Рішення № 6025930, 06.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/31406.08.09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантек"

про стягнення 6 434,85грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представники ОСОБА_2.(дов. №б/н від 01.07.09),

ОСОБА_3 (дов. №01/л-09 від 01.07.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 5700,32 грн. збитків від інфляції та 734,53 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасно проведену оплату наданих послуг з перевезення вантажів згідно заявок №04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/314, розгляд справи призначений на 06.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 06.08.2009р. зявилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду 29.07.2009р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що по-перше, у провадженні Господарського суду м.Києва вже розглядалася справа № 8/379 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «СканТек»з таким же предметом та за таких же обставин, що суперечить ст. 62 ГПК України. По-друге, позивач, невірно розрахував інфляційні та три відсотки річних за період з 25.11.2008р. по 20.05.2009р. та з порушенням ч.6 ст. 232 ГК України.

До вищевказаного відзиву відповідачем додано клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 на період розгляду справи знаходиться у відпустці, ніхто інших повноважень на представлення інтересів ТОВ «СканТек»в суді не має. Зі змісту доданої до клопотання про відкладення розгляду даної справи генеральної довіреності (на право представляти інтереси підприємства) від 08.07.2008р. виданої ТОВ «СканТек»юристу Журавльовій В.В., вбачається, що строк даної генеральної довіреності встановлений до 08.07.2009р.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, заперечили проти викладених у відзиві обставин, наголосили на тому, що предметом розгляду справи № 8/379 було стягнення з відповідача заборгованості, а предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох відсотків річних за несвоєчасно проведену оплату наданих послуг з перевезення вантажів згідно заявок № 04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р. Крім того представники позивача зазначили, що інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних не є санкціями, а тому посилання відповідача на порушення позивачем ч. 6 ст. 232 ГК України є безпідставними.

З огляду на викладене, представники позивача просили суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2008р. Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантек" 50490,00 грн., що становить заборгованість за договором експедиції вантажу № 23/07/08 від 23.07.2008р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі № 8/379 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантек" про стягнення 50490,00 грн. основного боргу позов було задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. у справі № 8/379, рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі № 8/379 було залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2008р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. був виданий наказ Господарського суду м.Києва від 21.04.2009р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, встановленні у рішенні Господарського суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі № 8/379 факти не потребують доказування.

Нормою ст. 62 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо, зокрема, у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Однак, судом встановлено, що предметом розгляду у справі № 8/379 було стягнення заборгованості 50490,00 грн. за договором експедиції вантажу № 23/07/08 від 23.07.2008р. на підставі заявок на перевезення автомобільним транспортом № 04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р., а предметом розгляду даної справи є стягнення 5700,32 грн. збитків від інфляції та 734,53 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасно проведену оплату наданих послуг з перевезення вантажів згідно заявок №04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р.

З огляду на викладене, підстави для відмови у прийнятті позовної заяви були відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2008р. у справі № 8/379 було встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена та становила 50490,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач провів розрахунки за надані позивачем послуги з перевезення вантажів згідно заявок №04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р. лише 20.05.2009р.

З огляду на викладене та у звязку з несвоєчасно проведеною оплатою наданих послуг з перевезення вантажів згідно заявок №04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р. позивач просить суд стягнути з відповідача 5700,32 грн. збитків від інфляції та 734,53 грн. трьох відсотків річних за період з 25.11.2008р. до 20.05.2009р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору експедиції вантажу № 23/07/08 від 23.07.2008р. та згідно заявок №04/09/08 від 04.09.2008р. та № 11/09/08 від 11.09.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 734,53 грн. грн. та збитків від інфляції в розмірі 5700,32 грн., зазначених позивачем в розрахунку та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 734,53 грн., а вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково в розмірі 4847,04 грн.

Посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 232 ГПК України є безпідставними, оскільки нормою ст. 232 ГПК України частиною 6 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а, як вже зазначалося, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4847,04 грн. збитків від інфляції та 734,53 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 610, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 35, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СканТек»(03151, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 72; код 31404861) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4847 (чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 04 коп. збитків від інфляції, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 53 коп. трьох відсотків річних, 102 (сто дві) грн. державного мита, 273 (двісті сімдесят три) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 13.08.2009р.