Постанова № 60169998, 02.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 р. Справа № 804/1760/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 29.02.2016року №110080000/2016/000006/1, від 01.03.2016 року №110080000/2016/000007/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.02.2016 року №110080000/2016/00023 та від 01.03.2016 року №110080000/2016/00025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосованні резервного методу визначення митної вартості товарів, при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано відповідачу належні документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України. Такі документи ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, яка підлягає сплаті продавцю, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимогам чинного законодавства, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Серед таких документів відсутні будь-які розбіжності та відповідач не мав до них жодних зауважень. При цьому, зміст спірних рішень не відповідає вимогам ч.2 ст.55 Митного кодексу України, в них відсутнє належне обґрунтування коригування митної вартості, а вказані відповідачем підстави суперечать ч.6 ст.54 Митного кодексу України та не стосуються основних документів та відомостей, які містять числові значення митної вартості. Тому, відповідачем необґрунтовано та протиправно відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та скориговано заявлену митну вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови прийняті митним органом правомірно, з дотриманням положень статей 54, 55 Митного кодексу України, оскільки при проведенні аналізу поданих до митного оформлення за митними деклараціями документів було встановлено, що вони містять розбіжності. При цьому, посадовою особою відповідача були прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до яких митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу.

Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» звернулося до відповідача з приводу митного оформлення товару: косметичну продукцію в асортименті у кількості 7998 ящиків (місць) на загальну суму 56429,04 доларів США, яка надійшла від компанії «ASLANBABA ЗOCUK BEZЭ VE TEMЭZLЭK ЬRЬNLERЭ SAN.LTD.ЄTЭ», Туреччина на підставі контакту № 12 від 29.10.2015р. на постачання продукції та додатку-специфікації № 1 до зазначеного контракту.

Відповідно до умов Контракту: Специфікації, ціни, кількість товару наведені у додатку до Контракту. Характеристики товару наведені у Додатку Специфікації до Контракту (п.1.2.); ціна розуміється на умовах EXW адреса Продавця (Інкотермс 2010) (п. 1.3.); товар відвантажується на умовах EXW Стамбул, Туреччина(Інкотермс 2010) (п. 3.1.);ьпокупець сплачує 100% вартості відповідної партії поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) днів з дати поставки (п. 4.2.).

Продавець на підставі заявки ТОВ «Стиль Д» відповідно до Додатку Специфікації №1 до Контракту було поставлено косметичну продукцію в асортименті у кількості 7998 ящиків (місць) на загальну суму 56429,04 доларів США відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №672943 від 19.02.16р. (41563,40 доларів США) та №672953 від 23.02.16р. (14865,64 доларів США) та пакувальних листів до зазначених інвойсів.

Поставка товару здійснювалась на підставі Договору на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному та міжміському сполученні №226ТК5 від 07.10.2015 року, відповідно до міждународної товаро - транспортної накладної (CMR) №0854733, №0854735, №0854739 від 20.02.2016 року та №145372 від 24.02.2016 року.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару загальною вартістю 56429,04 доларів США позивач звернувся до Дніпропетровської митниці, а саме до митного посту «Дніпропетровськ-південний» та надав заповнену електронну митну декларацію (далі МД) №110080000.2016.102208 від 26.02.2016 року та №110080000.2016.102364 від 29.02.2016 року.

Митна вартість товару зазначена за ціною договору (контракту).

Для митного оформлення позивачем надані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності - зовнішньоекономічний контракт №12 від 29.10.2015 року на постачання продукції та специфікацію №1 до зазначеного контракту, відповідно до якої вартість партії товару складає 56429,04 доларів США; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), а саме, позивачем надано рахунок - фактура (інвойс) від 19.02.2016р., за №672943, відповідно до якого вартість партії товару складає 41563,40 доларів США та рахунок - фактура (інвойс) від 23.02.2016р. за №672953, відповідно до якого вартість партії товару скадає 14865,64 доларів США; 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, - відповідно до умов контракту №12 від 29.10.205 року оплата здійснюється протягом 60 днів від дати поставки, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні платіжні документи; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, відповідно до умов контракту №12 від 29.10.205 року оплата здійснюється протягом 60 днів від дати поставки, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні як платіжні так і бухгалтерські документи; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, - позивачем надано міжнародні автомобільні накладні № 0854733 від 20.02.2016 року, № 0854735 від 20.02.2016 року, № 0854739 від 20.02.2016 року, № 145372 від 24.02.2016 року; 7) копія імпортованої ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, - не надавалась, оскільки не підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - не надавались, оскільки не підлягає обовязковому страхуванню.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, позивачем за власним бажанням були надані додаткові документи: комерційна пропозиція від 12.07.2015 року, лист виробника від 19.02.2016 року та від 24.02.2016 року, пакувальний лист від 19.02.2016 року та від 23.02.2016 року, копія митної декларації країни відправлення від 20.02.2016 року та від 23.02.2016 року, міжнародна автомобільна накладна (CMR) №0854733 від 20.02.2016 року, №0854735 від 20.02.2016 року, №0854739 від 20.02.2016 року, 145372 від 24.02.2016 року, Книжка МДП (Carnet TIR) №АХ.77311007 від 20.02.2016 року, №UX.76396778, від 20.02.2016 року, №XC.76396775 від 20.02.2016 року, №GX.76525674 від 24.02.2016 року, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1005 від 25.02.2016 року, №1006 від 25.02.2016 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №190216 від 19.02.2016 року, №250216 від 25.02.2016 року, договір (контракт) про перевезення №0095МК5 від 09.09.2015 року, №0095МК6 від 12.02.2016 року, №226ТК5 від 07.10.2015 року, заявка на транспорт від 11.02.2016 року, Сертифікат про походження товару форми А №С0257301 від 20.02.2016 року, №С0257302 від 23.02.2016 року, інші документи, що супроводжували поставку: сертифікати якості та походження товару, екологічні декларації, документи санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю тощо.

Під час здійснення Дніпропетровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, та/або документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, оформлені не належним чином, тому наявні ознаки недостовірності, а саме: по МД №110080000.2016.102208 від 26.02.2016 року- інвойс від 19.02.2016 року №672943 не містить даних про специфікацію від 19.10.2015, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. У наданому декларантом до митного оформлення комерційної пропозиції від 12.07.2015 року відсутні дані про умови зовнішньоекономічного договору, термін дії, не містить інформацію про отримувача товару та відсутні умови поставки згідно ІНКОТЕРМС не може бути прийнята як обективна. Умови поставки згідно п.3 зовнішньекономічного договору від 29.10.2015 №12 зазначені умови поставки EXW Істамбул, а у Інвойсі від 19.02.2016 року №672943 EXW- місце не зазначено; по МД №110080000.2016.102364 від 29.02.2016 року - інвойс від 23.02.2016 року №672953 не містить даних про специфікацію від 19.10.2015, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. У наданому декларантом до митного оформлення комерційної пропозиції від 12.07.2015 року відсутні дані про умови зовнішньоекономічного договору, термін дії, не містить інформацію про отримувача товару та відсутні умови поставки згідно ІНКОТЕРМС не може бути прийнята як обективна. Умови поставки згідно п.3 зовнішньекономічного договору від 29.10.2015 року №12 зазначені умови поставки EXW Істамбул, а у Інвойсі від 23.02.2016 року №672953 умови доставки CREDIT.

Із зазначених підстав відповідач під час консультацій декларанта зобовязав, згідно вимог ст.53 МК України, протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант листом від 29.02.2016 року та від 01.03.2016 року повідомив митний орган про відсутність можливості надати інші додаткові документи.

Судом встановлено, що вказані документи були відсутні у позивача, оскільки в бухгалтерському обліку позивача на момент митного оформлення ще не відбулись зміни: товар не оприбутковано, оплата не відбулась, отже митний орган пред'явив вимогу про надання документи, якими не підтверджується митна вартість товару. Крім того, безпідставним є витребування митним органом висновок про якісні та вартісні характеристики товарів біржовими організаціями, оскільки товар не є предметом біржової торгівлі, тому інформація біржових організацій про його вартість відсутня. Вартість товару відображена у Додатку- Специфікації №1 до зовнішньоекономічного контракту №12 від 29.10.205 року, рахунку - фактурі (інвойс) №672943 від 19.02.2016 року та №672953 від 23.02.2016 року, пакувальних листах від 19.02.2016 року та від 23.02.2016 року, комерційній пропозиції від 12.07.2015 року, митній декларації країни відправлення від 20.02.2016 року та від 23.02.2016 року, і не містить розбіжностей.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення №110080000/2016/000006/1 від 29.02.2016 року та №110080000/2016/000007/1 від 01.03.2016 року про коригування митної вартості товару, згідно з якими відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та застосував другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Митна вартість товару визначена митним органом у розмірі, що ґрунтується на інформації щодо вартості подібних товарів, раніше визначений митним органом, які продано на експорт в Україну з урахуванням країни походження, найменування товару, обсягу ввезення, у найближчий до митного оформлення час, а саме:

-по МД №110080000.2016.102208 від 26.02.2016 року: товар №1 вартість становила - 0,9063 дол.США/кг., скориговано до - 1,587 дол.США/кг. за МД від 27.01.2016р. №100250001/2016/100871; товар №2 вартість становила - 0,6371 дол.США/кг., скориговано до - 1,627 дол.США/кг. за МД від 23.02.2016р. №100250001/2016/102274; товар №3 вартість становила - 0,6979 дол.США/кг., скориговано до - 1,21 дол.США/кг. за МД від 22.12.2015р. №100250001/2015/17313;

- по МД №110080000.2016.102364 від 29.02.2016р; товар №1 вартість становила - 0,826 дол.США/кг., скориговано до - 1,587 дол.США/кг. за МД від 27.01.2016р. №100250001/2016/100871; товар №2 вартість становила - 0,997 дол.США/кг., скориговано до - 3,279 дол.США/кг. за МД від 04.12.2015р. №100250001/2015/16196; товар №3 вартість становила - 1,018 дол.США/кг., скориговано до 1,627 дол.США/кг. за МД від 23.02.2016р. №100250001/2015/102274; товар №4 вартість становила - 0,467 дол.США/кг., скориговано до - 1,21 дол.США/кг. за МД від 22.12.2015р. №100250001/2015/17313.

На підставі вищезазначених рішень відповідач надіслав декларанту електронним повідомленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110080000/2016/00023 від 29.02.2016 року та №110080000/2016/00025 від 01.03.2016року.

Позивач з метою випуску у вільний обіг товарів скористався правом наданим ст.52, ст.55 МК України та оформив: 29.02.2016 року нову МД №110080000/2016/102368 сплативши митні платежі у розмірі 338626,66грн. згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 333051,26 грн.; 01.03.2016р. нову МД №110080000/2016/102427 сплативши митні платежі у розмірі 119275,65грн. згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 152764,75 грн.

Фактичним підтвердженням внесення зазначених грошових коштів у якості грошової застави на рахунок Відповідача є відповідні зазначення у 48 графі МД №110080000/2016/102427 від 01.03.2016р. та МД №110080000/2016/102368 від 29.02.16р. (графа "в подробиці розрахунків"), митне оформлення за якими було здійснено Митним постом «Дніпропетровськ-південний» Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України.

Суд вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 29.02.2016 року №110080000/2016/000006/1, від 01.03.2016 року №110080000/2016/000007/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.02.2016 року №110080000/2016/00023, від 01.03.2016 року №110080000/2016/00025 противоправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частин п'ятої, шостої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідно до частини третьої статті 337 Митного кодексу України, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності до ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про знесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.

Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, у відповідача не було.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст.54, ч. 1 ст.55 МК України, підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару та обставини, за яких складові митної вартості не додаються у зв'язку з обґрунтованою відсутністю.

Таким чином, при митному оформленні товарів по спірній поставці, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч. 6 ст. 54 МК України, були відсутні.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, як на причину здійснення коригування, відповідач посилається на додаткові документи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, якщо виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частина 6 ст. 54 МК України передбачає, що рішення про відмову в митному оформленні приймається у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу цього Кодексу; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано жодних конкретних розбіжностей, які наявні в документах, які подані позивачем на підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч. 2 ст. 53 МК України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження лише до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, орган доходів і зборів витребує додаткові документи, зокрема, якщо подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначене положення Кодексу кореспондується з Правилами та ч. 5 ст. 54 МК України.

Так, згідно п. 2 останньої норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Подання позивачем певних додаткових документів за власним бажанням, не є перешкодою для витребування відповідачем інших додаткових документів, що передбачені ч. 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, відповідач не скористався закріпленими законом повноваженнями для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості та передчасно прийняв рішення про відмову у митному оформленні та коригуванні митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.

Частинами 10-12 ст. 264 МК України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст. 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 1- 4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що у даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому у даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про не можливість на основі поданих документів підтвердити складову частину митної вартості.

Згідно ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом також встановлено, що підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації поданої позивачем, стала цінова інформація на подібні товари.

Згідно до роз'яснень, наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 № 10441/7/99-99-10-03-01-17, відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Дніпропетровською митницею протиправно надано перевагу шостому (резервному) методу визначення митної вартості товару замість основного методу, за ціною визначеною в договорі, визначення митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митної декларації позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю, а також спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, за врахування ч. 2 ст. 58 МК України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, Кодексом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, приписи вказаних статей Кодексу зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

На підставі наведеного, суд визнає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Виходячи з наведеного, суд не визнає твердження відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості та містять розбіжності.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийняті рішення та оформлені картки відмови за не обґрунтованих підстав. Отже, митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України. У порушення зазначеної норми, спірні рішення не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості), джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15, а також у справах №№ 825/881/15-а (к/800/33609/15), 825/2607/15-а, 825/2610/15-а, 825/3366/15-а, 825/3509/15-а, 825/3581/15-а.

Відповідно до частини 1статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними, оскільки винесенні без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та підстав вважати, що митна вартість товару визначена відповідачем з порушенням вимог митного законодавства, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови підлягають задоволенню.

Відповідачем у судовому засіданні не доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 29.02.2016р. №110080000/2016/000006/1, від 01.03.2016р. №110080000/2016/000007/1 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.02.2016р. №110080000/2016/00023, від 01.03.2016р. №110080000/2016/00025 противоправними Дніпропетровської митниці ДФС.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158 - 163 КАС України,ьсуд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені митним постом «Дніпропетровськ-південний» Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України рішення про коригування митної вартості товару від 29.02.2016 року №110080000/2016/000006/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні вмпуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.02.2016 року №110080000/2016/00023.

Визнати протиправними та скасувати винесені митним постом «Дніпропетровськ-південний» Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України рішення про коригування митної вартості товару від 01.03.2016 року №110080000/2016/000007/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні вмпуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2016 року №110080000/2016/00025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 7287,24 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят сім гривень двадцять чотири копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 07.06.2016р.

Суддя ОСОБА_3