Рішення № 60186350, 16.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1351/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого судді - Дьомич Л.М.

суддів - Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

за участю секретаря - Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 30.09.2005 року у розмірі 149941,63 доларів США , що за курсом 21,96 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.07.2015 року складає 3292718,19 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 30 вересня 2005 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір НОМЕР_1. Згідно умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 33600 доларів США на термін до 30 вересня 2015 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, які нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 14 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 149941,63 долари США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 27016,28 долари США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 44403,39 долари США; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 4085,76 долари США та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за

договором -74436,20 долари США.

Протягом судового розгляду, зменшивши на підставі ч. 2 ст. 31 ЦПК України розмір позовних вимог публічне акціонерне товариство «ПриватБанк», з урахуванням суми кредитної заборгованості стягнутої рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2010 року, просило стягнути заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 30.09.2005 року у розмірі 119823, 33 долари США, що за курсом 21,96 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 липня 2015 року складає 2631603,69 грн. (а.с.30-31).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, безпідставно застосовано до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, оскільки умовами договору передбачено, що погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, у зв?язку з чим початок строку позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного з цих зобов'язань. Крім того, враховуючи, що кошти за кредитним договором в належному розмірі відповідачем не повернуто, Банк також має право на отримання процентів за користування кредитними коштами, в межах загального строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК, а також право на отримання неустойки за порушення умов зобов'язання в межах спеціального строку позовної давності (ст. 258 ЦК).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Бистрова С.А., а також пояснення представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, на чому наполягав відповідач, оскільки взяті на себе кредитні зобов?язання позичальник почав порушувати з березня 2006 року.

Проте, з таким судовим висновком погодитися не можна.

Судом встановлено, що 30 вересня 2005 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір НОМЕР_1. Згідно умов якого Банк надає позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 37 200,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири у сумі 33 600 доларів США, а також 3 600 доларів США на сплату страхових платежів строком до 29 вересня 2015 року (а.с.9-10).

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісії, а також з інших витрат.

Згідно п.1.1 кредитного договору позичальник повинен щомісяця в період сплати надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 621,27 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивачем зобов'язання за кредитним договором виконанні в повному обсязі та видано ОСОБА_2 кредит у розмірі 37 200,00 доларів США.

Відповідач в порушення ЦК України та умов кредитного договору зобов'язання належним чином не виконав.

22 січня 2010 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда (справа № 2-254/10) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 30.09.2005 року в сумі 30 118,30 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 231 910,91 грн., яке належним чином не виконано (а.с.38-39).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань станом на 14 липня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 149941,63 долари США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 27016,28 долари США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 44403,39 долари США; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 4085,76 долари США та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за

договором -74436,20 долари США (а.с.32-37).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, ст. 611 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У правовій позиції, що була висловлена Верховним Судом України в постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15 та 24 вересня 2014 року у справі № 6-145 цс14 зазначено, що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті. Також вказано на те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Представник банку в суді апеляційної інстанції, обґрунтовуючи розмір стягнення вказав, що до стягнення заявлено борг в гривневому еквіваленті по відношенню до іноземної валюти.

В силу вимог статті 549 ЦК України пеня (неустойка) не є грошовим зобов'язанням, а видом забезпечення виконання зобов'язань, тому вона не може бути стягнута в іноземній валюті.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним, договором встановлено відповідальність.

Тобто, у даному конкретному випадку умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховним Судом України викладеними у постанові від 06.11.2013 року у цивільній справі № 6-116цс13 та у постанові від 03.06.2015 року у цивільній справі № 6-31цс13, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Умовами кредитного договору також визначено щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним в межах спеціальної позовної давності, визначеної ст. 258 ЦК України.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-249цс15 від 02.12.2015 року за змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки кошти за кредитним договором не повернуто, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню у межах строку позовної давності.

