Постанова № 6036929, 27.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.2009Справа №2-19/2432-2008А За позовом Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції, АДРЕСА_1

До відповідача 1 СПД ОСОБА_2, АДРЕСА_1

До відповідача 2 Приватне підприємство «Лагот-Весткомпані», м.Луганськ

Про визнання недійсними угод

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Хлебнікова Н.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача Лисенко О.В., зав.юр.сектором, довіреність №497/10/10 від 27.02.2008 р.

Від відповідача 1 ОСОБА_4, представник, довіреність № 952 від 27.03.2008 р.

Від відповідача 2 не зявився

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до відповідача та просить визнати недійсними угоди від 11.10.2005 р. та 16.11.2006 р., укладені між субєктом підприємницькою діяльністю-фізичною особою ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Лагот-Весткомпані». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 08.06.2006 року визнано недійсним запис від 08.06.2005 р. № 13821020000004603 про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Лагот-Весткомпані» та припинено юридичну особу Приватне підприємство «Лагот-Весткомпані».

Позивач заявою від 24.04.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними угоди (укладені договори за усною домовленістю) між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Лагот-Весткомпані», відповідно до яких були виписані податкові накладні № 148 від 11.10.2005 р. та № 9 від 16.01.2006 р.

Відповідач фізична особа ОСОБА_2 надала відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були розяснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені памятки про права та обовязки сторін.

Розглянув матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі по тексту СПД ОСОБА_2) зареєстрована у якості субєкта підприємницької діяльності фізичної особи Первомайською районною державною адміністрацією 15.01.2003 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.15).

Відділом податкової міліції Красноперекопської обєднаної податкової інспекції було проведено перевірку СПД ОСОБА_2, в ході якої встановлено, що СПД ОСОБА_2 здійснювала фінансово-господарські відносини з Приватним підприємством «Лагот-Весткомпані» (ідентифікаційний код 33572469).

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) органи податкової служби є органами виконавчої влади.

Таким чином органи податкової служби є органами виконавчої влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивач заявою від 24.04.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними угоди (укладені договори за усною домовленістю) між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Лагот-Весткомпані» (ідентифікаційний код 33572469), відповідно до яких були виписані податкові накладні № 148 від 11.10.2005 р. та № 9 від 16.01.2006 р.

Постановою Господарського суду Луганської області від 08.06.2006 року по справі № 10/284пн-ад за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Лагот-Весткомпані», третя особа Державний реєстратор начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису та припинення юридичної особи позов задоволено у повному обсязі, визнано недійсним запис від 08.06.2005 р. № 13821020000004603 про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Лагот-Весткомпані» (ідентифікаційний код 33572469), припинено юридичну особу Приватне підприємство «Лагот-Весткомпані» (ідентифікаційний код 33572469) (а.с.49-50).

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином необхідною умовою для визнання договору недійсним відповідно до вказаної статті є невідповідність господарського зобовязання вимогам закону, вчинення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. При цьому під наявністю умислу щодо настання відповідних наслідків за даною угодою слід розуміти, що сторони чи одна із сторін усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави і суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

На час здійснення оспорюваних угод Приватне підприємство «Лагот-Весткомпані» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсним запису та припинення юридичної особи не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями) слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями) застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями), не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями) необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

За наведених обставин, із змісту спірного договору не вбачається наявності у контрагентів, або хоча б у одного з них, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме - умов щодо порушення законодавчо встановленого порядку сплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про відсутність у сторін спірних договорів умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Більше того, наявні в матеріалах справи докази виконання спірних договорів щодо поставки продукції та її оплати, спростовують твердження позивача про наявність умислу у сторін на приховування доходів від оподаткування.

Вказана позиція суду корелюється з позицією Вищого адміністративного суду України від 11.03.2008 року по справі № К-31836/06.

Відповідно до частини 3 ст.92 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС).

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, податковою інспекцією недоведене того, що спірні договори укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

З урахуванням викладеного суд у задоволенні адміністративного позову відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

·У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 27.04.2009 року у 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.