Рішення № 6037049, 19.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/6019.02.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадагаскар 4»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»

про стягнення 1 662,93 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Воротнюк А.В. довіреність № 03/01 від 29.08.08;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадагаскар 4»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»про стягнення 1 662,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 508/04 від 25.04.2007 р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 1 345,77 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 345,77 грн. - боргу, 169,59 грн. пені, 124,02 грн. індексу інфляції, 23,55 грн. 3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 08.01.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.02.2009 р.

Судове засідання призначене на 02.02.2009 р. не відбулося у звязку з хворобою судді Якименко М.М.

Ухвалою суду від 04.02.2009 р. розгляд справи було призначено на 19.02.2009 р.

19.02.2009 р. представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги Господарського суду м. Києва викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.02.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 508/04 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1.), сторони погодили, що відповідно до умов, передбачених цим Договором, позивач зобовязується поставити у встановлені строки (строк) продукти харчування (далі товар) відповідачу, а відповідач зобовязується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування (асортимент, номенклатура) товару, що підлягає поставці згідно цього Договору, визначається сторонами в специфікації до цього Договору, яка є невідємною частиною (далі - специфікація).

Пунктами 2.1. та 3.1. Договору передбачено, що узгоджена сторонами ціна на товар, що поставляється згідно цього Договору, визначається у специфікації. Сторони домовились, що в ході виконання цього Договору вони можуть змінювати ціну та/або асортимент товару.

Згідно п. 5.1. та 7.1. Договору поставка товару здійснюється позивачем окремими партіями на підставі замовлень відповідача, що узгоджуються уповноваженими представниками сторін та є (будуть) невідємними частинами цього Договору. Передача-прийом товару здійснюється в пункті (точці) поставки, що визначений замовленням.

Відповідно до п. 4.2. Договору зобовязання щодо оплати товару виникає у відповідача за умови надання йому позивачем наступних документів:

-накладної, на підставі якої отриманий товар (крім випадків попередньої оплати товару);

-рахунку-фактури;

-податкової накладної.

Відповідач здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (п. 4.3. Договору).

Пунктами 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 р. Умови цього Договору вважаються виконаними після виконання сторонами належним чином всіх своїх зобовязань за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2008 р. та 05.02.2008 р. позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання по поставці товару, що підтверджується двосторонніми товарно-транспортними накладними № ВНМ-1425 та № ВНМ-1665, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобовязання по Договору не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 345,77 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобовязання, покладені на нього Договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобовязаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмір 1 345,77 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 9.7. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 169,59 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставник Національного банку України, що діяла в період, за яким сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 169,59 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 124,02 грн. індексу інфляції та 23,55 грн. 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 6, код ЄДРПОУ 24362305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадагаскар 4»(04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 11/2 код ЄДРПОУ 33641935) 1 345 (одна тисяча триста сорок пять) грн. 77 коп. боргу, 169 (сто шістдесят девять) грн. 59 коп. пені, 124 (сто двадцять чотири) грн. 02 коп. індексу інфляції, 23 (двадцять три) грн. 55 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: