Рішення № 6023310, 07.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"05" серпня 2009 року Справа №20/106

Суддя Цимбал Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛКО УКРАЇНА”

04128, вул. Стеценка,б.19, будівля 68, м.Київ;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

14010, АДРЕСА_1;

предмет спору: стягнення 96734,71 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Фесенко А.І. представник за довіреністю №б/н від 05.08.2009р.

відповідача: не зявився;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕЛКО УКРАЇНА” (далі Товариство) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( далі ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення 96734,71грн., з яких 74812,12грн. основного боргу, 14441,37грн. пені та 7481,22грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.06.2009р. розгляд справи призначено на 23.07.2009р., після чого розгляд справи відкладався до 05.08.2009р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представників в судове засідання не направив.

Ухвала господарського суду Чернігівської області від 23.06.2009р. про порушення провадження у справі, направлена відповідачу на адресу: 14010, АДРЕСА_1, повернулась до суду з відміткою поштового відділення - за закінченням строку зберігання.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, наданого на запит суду реєстраційною палатою виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28.07.2009р. за №1011, відповідач по справі - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, відомості щодо зміни його місцезнаходження до ЄДРПОУ не вносились.

Враховуючи положення ст. 75 ГПК України, неявку відповідача та неподання відзиву на позов, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.07.2008р. між Товариством та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №138-02/0708 (далі Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець (позивач) зобовязався поставити Товар, а Покупець (відповідач) прийняти й оплатити відповідно до рахунків-фактур Продавця, що є невідємною частиною даного договору, хімічну продукцію (далі - Товар), якість, кількість, строки поставки й ціна якого визначена даним Договором.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку хімічної продукції відповідачу на суму 132812,12грн. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними від 19.08.2008р. за №РН-0003905 на суму 67056,00грн., від 22.09.2008р. за №РН-0004097 на суму 65756,16грн., що підписані відповідачем.

Факт поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.6.1 Договору розрахунки за товар, що поставляється по даному Договору, Покупець проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Умови оплати - післяоплата на протязі 5 днів з дати видаткової накладної.

Враховуючи, що товар отримано відповідачем 19.08.2008р. та 22.09.2008р., у останнього виник обовязок оплатити його до 24.08.2008р. та 27.09.2009р.

Відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджується банківськими виписками від 19.09.2008р.на суму 15000,00грн., від 23.09.2008р. на суму 23000,00грн., від 09.10.2008р. на суму 10000,00грн., від 16.10.208р. на суму 10000,00грн., всього на суму 58000,00грн.

Обовязок щодо оплати товару відповідачем не виконаний у повному обємі, що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення 74812,12грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар Покупець сплачує Продавцеві неустойку в вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу. При простроченні платежу за Товар понад 30 днів Покупець додатково сплачує штраф Продавцю у розмірі 10% від несплаченої суми Товару.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню з 25.08.2009р. по 17.06.2009р. та з 28.09.2008р. по 11.03.2009р. всього в сумі 14441,37грн.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За перерахунком суду пеню має бути нарахована з 25.08.2008р. по 25.02.2009р. та з 28.09.2008р. по 28.02.2009р., всього в сумі 9226,80грн. В задоволенні іншої частини нарахованої позивачем пені слід відмовити.

Згідно п.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від несплаченої суми Товару в сумі 7481,22грн. Нарахування позивачем штрафу відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору та підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 915,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 295,65 грн.

Керуючись ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 14010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛКО УКРАЇНА” (04128, вул. Стеценка, б.19, будівля 68, м. Київ, р/р 26001001326397 в ЗАТ „ОПТ БАНК” в м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 32856918) 74812,12 грн. основної заборгованості, 9226,80грн. пені, 7481,22грн. штрафу, 915,20грн. держмита та 295,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 07 серпня 2009 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

07.08.09