Рішення № 6020401, 18.06.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №2-411/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Доброріза А.В.

при секретарі Зайцевої О.В.

за участю:

представника позивача - комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства» ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

позивача по зустрічному позову ОСОБА_4

представників Ясинуватської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6

третьої особи ОСОБА_7

представника третьої особи ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ясинуватій справу за позовом комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_7, про виселення з житлового приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради», Ясинуватської міської ради, третя особа ОСОБА_7, про визнання договору міни дійсним, визнання права власності на квартиру та встановлення факту права власності за померлим на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

4 вересня 2008 року позивач К омунальне підприємство «Об'єднання житлово-комунального господарства» (далі - ОЖКГ) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення. Позивач посилався на те, що відповідач безпідставно самовільно вселився в двокімнатну квартиру №79 в будинку №4 на 100-му кварталі в місті Ясинуватій, Донецької області. В добровільному порядку відповідач відмовляється виселитися із квартири, позивач просив виселити ОСОБА_2 із квартири без надання іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив виселити ОСОБА_2 із квартири без надання іншого житлового приміщення.

Відповідач позов не визнав та 17 жовтня 2008 року звернувся до суду з зустрічним позовом до «ОЖКГ» та Ясинуватської міської ради визнання права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, про визнання договору міни цієї квартири на житловий будинок – між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_9 - дійсним, та про встановлення факту права власності за померлим ОСОБА_9 на житловий будинок №12 по вулиці Набережній в місті Ясинуватій, Донецької області (а.с.26). 15 квітня 2009 року до цього позову приєдналася власник житлового будинку №12 по вулиці Набережній в місті Ясинуватій – ОСОБА_4 і позивачами були уточнені позовні вимоги (а.с.124).

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказували, що ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_9 про обмін квартири, яка належала ОСОБА_9 на житловий будинок, так як ОСОБА_9 хотів проживати в приватному будинку, а ОСОБА_2 не мав свого житла. 17 березня 2005 року ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_4 1600 доларів США за житловий будинок, який належав ОСОБА_4, розташований по вулиці Набережній, 12 в місті Ясинуватій і ОСОБА_9 переселився в цей будинок зі своєї двокімнатної квартири, а ОСОБА_2 вселився в квартиру ОСОБА_9, розташовану в будинку №4 на 100-му кварталі в місті Ясинуватій. Договір купівлі-продажу будинку та договір міни квартири на будинок не змогли вчасно зареєструвати в нотаріальній конторі, так як ОСОБА_9 загубив паспорт, а 18 вересня 2005 року – він помер.

ОСОБА_4 пояснила в суді, що вона отримала від ОСОБА_2 гроші за належний їй будинок в розмірі 1600 доларів США, в неї були готові всі документи на оформлення договору купівлі-продажу будинку, але у ОСОБА_9 не було паспорту.

Представники Ясинуватської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважали, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, так як ОСОБА_2 не був власником житлового будинку, не представлені будь-які докази договорів купівлі-продажу та міни, крім розписки ОСОБА_4 про отримання грошей, невідоме волевиявлення ОСОБА_9 та чи досягнуто між сторонами згоди по всім умовам цих договорів. 10 червня 2008 року рішенням суду визнано відумерлою спадщину – квартиру, яка належала ОСОБА_9, а рішенням виконкому Ясинуватської міської ради від 11 липня 2008 року ця квартира прийнята в комунальну власність та виділена як службова – ОСОБА_7 (а.с.7-9).

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 заперечували проти позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вважали, що вони не дотримались передбачених законом умов при оформленні договорів міни та купівлі-продажу, підтримали позов ОЖКГ про виселення ОСОБА_2 із квартири.

Суд, заслухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОЖКГ підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 3 ст.116 ЖК України встановлює, що особи, самоуправно зайнявші житлові приміщення, підлягають виселенню без надання їм другого житлового приміщення.

Із свідоцтва про право власності на житло відомо, що квартира №79 в будинку №4 на 100-му кварталі в місті Ясинуватій належала ОСОБА_9, який помер 18 вересня 2005 року (а.с.35-36).

Відповідно до ст.1277 ЦК України, рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 10 червня 2008 року, спадщина, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_9, визнана відумерлою і рішенням виконкому Ясинуватської міської ради від 11 липня 2008 року, ця спадщина (квартира) прийнята в комунальну власність, віднесена до числа службових та надана в користування ОСОБА_7 (а.с.7-9).

Відповідач ОСОБА_2 вселився в цю квартиру з дозволу ОСОБА_9, під час його життя, але не одержав права власності або права користування квартирою, на даний час самоправно користується квартирою, а тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частина 3 та 4 ст.334 ЦК України встановлюють, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.715 ЦК України, кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Стаття 716 цього кодексу передбачає, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 домовилися про продаж житлового будинку, який належав ОСОБА_4 і ОСОБА_2 17 березня 2005 року передав ОСОБА_4 у сплату за будинок 1600 доларів США, а ОСОБА_4 4 травня 2005 року видала йому довіреність на право розпоряджатися належним їй будинком (а.с.38, 39). Ці обставини підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_4. ОСОБА_4 також пояснила, що на момент одержання коштів від ОСОБА_2, у неї були зібрані всі документи для того, щоб укласти договір купівлі-продажу будинку та засвідчити цей договір у нотаріуса. ОСОБА_10 не оформив в нотаріальному порядку договір купівлі-продажу житлового будинку і на момент смерті ОСОБА_9 він не був власником будинку, який мав намір обміняти на квартиру ОСОБА_9.

Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 не представили суду ніяких письмових доказів того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, як того вимагає ч.2 ст.220 ЦК України, крім розписки ОСОБА_4 про одержання грошей за будинок від ОСОБА_10, а не від ОСОБА_9.

Частина 1 ст.317 ЦК України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. ОСОБА_10 не мав таких прав стосовно будинку, який належав ОСОБА_4, а тому позовні вимоги про визнання договору міни між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 дійсним, і визнання права власності на квартиру, яка належала Коноволову, - за ОСОБА_10 – не підлягають задоволенню.

Суд також не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_4 про встановлення факту права власності за померлим ОСОБА_9 на будинок, розташований по вулиці Набережній, 12 в місті Ясинуватій, який належить ОСОБА_4.

Частина 2 ст.256 ЦПК України передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вважає, що встановлення факту права власності на будинок за померлим ОСОБА_9, не створює будь-яких юридичних наслідків для ОСОБА_10 або ОСОБА_4 а тому вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, сам по собі факт проживання ОСОБА_9 в будинку протягом кількох місяців не може бути достатньою підставою для виникнення права власності.

Керуючись ст.116 ч.3 ЖК України, ст.ст.715, 716, 220, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 57-59, 212, 214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради» задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири №79, розташованої в будинку №4, 100-го кварталу в місті Ясинуватій, Донецької області, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради» (розрахунковий рахунок 26007301521252 в відділенні ПІБ м.Ясинувата, МФО 334420, код ОКПО 03343195), витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 15 гривень та судовий збір у розмірі 8 гривень 50 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства», та до Ясинуватської міської ради про визнання договору міни дійсним, визнання права власності ОСОБА_2 на квартиру №79 в будинку №4 на 100-му кварталі в місті Ясинуватій, Донецької області та встановлення факту права власності за померлим ОСОБА_9 на житловий будинок, розташований по вулиці Набережній, 12 в місті Ясинуватій – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя