Рішення № 6031358, 29.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2009 р.Справа № 10/98-09-3341 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ватфарм»

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 1184,84 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Суть спору: ВАТ «Ватфарм»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 1184,84 грн., з яких, 1098,79 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем договору №347 від 13.02.2009р., 58,02 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 09.03.2009р. по 28.05.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару, 20,81 грн. індекс інфляції, що нарахований відповідачу з березня по травень 2009 року та 7,22 грн. 3% річних.

Відповідач у судові засідання не зявився, про причини свого незявлення суд не повідомив, але надав до суду заяву від 01.07.2009р. за вх.№16305, згідно з якою, відповідач просить суд залучити до справи докази, які свідчать про сплату відповідачем основного боргу за поставлений позивачем товар, а саме платіжне доручення №3 від 02.06.2009р., згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 1098,79 грн.

В свою чергу позивач також у судові засіданні не зявився, але надав до суду клопотання від 30.06.2009р. за вх.№16082, згідно з яким, просить суд розглядати справу за відсутністю представника позивача у судовому засіданні, а також припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, оскільки після подачі позову відповідач повністю сплатив позивачу суму основного боргу. Водночас позивач підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних та просить суд їх задовольнити. Аналогічне за змістом клопотання позивач надав до суду і 27.07.2009р. за вх.№18700.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи вимоги ст.75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін у судових засіданнях та за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13.02.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1098,79 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0002025 на суму 956,99 грн., видатковою накладною №РН-0002026 на суму 141,80 грн. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯОЗ №635750 від 13.02.2009р.

При цьому вищевказаний товар поставлений позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору №347 від 13.02.2009р., згідно з яким, позивач зобовязується поставляти товари медичного призначення, а відповідач зобовязується приймати та оплачувати товари в термін зазначений у видатковій накладній.

У п.3.1. договору встановлено, що строк, на протязі якого поставлений товар повинен бути оплачений відповідачем вказується позивачем в накладній та відраховується від дати отримання товару відповідачем. Строк оплати є обовязковим для відповідача з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно з умовами п.6.1. договору при порушенні терміну оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми несплати за кожний день прострочки платежу.

Також господарським судом встановлено, що товар, який одержаний відповідачем за вищевказаними видатковими накладними, останній зобовязаний оплатити 08.03.2009р., оскільки у видаткових накладних строк оплати товару відповідачем встановлений з відстроченням платежу 20 днів.

Між тим, у встановлений договором строк поставлений позивачем товар відповідачем не оплачений, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Окрім того, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач сплатив позивачу основний борг в сумі 1098,79 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, позивач зобовязався поставляти товари медичного призначення, а відповідач зобовязався приймати та оплачувати товари в термін зазначений у видатковій накладній, а саме, 08.03.2009р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Із матеріалів справи випливає, що позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання та поставив відповідачу товар на загальну суму 1098,79 грн. В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався лише 02.06.2009р., тобто, після звернення позивача до суду з даним позовом, що свідчить про порушення відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку порушення строків оплати поставленого позивачем товару передбачена умовами п.6.1. укладеного між сторонами договору в розмірі 0,1% від суми несплати за кожний день прострочення платежу.

Здійснений позивачем розрахунок пені, згідно з яким, сума нарахованої відповідачу пені становить 58,02 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання», яким встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, та вимогам ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Разом з тим, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно з розрахунком індексу інфляції та 3% річних, що здійснений позивачем, сума інфляційних, становить 20,81 грн., а сума 3% річних 7,22 грн.

Таким чином вищевстановлені обставини справи свідчать про обґрунтованість і правомірність позовних вимог. Між тим, із врахуванням доказів, які свідчать про сплату відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Ватфарм»задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в філії ВАТ «МТБ», МФО 388498) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ватфарм»(18018, м. Черкаси, проспект Хіміків, 66, код ЄДРПОУ 00306756, р/р 260050172981 в філії Укрексімбанку, м. Черкаси, МФО 354789) пеню в сумі 58 (пятдесят вісім) грн. 02 коп., інфляційні в сумі 20 (двадцять) грн. 81 коп., 3% річних в сумі 7 (сім) грн. 22 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1098,79 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 30 липня 2009 року.

Суддя Смелянець Г.Є.