Ухвала суду № 60165365, 31.08.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6774/15-ц

Провадження №2/521/2788/16

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2016 року Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

при секретарі Малиш О.Л.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Леонову О.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою.

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 28.04.2015 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду.

02.07.2015 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою було задоволено.

25.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду із заявою про перегляд заочного рішення від 02.07.2015 року.

14.03.2016 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2015 року було скасовано та справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 було заявлено відвід судді Леонову О.С., в обґрунтування якого він посилається на те, що існують обставини, які викликають сумніви в обєктивності та неупередженості судді. Вважає, що суддя не керувався вимогами закону при скасуванні заочного рішення, бере участь повторно у розгляді справи, керується лише бажанням відповідача представити докази, а не їх наявність та оцінку, тому у сторони позивача є всі підстави вважати, що при постановленні рішення суд буде не обєктивним, а це рішення буде ґрунтуватися лише на бажанні відповідача та особистій думці судді.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заява представника позивача не підлягає задоволенню, однак заявлено самовідвід судді за наступних підстав.

Дії судді при прийнятті даної конкретної справи до провадження та призначенні її до розгляду справи відповідають вимогам цивільно-процесуального закону.

Але, згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року) у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 року та інші, важливим питанням є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві.

Судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості повинен брати самовідвід.

Відповідно до ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків.

Виходячи із положень ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд має завжди «встановлений Законом». Це формулювання засвідчує принцип Верховенства права, притаманний цій системі Конвенції та її протоколів. Вислів «встановлений Законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справі «Булуй проти Австрії» від 22.02.1996 року та інші.

Термін «Закон», про який ідеться в цьому положенні, стосується таким чином не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей щодо відводу суддів (рішення у справі «Коєм та інші проти Бельгії»

У відповідності до ст.20 ЦПК України, передбачені підстави для відводу судді. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) в тому числі, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Під час розгляду справи суд має бути безстороннім і незалежним, не повинен виявляти будь-яку упередженість та особливі переконання, чітко дотримуватися вимог закону. Але у звязку із вказаними обставинами, сторони по справі можуть поставити під сумнів законність дій судді і неупередженість суду.

Таким чином, з метою нівелювання можливості виникнення у сторін сумнівів в обєктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, суддя приходить до висновку про необхідність заявити самовідвод та обґрунтованість передачі цієї справи для розгляду іншому складу суду з урахуванням автоматизованої системи документообігу суду, яка визначенаст. 11-1 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 20, 23, 209, 210 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про відвід головуючому судді Леонову Олександру Степановичу, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою.

Задовольнити самовідвід судді Леонова Олександра Степановича по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою.

Справу передати для подальшого автоматизованого розподілу в загальному порядку.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя