Ухвала суду № 60172053, 31.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2016 рокусправа № П/811/3467/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання:Лащенка Р.В..

за участю: представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродДонСервіс»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №811/3467/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродДонСервіс» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

09 грудня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «УкрПродДонСервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 30.09.2015 року №000352201 та №0000362201.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у звязку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав. Позивач наголошує на тому, що правомірність формування податкової звітності за наслідками господарських відносин у перевіряємий період підтверджується складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку, а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами передачі виконаних робіт. Також, позивач зазначає, що ним належним чином доведено факт понесення витрат та змін в складі майна відповідачем натомість не доведено умислу ТОВ «УкрПродДонСервіс» на укладення нікчемних правочинів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року адміністративний позов ТОВ «УкрПродДонСервіс» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 30 вересня 2015 року, яким збільшено суму грошових зобовязань з податку на додану вартість на 210814 грн. та накладено штрафну фінансову санкцію 105407 грн., в частині визнання грошового зобовязання 129064 грн та застосованої штрафної санкції 84969.50 грн.; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 30 вересня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 189733 грн. та накладено штрафну санкцію 94867 грн., в частині визначення грошового зобовязання на суму 116156 грн. та застосування штрафної санкції 76473.25 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним правомірно у відповідності до вимог чинного податкового та іншого законодавства було оформлено первинні документи на підтвердження придбання послуг з екпедитування товару, а саме податкові накладні та акти виконаних робіт, та враховано вказані витрати при визначенню обєкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за перевіряємий період. На думку позивача, безпідставним є висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, стосовно відсутності реального характеру здійснення господарських відносин з експедитування товару та як наслідок визначення податкового повідомлення рішення щодо збільшення податкових зобовязань позивача.

До судового засідання представником позивача також надано платіжні доручення та довідки по підприємству на підтвердження сплати коштів на користь контрагента за договором екпедитування, вказане на думку ТОВ «УкрПродДонСервіс» беззаперечно свідчить на користь реальності здійснення господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану постанову в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «УкрПродДонСервіс».

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 08.09.2015 року по 14.09.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УкрПродДонСервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агматіс Трейд» за період з 01.02.2014 року, з ТОВ «Бьюті Профі» за період з 28.02.2014 року по 31.03.2014 року, з ТОВ «Промі Лайт» за період з 01.03.2014 року по 31.05.3014 року, з ТОВ «Центр-ТК» з період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт № 79/11-23-33-01/37383711 від 21.09.2015 року.

Перевіркою встановлено наступне:

1 Відомості, викладені у поданих до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області податкових деклараціях за квітень, травень 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Промі Лайт» та ТОВ «Центр-ТК» за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року не відповідають дійсності;

2 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 210814 грн., в тому числі:

-за квітень 2014 року на суму 78178 грн.;

-за травень 2014 року на суму 132636 грн.;

3 п. 138.2, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 189733 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Промі Лайт» та ТОВ «Центр-ТК».

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

№0000362201 від 30.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість всього на суму 316221 грн., в тому числі за основним платежем на суму 210814 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 105407 грн..

№0000352201 від 30.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток всього на суму 284600 грн., в тому числі за основним платежем на суму 189733 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 94867 грн..

Не погодившись з вказаними податковими повідомлення рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до перевірки документи, на підставі яких сформовано податкові зобовязання за рахунок коштів сплачених за придбання послуг у перевіряємий період не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в своїй сукупності не вказують на реальний характер здійснення господарських операцій та не розкривають сам зміст та індивідуальну специфіку операцій з експедирування товару, зокрема, за відсутності ТТН. Водночас первинні документи складені за наслідками господарських операцій з поставки товарів свідчать про реальний характер здійснення господарських операцій та є достатніми для визнання задекларованих позивачем за їх наслідками податкових зобовязань.

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та вважає їх необґрунтованими, в своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що надані акти виконаних робіт та податкові накладні є документами, що в достатньому обсязі підтверджують факт придбання та виконання на користь позивача експедиційних послуг.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд вважає за необхідне розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги.

Вирішуючи спір між сторонами суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у звязку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.04.2014 року ТОВ «Промі Лайт» (експедитор) зобовязується надавати ТОВ «УкрПродДонСевірс» послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Згідно договору, сторони домовились, що Експедитор: здійснює перевезення власним транспортом, надає експедиційні послуги (планування перевезень, підбір, та надання необхідного транспорту). Залучення інших Експедиторів здійснюється у разі, коли Експедитор не має можливості здійснити перевезення власним транспортом. У випадку необхідності Замовник може доручити Експедитору організувати комплектацію збірного вантажу, його перевалку, додаткові послуги. Конкретні умови кожного замовлення узгоджуються з Замовником. Експедитор здійснює перевезення без використання матеріальної бази Замовника, при цьому, залучає третіх осіб для виконання доручень замовника.

Також, згідно договору, Замовник серед іншого повинен своєчасно не пізніше ніж 1 день до дати завантаження надавати заявки Експедитору, Узгоджувати з Експедитором умови заявки, забезпечувати своєчасне і правильне оформлення товарно-супровідні документи, які гарантують безперешкодний рух по території України.

Тобто, умови договору передбачають диспозитивний характер дій як Експедитора так і Замовника, в залежності від умов заявки та специфіки замовлення.

Позивачем на підтвердження реального характеру здійснення господарських відносин з приводу надання / отримання транспортно-експедиційних послуг до перевірки було надано податкові накладні, а також акти надання послуг, довідки про обсяг наданих на користь позивача ТОВ «Промі Лайт» послуг, платіжні доручення.

Позивач вважає, що надані ним документи є належними та достатніми доказами на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Промі Лайт» на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.04.2014 року.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та субєктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Як вже зазначалось, позивачем до суду надано акти виконання послуг, що містять лише перелік назв послуг, що виконані на користь підприємства, при цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг, не містять зазначення кількості осіб, задіяних при виконанні послуг, кількість годин, затрачених на їх виконання, специфіки виконаних послуг з урахуванням диспозитивності умов договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.04.2014 року. Тобто, надані позивачем акти, фактично неможливо повязати з діяльністю та потребами підприємства у відповідний період.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані акти виконання послуг не є підтвердженням господарських операцій, оскільки з них неможливо встановити обсяг виконаних робіт, а також звязку із господарською діяльністю позивача, в тому числі із наявністю неупередженої необхідності в отриманні вказаних послуг.

При цьому, умовами права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з виготовлення технічної документації (які були предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів робіт в розрізі їх обсягу та специфіки а також докази на підтвердження повязаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору та його виконавців із його уречевленим результатом документацією та керівництва з обслуговування та використання обєктів виробництва.

Враховуючи те, що актами надання послуг не підтверджено фактичної передачі послуг, що можуть бути базою оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, то надані позивачем інші документи бухгалтерського обліку, як то податкові накладні, довідки та платіжні доручення, не можуть визнаватись первинними для цілей формування позивачем податкової звітності за рахунок спірних відносин з ТОВ «Промі Лайт» у перевіряємий період.

Отже, наданими позивачем первинними документами не розкрито змісту господарської операції, не підтверджено доцільності та можливості використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, вказане свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, та формування витрат за рахунок операцій, передбачених договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.04.2014 року, із контрагентом ТОВ «Промі Лайт».

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродДонСервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №811/3467/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:Л.М. Нагорна