Заперечуючи проти позовних вимог Банку ОСОБА_5,яка представляє інтереси ОСОБА_2 подано заяву про застосування до спірних правовідносин в порядку ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 119823,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 2631603,69 грн. (а.с. 106-107).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України)

Згідно матеріалів справи та наданих позивачем розрахунків заборгованості ОСОБА_2 почав порушувати умови договору та прострочувати щомісячні зобов'язань з погашення кредиту з березня 2006 року. Отже, право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором у Банка виникло після несплати позичальником чергового платежу.

Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором поданий до суду (направлений поштою) 30 липня 2015 року, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті (а.с.18). Три роки, що передували зверненню до суду, тривали з 30 липня 2012 року по 30 липня 2015 року. Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 заборгованість Дяченку Володимиру Миколайовичу Банком нараховувалася до 14 липня 2015 року.

Враховуючи вимоги ст, 253, 254 ЦК України та сплив строку позовної давності до частини щомісячних платежів Банк має право на отримання процентів нарахованих на прострочену заборгованість за кредитним договором в межах строку загальної позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України з 14 липня 2012 року по 14 липня 2015 року, а також на отримання пені (неустойки) за порушення зобов?язання в межах спеціального строку позовної давності (258 ЦК України) з 14 липня 2014 року по 14 липня 2015 рік. Тіло кредиту стягнуто з відповідача рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2010 року.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 вересня 2015 року, у справі № 6-1206цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Після ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості в розмірі 30118,30 доларів США, що відносно гривневого еквіваленту становить 231910,91 грн. Банк правомірно продовжував нараховувати відповідачу відсотки та неустойку на залишок заборгованості по кредиту, оскільки вищевказаний договір не розірвано у визначеному законом порядку, а ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносини сторін даного правочину.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, яка обрахована після ухвалення вищевказаного судового рішення від 22 січня 2010 року, тобто за інший період, розмір заборгованості ОСОБА_2, стягнутої попереднім судовим рішенням відмінусований від заявлених в 2015 році (заява про зменшення розміру позовних вимог) ПАТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог про стягнення заборгованості.

Представник відповідача як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій в усних та письмових запереченнях (а.с.106-107;150-152) вказувала про те, що не згодна з нарахованим ОСОБА_2 розміром пені, оскільки він значно перевищує розмір завданих Банку збитків. Позичальником взято кредит в сумі 37200,00 доларів США, погашено більше 30 тисяч доларів. При цьому рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2010 року вже стягнуто заборгованість по тілу кредиту, по відсоткам, а також пеню і комісію. Крім того, на утриманні відповідача знаходиться батько інвалід та двоє дітей (письмово інформація міститься в матеріалах кредитної справи), одна з яких повнолітня та навчається на бюджетній основі.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Постановою Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року роз'яснено, що частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 3 статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Колегія суддів враховуючи доводи в обґрунтування вимоги про застосування ч.3 ст. 551 ЦК, об'єктивні докази, письмові матеріали, дійшла висновку про зменшення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язань до 300 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, діючи в межах принципу диспозитивності визначеного ст.11 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 30.09.2005 року у розмірі 849849, 18 грн., яка складається із заборгованості за відсотками 23157,07 доларів США., що за курсом НБУ складає 508529,25 грн., заборгованості за комісією - 1881,60 доларів США, що за курсом НБУ складає 41319,93 грн. та заборгованості по пені в розмірі 300000 грн.

Доказів на спростування нарахованої заборгованості відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що як наслідок потягло за собою ухвалення рішення, яке не ґрунтується на законі. Яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, то з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7673,40 грн. (1% від 849849,18 грн. (ціна позову) = 8498,49 грн., але не більше 3-х розмірів мінімальної заробітної плати (3654 грн.); 110% від 3654 грн. =4019,40 грн.).

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2016 року - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 30.09.2005 року, яка складається із заборгованості за відсотками 23157,07 доларів США., що за курсом НБУ складає 508529,25 грн., заборгованості за комісією - 1881,60 доларів США, що за курсом НБУ складає 41319,93 грн., заборгованість по пені в розмірі 300000 грн., що становить загальну суму заборгованості 849849, 18 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 4019,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: