно-наслідковому звязку щодо стягнення збитків та не є судовими витратами даному спорі. Також не підлягають задоволенню витрати у сумі 115,60 грн. за отримання стороною витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, оскільки вказаний запит був здійснений позивачем до звернення сторони до суду першої інстанції, а також не на вимогу ухвали суду.

Крім іншого, Київський апеляційний господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про відшкодування витрат, повязаних із розглядом справи у розмірі 840,00 грн. (арк. справи 79), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Матеріали справи не містять копії адвокатського свідоцтва або інших доказів того, що сума 840,00 грн. за надання юридично-консультаційних послуг, яка була заявлена позивачем до розподілу, є витратами за надання послуг адвоката. Отже, негативні наслідки для позивача з огляду на викладене, як правило, охоплюються покладенням на нього таких витрат, відповідно до вимог процесуального законодавства (аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 21.03.2007).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік ” збитків всього в сумі 3515,51 грн., заявлених позивачем, з яких: 2006,61 грн. - матеріальна шкода (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та за мінусом франшизи, саме: 5039,00 1698,45 510), завдана пошкодженням автомобіля; 600,00 грн. - витрати на правову допомогу з розгляд цивільної справи; 59,50 грн. - судовий збір та 30,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення за розгляд цивільної справи та задовольнив їх.

За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене за недоведеністю обставин, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та за неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для часткового скасування такого рішення.

У звязку з цим оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 25/564 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування” (код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102; п/р 26509012813846 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313, п/р 26506001000016 в ВАТ „БІГ Енергія”, МФО 322603), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік ” (код ЄДРПОУ 32323595, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-В, п/р 26000310710801 в Акціонерному банку „Південний”, МФО 328209) збитки у сумі 3515,51 грн. (три тисячі пятсот пятнадцять гривень 51 коп.), 79,41грн державного мита та 91,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті задоволення позову відмовити.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Стягнути Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування” (код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102; п/р 26509012813846 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313, п/р 26506001000016 в ВАТ „БІГ Енергія”, МФО 322603), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік” (код ЄДРПОУ 32323595, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-В, п/р 26000310710801 в Акціонерному банку „Південний”, МФО 328209) 39,71 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 25/564 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді

15.06.09 (відправлено)