Рішення № 6020741, 19.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/6419.05.09 За позовомКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м.Києві ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

простягнення 16 999,35 грн.

За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

доКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м.Києві ради

провизнання недійсним договору

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники (за первісним позовом):

від позивача Мойсик М.В. представник

від відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_3 представник Рішення прийняте 19.05.2009, оскільки 27.04.2009 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.05.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м. Києві ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі у розмірі 21 243,78 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по платі за оренду приміщення за період з липня 2008 по жовтень 2008 у розмірі 12 456,08 грн., пеню за прострочення платежу в розмірі 4 296,93 грн. та видатки по сплаті земельного податку в сумі 246,34, що разом складає 16 999,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди нежитлового приміщення № 049/Г від 01.04.2008, відповідач не належним чином виконав свої зобовязання по сплаті орендної плати та компенсації видатків по сплаті земельного податку.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та зазначає, що на день підписання договору сторонами не були погоджені істотні умови договору оренди, оскільки договір був підписаний без узгодження розміру орендної плати. Вказане, на думку відповідача, підтверджується, підписанням лише 02.04.2008 договору № 5808 про проведення незалежної оцінки відновної вартості для цілей оренди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, буд. 89а. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно застосована ставка у 25% від вартості майна. Також відповідач зазначає, що 05.09.2008 позивачу був направлений лист про розірвання договору, таким чином вважає договір розірваним 05.10.2008.

В межах справи № 11/64 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м. Києві ради про визнання договору оренди нежилого приміщення за № 049/Г від 01.04.2008 недійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначає, що Розпорядження Соломянської районної у місті Києві державної адміністрації № 490 від 27.03.2008 не може вважатись належним дозволом для укладення договору оренди комунального майна, що, на думку позивача за зустрічним позовом призводить до недійсності спірного Договору на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України. Також Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначає, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди та, підписуючи спірний Договір 01.04.2008, позивач не знала та не могла знати про всі істотні умови Договору, у звязку з чим, позивач посилається на ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, як підставу недійсності правовчину.

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м. Києві ради проти зустрічного позову заперечує та вказує, що договір оренди № 049/Г було укладено на підставі розпорядження Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації № 490 від 27.03.2008 та підписано з моменту досягнення домовленості сторін з усіх істотних умов договору.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

По первісному позову.

01.04.2008, на підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 490 від 27.03.2008, між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м. Києві (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір № 049/Г оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва (далі - Договір).

Станом на момент розгляду справи вказане розпорядження є чинним та не скасовувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Істотними умовами договору оренди згідно ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

У розділах 1, 2, 3, 6, 7 та 9 Договору оренди сторонами погоджені всі істотні умови договору.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що на день підписання договору сторонами не були погоджені всі істотні умови договору, а саме договір був підписаний без узгодження розміру орендної плати визнаються судом безпідставними, оскільки пунктами 2.2., 3.1. Договору сторони погодили, що орендна плата на момент укладення договору становить 2378,33 грн., встановлюється у розмірі 25% від вартості майна. Вартість обєкту оренди становить 114 160,00 грн., згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 31.03.2008. Отже розмір орендної плати був погоджений сторонами в договорі, а не був визначений, як стверджує Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, після підписання договору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно умов даного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення для розміщення виробничих потреб за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 30,9 м. кв. у тому числі цоколь - 30,9 м. кв. (далі - приміщення).

Згідно з п. 9.1. Договору строк дії договору встановлено з 01.04.2008 до 27.02.2011.

Вказане приміщення було передане Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у задовільному санітарно-технічному стані, відповідно до Акту прийому-передачі від 01.04.2008, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору вартість обєкту оренди згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 31.03.2008 становить 11 4160,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахункута порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної у м. Києві ради або за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладання Договору встановлюється у розмірі 25% від вартості майна і становить 2378,33 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що зобовязання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати у розмірі не менше, ніж встановлена 3.1. Договору орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом десяти календарних днів з дати підписання Договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці.

Відповідно до п. 3.5. Договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки сплаті за землю.

Згідно з п. 3.8 Договору орендар повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1, 3.7.) та платежі (п.п. 3.5., 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

У пункті 3.9. Договору сторони погодили, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:

-дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві;

-дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

У пункті 9.5. Договору сторони погодили, що орендар має право відмовитись від використання обєкту оренди, попередивши про це орендодавця за один місяць, сплативши всі передбачені договором платежі. В такому випадку орендодавець складає відповідний акт і Договір оренди вважається розірваним достроково за погодженням сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. (ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Як зазначає Фізична особа підприємець - ОСОБА_1, лист про небажання продовжити оренду приміщення та розірвання договору оренди, направлений відповідачем на адресу Соломянської районної в м. Києві державній адміністрації 05.09.2008.

Як свідчать матеріали справи 30.10.2008 орендарем було передано обєкт оренди орендодавцю за актом прийому-передачі (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, оскільки Договором передбачено право орендаря на відмову від договору оренди за погодженням сторін, Договір є розірваним з 30.10.2009 моменту досягнення домовленості про розірвання договору, дати передачі відповідачем приміщення за актом прийому-передачі.

Проте, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, станом на момент звернення до суду своїх зобовязань по сплаті орендної плати за період з липня 2008 по жовтень 2008 не виконала.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за Договором оренди нежитлового приміщення № 049/Г від 01.04.2008 за період з липня 2008 по жовтень 2008 становить 12 702,42 грн. (12 456,08 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 246,34 грн. видатків по сплаті за землю).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом також відхиляється твердження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що застосування ставки у розмірі 25 % від вартості майна є неправомірним, оскільки Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 нежиле приміщення надано в оренду на конкурсних засадах, а відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 доказів на спростування факту порушення нею договірних зобовязань щодо сплати заборгованості Договором № 049/Г оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 01.04.2008 суду не надала.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м. Києві ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості по орендній платі в розмірі 12 456,08 грн., видатків по сплаті за землю у розмірі 246,34 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом також просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 4 296,93 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів передбачених п.п. 3.1., 3.6., орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання щодо своєчасної сплати орендної плати орендар виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", розмір якої, за розрахунком суду, за період, вказаний позивачем за первісним позовом у розрахунку суми заборгованості, доданому до уточнень позовних вимог, становить 682,17 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По зустрічному позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено вище судом, у розділах 1, 2, 3, 6, 7 та 9 Договору оренди сторонами погоджені всі істотні умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України, укладання господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладання договорів, встановленого ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Жодного доказу на підтвердження того, що Договір був підписаний без узгодження розміру орендної плати, позивач суду не надав. В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Договору № 049/Г від 01.04.2008, з якої вбачається, до орендна плата на момент укладення договору становить 2 378,33 грн., встановлюється у розмірі 25% від вартості майна, яка становить 114 160,00 грн., згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 31.03.2008 (пункти 2.2., 3.1. Договору).

Крім того, матеріалами справи (платіжним дорученням № 222 від 25.04.2008 та випискою по рахунку Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м. Києві ради станом на 27.06.2008) підтверджується, що на виконання спірного Договору № 049/Г позивачем перерахована орендна плата за квітень-травень 2008 року у розмірі 5 707,99 грн.

Таким чином, сторонами Договору вчинялись дії на фактичне виконання Договору №049/Г, а саме: підписувались акт прийому-передачі обєкту оренди від 01.04.2008 та акт прийому передачі від 30.10.2008, сплачувалась плата за оренду приміщення за квітень - травень 2008 року.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Коли воля субєкта правочину формувалась не вільно і не відповідала волевиявленню, у такому випадку має місце насильство або особа знаходилась під впливом погрози, обману, помилки.

Позивачем за зустрічним позовом, відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладенні Договору № 049/Г оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва волевиявлення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

Посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 227 Цивільного кодексу України судом також не приймається, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, стаття 227 Цивільного кодексу України надає суду право визнати недійсним правочин, вчинений без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця норма не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи.

Оскільки відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність щодо надання в оренду комунального майна та укладення відповідних договорів оренди не потребує ліцензування, положення статті 227 Цивільного кодексу України не поширюються на спірний Договір оренди.

Наведені позивачем за зустрічним позовом обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним Договору № 049/Г оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 01.04.2008.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою в зустрічному позові судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03170, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломянської районної у м.Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, ідентифікаційний код 35756919, р/р 2600957377 у ВАТ АБ "Укргазбанк" м. Києва, МФО 320478) заборгованість по платі за оренду приміщення в розмірі 12 456 (дванадцять тисяч чоториста пятдесят шість) грн. 08 коп., 246 (двісті сорок шість) грн. 34 коп. видатків по сплаті земельного податку, пеню в розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 17 коп., державне мито у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 85 коп. та 92 (девяносто дві) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М.Смирнова

Дата підписання рішення: 15.06.2009