Рішення № 60160776, 28.05.2012, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-3720/11

2/0503/614/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

.

Головуючий суддя Н. М.Погрібна

Справа № 2-614-2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

22.05.2012 року м. Артемівськ

Артемівський міськрайонний суду Донецької області у складі :

головуючого судді Погрібної Н.М.

при секретарі Тулаіновій О.С.

за участю відповідача за первинним позовом позивача за зустрічним ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк" в особі Артемівського відділення ПАТ Укрсоцбанкдо ОСОБА_1 про стягнення боргу та розірвання договору кредиту;

ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про визнання угод по кредитному договору від 05.06.2007 року № 45-14\118 недійсними ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказував, що АКБ Укрсоцбанк з метою приведення його діяльності у відповідність із вимогами Закону України Про акціонерні товариства був перетворений у публічне акціонерне товариство. З 14 червня 2010 р. повна назва банку: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк. Відповідно до п. 1.2. Статуту в новій редакції, що зареєстрована 14.06.2010 р., ПАТ Укрсоцбанк є правонаступником АКБ Укрсоцбанк, йому належать всі права та обовязки, рухоме та нерухоме майно, що належало АКБ Укрсоцбанк. 15 червня 2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк, в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії та Позичальником - ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 45-14/118, відповідно до якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 30000,00 доларів США (тридцять тисяч доларів США) на термін до 10 червня 2014 р. Відповідно до п. 1.2. Договору кредиту кредит був наданий Позичальнику на придбання у ПП ОСОБА_2 транспортного засобу марки BMW, модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія АНС № 046443, виданого РЕВ ДАЇ м. Артемівськ при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області 14 червня 2007 р. Придбаний за рахунок кредитних коштів транспортний засіб був переданий позивачу в заставу відповідно до Договору застави № 1 від 15.06.2007 р. Позичальник свої зобовязання по Договору кредиту не виконував, а саме: не сплачував у строки передбачені договором транші основного боргу та проценти за користування кредитними коштами. Позивач був вимушений звернутися в Артемівський міськрайонний суд з позовом про примусове стягнення боргу за Договором кредитом, який утворився станом на 09.07.2009 р. Позов був задоволений відповідно до Рішення Артемівського міськрайонного суду (суддя Радченко Л.А.) від 09.07.2009 р. по справі № 2-3628-2009 р. на суму 26996,68 дол. США, або 205836,21 грн. Для примусового виконання рішення суду позивач отримав 21.07.2009 р. Виконавчий лист по справі № 2-3628-2009 р. На підставі заяви позивача ВДВС Артемівського МУЮ відповідно до Постанови державного виконавця 30.07.2009 відкрило виконавче провадження по примусовому стягненню боргу. В межах виконавчого провадження відповідно до Акту опису й арешту майна від 14.10.2009 р. був накладений арешт на заставлений позивачу транспортний засіб - марки BMW, модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ.

В межах виконавчого провадження заставлений транспортний засіб - марки BMW, модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ виставлявся на прилюдні торги неодноразово: 16.11.2010 р., 30.12.2010 р., 18.08.2011 р., 19.09.2011 р., але не був проданий через відсутність купівельного попиту, що підтверджують наступні листи спеціалізованої торгівельної організації - Філії 05 Приватного підприємства НИВА-В.Ш.:1) лист від 29.10.2010 р. № 2271 про призначення аукціону на 16.11.2010 р.;2) лист від 17.11.2010 р. № 2432 про те, що аукціон 16.11.2010 р. не відбувся через відсутність купівельного попиту;3) лист від 20.12.2010 р. № 2648 про призначення аукціону на 30.12.2010 р.;4) лист від 30.12.2010 р. № 2734 про те, що аукціон 30.12.2010 р не відбувся через відсутність купівельного попиту;5) лист від 04.08.2011 р. № 1936 про призначення аукціону на 18.08.2011 р.;6) лист від 19.08.2011 р. № 2095 про те, що аукціон 18.08.2011 р не відбувся через відсутність купівельного попиту;7) лист від 02.09.2011 р. № 2227 про призначення аукціону на 19.09.2011 р.;8) лист від 09.09.2011 р. № 2390/1 про те, що аукціон 19.09.2011 р не відбувся через наявність тільки одного покупця.

Тільки 17.10.2011 р. (пятий аукціон) заставлене майно - автомобіль BMW, модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ був проданий за ціною 82000,00 грн., що засвідчує Акт державного виконавця про реалізацію предмета застави від 19.10.2011 р. З розрахунку від 18.10.2011 р. розподілу виконавчою службою стягнутих з боржника сум убачається, що стягувачу надійшла на виконання виконавчого листа сума 63482,58 грн., отже, станом на 03.11.2011 р. нестягнута сума боргу за Виконавчим листом від 21.07.2009 р. по справі № 2-3628/2009 становить 142353,63 грн.

Як вище було вказано, відповідно до Рішення Артемівського міськрайонного суду від 09.07.2009 р. по справі № 2-3628-2009 р. присуджена до стягнення з боржника сума боргу за Договором кредиту, яка утворилась станом на 09.07.2009 р. Наявність чинного рішення суду про стягнення боргу за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Верховний суд України в Узагальнені судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.р.), розяснює наступне: Необхідно зазначити, що дострокове присудження до виконання основного зобовязання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення процентів, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

У звязку з викладеним просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за несплаченими процентами протягом періоду з 09.07.2009 р по 03.11.2011 р.; розірвати договір кредиту в зв`язку з істотним порушення відповідачем умов по поверненню основного боргу та сплаті процентів. З довідки про стан заборгованості за Договором кредиту убачається, що станом на 03.11.2011 р. не погашена : основна заборгованість по кредиту у сумі 18673,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить - 149002,82 гривень, отже на суму основного боргу продовжують нараховуватися проценти. заборгованість по процентам за період з 09.07.2009 року по 03.11.2011 року у сумі 7773,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить - 62026,53 гривень та судові витрати понесені позивачем при подачі позову.

Відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічний позов, в якому останій просив суд :1) визнати угоди, проведених АКБ Укрсоцбанк, а саме:від 16.07.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 17.08.2007 року на суму 352,94 доларів США;від 17.09.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 10.10.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 20.10.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 12.01.2008 року на суму 705.88 доларів США; від 12.03.2008 року на суму 705.88 доларів США; від 23.04.2008 року на суму 351.28 доларів США; від 20.05.2008 року на суму 352.56 доларів США; від 13.06.2008 року на суму 352.94 доларів США; від 25.07.2008 року на суму 352.94 доларів США; від 19.09.2008 року на суму 357.14 доларів США; від 10.11.2008 року на суму 412.00 доларів США; від 04.12.2008 року на суму 357.00 доларів США; від 12.03.2008 року на суму 705.88 доларів США;платежі за погашення процентів: від 16.07.2007 року на суму 173.33 доларів США; від 17.08.2007 року на суму 323.09 доларів США; від 17.09.2007 року на суму 330.10 доларів США; від 10.10.2007 року на суму 294.79 доларів США; від 20.11.2007 року на суму 342.21 доларів США; від 12.01.2008 року на суму 634.71 доларів США; від 12.03.2008 року на суму 589.33 доларів США; від 10.04.2008 року на суму 303.34 доларів США; від 20.05.2008 року на суму 289.69 доларів США; від 13.06.2008 року на суму 285.49 доларів США; від 25.07.2008року на суму 262.29 доларів США; від 19.09.2008 року на суму 315.56 доларів США; від 07.11.2008 року на суму 69.68 доларів США; від 10.11.2008 року на суму 261.25 доларів США; від 03.12.2008 року на суму 300.00 доларів США ;з порушенням постанови НБУ № 337 Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України та Постанови НБУ № 119 від 23.03.1998 року та № 200 від 30.05.2007 року Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти та території України …недійсними .

2) визнати , що вище вказані угоди, проведені АКБ Укрсоцбанк , проводились з порушенням ЗУ № 2346-3 Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Декрету КМУПро систему валютного регулювання та валютного контролю визнати, що вище вказані угоди, проведенні АКБ Укрсоцбанк проводилися під випливом введення до оманузі сторони Банку.

4) визнати пукти 1.1., 2.1., 2.4, 2.4.1,3.1.1., Договору № 45-14/118 від 15.06.2007 року недійсними .

5) визнати, що відповідно до п. 2.2 Договору №45-14/118 від 15.06.2007 року строк виконання зобов*язання Заємщеком ще не наступив.

6)визнати, що заємщик , відповідно до ст.. 19 Конституції України, мав право не виконувати умови пунктів 1.1., 2.4, 2.4.1., договору № 45-14/118 від 15.06.2007 року.

7) У порядку застосування недійсності пункту 1.1., 2.1., 2.4,2.4.1,3.1.1., Договору №45-14 /118 від 15.06.2007 року , визнати недійсними договору залогу №1 від 15.06.2007 року , укладеного між АКБ Укрсоцбанк та ним;

8)відмови у повному обсязі у задоволенні позовних вимог за первинним позовом АКБ Укрсоцбанк до нього;

9) скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду від 10.06.2010 року по справі 2-3628-2009 року.

10) судові витрати покласти на АКБ Укрсоцбанк за зустрічним позовом .

В судове засіданні представник позивача за первинним позовом відповідача за зустрічним не з*явилась, в матеріалах справи є заява, в якій остання просить розглянути справу у її відсутність, на своєму позові наполягає з підстав, викладених у позовній заяві, в позові ОСОБА_1 просить відмовити з підстав, викладених у запереченні. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ Укрсоцбанк про наступне:1) визнати недійсними, вчиненими під впливом обману, з порушенням приписів Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, правочини по погашенню основної суми боргу, правочини по погашенню процентів за Договором кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р. ;2) визнати недійсними пункти 1.1., 2.1., 2.4., 2.5., 3.1.1. Договору кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р., що укладений між банком та ОСОБА_1, та визнати за позичальником право їх не виконувати;3) визнати, спираючись на п. 2.2. Договору кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р., що строк для виконання позичальником кредитного зобовязання ще не настав;4) визнати недійсним договір застави № 1 від 15.06.2007 р., що укладений між банком та ОСОБА_1,5) скасувати Рішення Артемівського міськрайонного суду від 10.06.2010 р. (описка в тексті позову: дійсна дата рішення - 09.07.2009) по справі № 2-3628-2009. В стислій формі основні аргументи позивача наступні:1) кредит в сумі 30000,00 дол. США виданий банком і отриманий позичальником ОСОБА_1 в готівковій формі через касу банку відповідно до Заяви про видачу готівки від 15.06.2007 р. в той час, як п. 2.2. Договору кредиту передбачає, що кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника;2) кредит виданий в іноземній валюті - доларі США в той час, як грошовою одиницею на Україні є національна валюта гривня.

Вимоги позивача вважають такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві і не підлягають задоволенню, в обґрунтування чого вказали наступне.

Платежі позичальника на погашення кредиту та процентів не є правочинами. Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачає: Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зі змісту визначення правочину можна виділити таку основну його ознаку: правочин є юридичним фактом, внаслідок вчинення якого виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки. Отже, правочин породжує правовий наслідок, зумовлює виникнення цивільних прав та обов'язків.

Пункт 41 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України дає поняття терміну платіж: це виконання бюджетних, боргових, гарантійних чи податкових зобов'язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах. Застосовуючи аналогію закону вважаємо, що платіж це не правочин, а дія, направлена на виконання існуючого у платника зобовязання сплатити ту чи іншу суму відповідно до укладеного правочину. Отже, платежі на погашення основного боргу та процентів по кредиту є діями, направленими на виконання правочину, яким у нашому випадку є Договір кредиту. Чинне законодавство не містить норм, які б передбачали можливість визнавати з будь яких підстав недійсними дії, направлені на виконання правочину, що реально відбулись в минулому.

Кредит в сумі 30000,00 дол. США був дійсно виданий відповідно до Заяви про видачу готівки від 15.06.2007 р. через касу банку, що не заборонено чинним законодавством. Укладання Договору кредиту і видача кредиту в іноземній валюті - операція законна.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Проте, вказана нормам Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, а не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Частиною 1 статті 192 Цивільного кодексу України теж передбачено, що законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Разом з тим, частиною 2 цієї статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак і обіг іноземної валюти також є правомірним, якщо він здійснюється відповідно до спеціального законодавства України, основу якого становить Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі по тексту Декрет).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України „ Про банки і банківську діяльність банківський кредит визначений як будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, кошти, відповідно до цієї ж статті, це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України „ Про банки і банківську діяльність визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до положень Декрету надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, а також використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (що в цілому і є кредитними операціями), визначено як валютні операції.

Пунктом 1 статті 5 Декрету передбачено, що на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії. Пунктом 6 цієї ж статті Декрету встановлено, що порядок і терміни видачі таких ліцензій визначаються Національним банком України.

Пунктом 2.3. глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за №730/5921, встановлено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України. При цьому, пунктом 5.3. глави 5 цього ж Положення, чітко визначено, що „ письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю….

Верховний суд України в Узагальнені судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.р.), розяснює наступне: … за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролює наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому …. судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

На час укладення Договору кредиту Відповідач мав банківську ліцензію №5, видану йому Національним банком України 29.12.2001, на право здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність (у тому числі, на право розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик пункт 3 частини 1 статті 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність) та дозвіл № 5-2 від 29.07.2003 (з додатком) на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною четвертою статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність (у тому числі, на право здійснювати операції з валютними цінностями пункт 1 частини 2 статті 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність). В період дії Договору кредиту вищевказаний дозвіл був замінений дозволом №5-3 від 21.09.2009 (з додатком). Через зміну найменування Національний банк України 29.06.2010 видав відповідачу банківську ліцензію № 5 та дозвіл № 5-3 (з додатком).

При укладенні Договору кредиту позивачу ОСОБА_1 були відомі усі його умови, ніщо не перешкоджало йому звернутися до Відповідача з клопотанням про отримання кредиту в національній валюті гривні.

Враховуючи вищевикладене, кредит в іноземній валюті - операція законна в межах чинного законодавства, немає правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.1., 2.1., 2.4., 2.5., 3.1.1. Договору кредиту та визнання за позичальником права їх не виконувати.

Крім того, з тексту Договору кредиту убачається, що дата його укладання - 15 червня 2007 р., зустрічний позов поданий в суд 10.01.2012 р.

Ч. 1 статті 256 ЦКУ передбачає, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ч. 1 статті 257 ЦКУ передбачає, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч. 1 статті 261 ЦКУ передбачає, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки, позивач ОСОБА_1 особисто укладав спірний договір, то він міг довідатись про порушення свого права в день його укладання - 05.12.2007 р.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦКУ: Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Трирічний строк позовної давності у нашому випадку сплив 15.06.2010 р., тобто, зустрічний позов від 10.01.2012 р. заявлений після спливу строку позовної давності. Відповідач звертається до суду з клопотанням застосувати до вимоги позивача про визнання недійсним окремих пунктів Договору кредиту строк позовної давності в три роки з наслідками, передбаченими законом.

Вимога визнати, керуючись п. 2.2. Договору кредиту, той факт що строк для виконання позичальником основного зобовязання ще не настав не підлягає задоволенню. До позову за цією справою додане Рішення Артемівського міськрайонного суду (суддя Радченко Л.А.) від 09.07.2009 р. по справі № 2-3628-2009 р., згідно якого з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь банку заборгованість за Договору кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р., що виникла станом на 09.07.2009 р., у сумі 205836,21 грн. З мотивувальної частини вказаного рішення убачається, що при розгляді справи судом встановлено наступне: Судом встановлено, що з 20.02.2009 р. - дати спливу 30 днів з моменту вручення відповідачу претензії, позивач набув право вимагати повернення заборгованості за договором в повному обсязі з урахуванням неустойки відповідно до ст. ст. 1048-1050 ЦК України та умов Договору. Таким чином, судом встановлено, що строк користування кредитом сплив 20.02.2009 р. Частина 3 ст. 61 ЦПК України передбачає: Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.. Відтак, не потребує доказування той факт, що строк користування кредитом за Договором кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р. у позичальника ОСОБА_1 сплив 20.02.2009 р.

Що стосується вимоги про визнання недійсним Договору застави № 1, який був укладений між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем 15.06.2007 р.:

Частина 1 ст. 593 ЦК України передбачає наступне: 1. Право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 598 ЦК України передбачає:

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно до ст. 599 ЦК України загальний спосіб припинення зобов'язання це виконання, проведене належним чином. У нашому випадку відсутнє належне виконання кредитних зобов`язань з боку позичальника ОСОБА_1 Станом на 18.01.2012 р. заборгованість по Договору кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р. становить 28546,83 дол. США., що в еквіваленті складає по курсу НБУ на 18.01.2012 року (798,98 грн. за 100 дол. США) 228083,46 гривень. Отже, в наявності є дійсне кредитне зобовязання, що невиконане позичальником ОСОБА_1 Позивач не довів, що є підстави, передбачені договором застави чи законом для визнання останнього недійсним.

Крім того, вимога щодо визнання Договору застави недійсним заявлена 10.01.2012 р., в той час як 15.06.2010 р. сплив трирічний строк позовної давності. Відповідач звертається до суду з клопотанням застосувати до вимоги позивачів про визнання недійсним Договору застави строк позовної давності з наслідками, передбаченими законом.

Вимога щодо скасування Рішення Артемівського міськрайонного суду від 09.07.2009 по справі № 2-3628-2009 безпідставна. Цивільний процесуальний кодекс України містить Розділ V Перегляд судових рішень, з якого убачається, що суд першої інстанції не має повноважень на скасування судових рішень першої інстанції.

Враховуючи викладене,просить, суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність у три роки та відмовити в звязку з їі впливом у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо визнання недійсними пунктів 1.1., 2.1., 2.4., 2.5., 3.1.1. Договору кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 р., та щодо визнання недійсним Договору застави № 1 від 15.06.2007 р. та відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.

Відповідач за первинним позовом позивач за зустрічним ОСОБА_1 позовні вимоги банку не визнав та пояснивши, що позивачем при видачі кредиту у іноземній валюті були порушені Постанова НБУ № 337 Про затвердження інструкції про касові операції в банках України, Постанова НБУ № 200 від 30 травня 2007 року Про затвердження правил використання готівкою іноземної валюти на території України , Закон України № 2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні,тому угоди по погашенню основної суми заборгованості по кредиту визнати недійсними та проводились під дією обману зі сторони позивача. Позивач не міг видавати кредит у іноземній валюті так як у нього не було індивідуальній ліцензії на проведення касових операцій з іноземною валютою та позивачем був порушений пункт кредитного договору ,де кредит був виданий готівкою відповідачу ОСОБА_1, а не перерахований на його рахунок згідно з умовами кредитного договору у звязку з чим відповідач, просить суд визнати угоди, проведених АКБ Укрсоцбанк, а саме:від 16.07.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 17.08.2007 року на суму 352,94 доларів США;від 17.09.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 10.10.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 20.10.2007 року на суму 352,94 доларів США; від 12.01.2008 року на суму 705.88 доларів США; від 12.03.2008 року на суму 705.88 доларів США; від 23.04.2008 року на суму 351.28 доларів США; від 20.05.2008 року на суму 352.56 доларів США; від 13.06.2008 року на суму 352.94 доларів США; від 25.07.2008 року на суму 352.94 доларів США; від 19.09.2008 року на суму 357.14 доларів США; від 10.11.2008 року на суму 412.00 доларів США; від 04.12.2008 року на суму 357.00 доларів США; від 12.03.2008 року на суму 705.88 доларів США;платежі за погашення процентів: від 16.07.2007 року на суму 173.33 доларів США; від 17.08.2007 року на суму 323.09 доларів США; від 17.09.2007 року на суму 330.10 доларів США; від 10.10.2007 року на суму 294.79 доларів США; від 20.11.2007 року на суму 342.21 доларів США; від 12.01.2008 року на суму 634.71 доларів США; від 12.03.2008 року на суму 589.33 доларів США; від 10.04.2008 року на суму 303.34 доларів США; від 20.05.2008 року на суму 289.69 доларів США; від 13.06.2008 року на суму 285.49 доларів США; від 25.07.2008року на суму 262.29 доларів США; від 19.09.2008 року на суму 315.56 доларів США; від 07.11.2008 року на суму 69.68 доларів США; від 10.11.2008 року на суму 261.25 доларів США; від 03.12.2008 року на суму 300.00 доларів США- недійсними:визнати не дійсними пункти 1.1, 2.1, 2.4, 2.4.1., 3.1.1. кредитного договору № 45-14\118 від 15.06.2007року та договір залогу № 1 від 15.06.2007 року;визнати що відповідно до п. 2.2. Договору № 45-14/118 від 15.06.2007 року трок виконання зобов*язання заемщиком не наступив; визнати , зо заємщик , у відповідності с. 19 КУ , мав право не виконувати умови пунктів 1.1,2.4,2.4.1. договору № 45-14/118 від 15.06.2007 року та судові витрати покласти на ПАТ Уксоцбанк. Просить в задоволенні позову позивачу відмовити та відмінити рішення Артемівського міськрайонного суду від 10.06.2010 року по справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення .

Вислухавши ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги відповідача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а вимоги банку підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає помилковою позицію відповідача ОСОБА_1 щодо порушення позивачем постанови НБУ № 337 Про затвердження інструкції про касові операції в банках України, постанови НБУ № 200 від 30 травня 2007 року Про затвердження правил використання готівкою іноземної валюти на території України , Закон України № 2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, що позивач не міг видавати кредит у іноземній валюті відповідачу ОСОБА_1. так як у нього не було індивідуальній ліцензії на проведення касових операцій з іноземною валютою та позивачем був порушений пункт кредитного договору ,де кредит був виданий готівкою ОСОБА_1, а не перераховані на його рахунок.

Кредит в сумі 30000,00 доларів США позивачем був виданий відповідачу ОСОБА_1 згідно до його заяви про видачу готівки через касу банку, де пункт 2.1 договору кредит передбачає можливість видачі кредиту готівкою.

Таким чином суд вважає, що видача відповідачу ОСОБА_1 готівки в сумі 30000,00 доларів США через касу банку не є порушенням умов договору кредиту.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльністьє гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету .

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту в п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що на час укладення договору кредиту відповідач мав банківську ліцензію № 5 яка буда видана йому Національним банком України 29.12.2001 року на право здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України Про банки і банківську діяльність та дозвіл № 5-2 від 29.07.2003 року з додатком на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною четвертою статті 47 Закону України Про банки і банківську діяльність . В період дії договору кредиту вищевказаний дозвіл був замінений дозволом № 5-3 від 21.09.2009 року з додатком, через зміну найменування банку на ПАТ Укрсоцбанк Національний банк України 29.06.2010 року вижав відповідачу банківську ліцензію № 5 та дозвіл № 5-3 з додатком.

Тому заперечення відповідача ОСОБА_1 про неможливе надання кредиту в іноземній валюті та визнання недійсними пункти 1.1., 2.1., 2.4, 2.4.1,3.1.1., Договору № 45-14/118 від 15.06.2007 року укладеним між ПАТ Укрсоцбанк та відповідачем ОСОБА_1, суд не може прийняти до уваги так як у позивача при укладанні кредиту з відповідачами була в наявності у банка відповідна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення кредитних операцій у валюті , що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.. ст.ст. 593, 598 та 599 ЦК України право застави припиняється у разі:припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; у звязку з реалізацією предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави то зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зобов'язання також припиняється якщо виконанням, проведе належним чином.

У звязку з відсутністю належного виконання кредитних зобовязань відповідачем ОСОБА_1 , де заборгованість по договору кредиту № 45-14/118 від 15.06.2007 року укладеним між ПАТ Укрсоцбанк та відповідачем ОСОБА_1 становить 7773.43 доларів США,або 62026,53 грн.,що і стало приводом до звернення позивача до суду з цим позовом.

Вимога відповідача ОСОБА_1 про визнання п. 2.1 договору кредиту недійсним, у звязку з тим, що строк для виконання позичальником основного зобовязання не настав , також не підлягає задоволенню,так як відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду від 09.07.2009року за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанкв особі Артемівського відділення Донецької обласної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, рішення набуло законної сили і ніким із сторін не оскаржувалося , цим рішенням встановлений факт що строк невиконання зобовязань за договором кредиту від 15.06.2007 року № 45-14\118 у відповідача ОСОБА_1 сплив 20.02.2009 року у звязку з непогашенням основної заборгованості за кредитом.

Згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, які були встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також суд вважає, що вимога відповідача ОСОБА_1 щодо скасування рішення Артемівського міськрайонного суду від 10.06. 2010 року за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанкв особі Артемівського відділення Донецької обласної філії до ОСОБА_3 про стягнення боргу, звернення стягнення на майно не підлягає задоволенню , оскільки ЦПК України передбачений порядок перегляду судових рішень, відповідно до розділу V глави 1, ч.1 ст. 292 сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, т.т. суд першої інстанції не має повноважень на скасування власного судового рішення.

Окрім цього 15 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанкв особі Артемівського відділення Донецької обласної філії та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 45-14\118, згідно п. 1.2 договору кредиту відповідачу був наданий кредит на поточні потреби у сумі 30000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 10 червня 2012року.

Позивач за договором кредиту зобовязання виконав, згідно заяви на видачу готівки ОСОБА_1 отримав 30000.00 доларів США.

Відповідно до п. 1.1, 2.5 договору кредиту відповідач ОСОБА_1 повинен погашати кредит, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідачем ОСОБА_1 свої зобовязання по погашенню кредиту не виконав. Позивач був вимушений звернутися в суд з позовом до ОСОБА_1 про примусове стягнення кредитного боргу. 09.07.2009 року Артемівським міськрайонним судом було прийнято рішення де позовні вимоги позивача були задоволені станом на 09.07.2009рік у розмірі 205836.21грн.

З метою примусового стягнення з ОСОБА_4. суми в розмірі 205836.21грн.було відкрите виконавче провадження,в межах виконавчого провадження заставлений транспортний засіб - марки BMW, модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ виставлявся на прилюдні торги неодноразово: 16.11.2010 р., 30.12.2010 р., 18.08.2011 р., 19.09.2011 р., але не був проданий через відсутність купівельного попиту, що підтверджують наступні листи спеціалізованої торгівельної організації - Філії 05 Приватного підприємства НИВА-В.Ш.:1) лист від 29.10.2010 р. № 2271 про призначення аукціону на 16.11.2010 р.;2) лист від 17.11.2010 р. № 2432 про те, що аукціон 16.11.2010 р. не відбувся через відсутність купівельного попиту;3) лист від 20.12.2010 р. № 2648 про призначення аукціону на 30.12.2010 р.;4) лист від 30.12.2010 р. № 2734 про те, що аукціон 30.12.2010 р не відбувся через відсутність купівельного попиту;5) лист від 04.08.2011 р. № 1936 про призначення аукціону на 18.08.2011 р.;6) лист від 19.08.2011 р. № 2095 про те, що аукціон 18.08.2011 р не відбувся через відсутність купівельного попиту;7) лист від 02.09.2011 р. № 2227 про призначення аукціону на 19.09.2011 р.;8) лист від 09.09.2011 р. № 2390/1 про те, що аукціон 19.09.2011 р не відбувся через наявність тільки одного покупця. Тільки 17.10.2011 р. (пятий аукціон) заставлене майно - автомобіль BMW, модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ був проданий за ціною 82000,00 грн., що засвідчує Акт державного виконавця про реалізацію предмета застави від 19.10.2011 р. З розрахунку від 18.10.2011 р. розподілу виконавчою службою стягнутих з боржника сум убачається, що стягувачу надійшла на виконання виконавчого листа сума 63482,58 грн., отже, станом на 03.11.2011 р. нестягнута сума боргу за Виконавчим листом від 21.07.2009 р. по справі № 2-3628/2009 становить 142353,63 грн.

Тобто, за період з 09.07.2009 року по 03.11.2011 року по договору кредиту № 45-14\118 від 15.06.2007 року заборгованість складає в сумі 7773,43 доларів США , або 62026.53 грн., яка складається з основної заборгованості по кредиту у сумі 18673,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить - 149002,82 гривень, отже на суму основного боргу продовжують нараховуватися проценти та заборгованості по процентам за період з 09.07.2009 року по 03.11.2011 року у сумі 7773,43 доларів США, що в гривневому еквівалент становить - 62026,53 гривень.

15.06.2007 року в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за договором кредиту був укладений договір застави майна № 1 між позивачем та майновим поручителем ОСОБА_1. Предметом застави за вказаним договором є автомобіль марки BMW Z3, тип транспортного засобу: модель 525, 2003 рік випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН 2670СВ.

Згідно п. 1.3 договору застави № 1 загальна заставна вартість предмета застави автомобіля визначена за погодженням сторін і становить 151500,00грн.

Відповідно до п. п. 2.2.1 договору застави № 1 відповідач т.т. заставодавець ОСОБА_1 має право володіти та користуватися предметом застави, але згідно п.п. 2.1.5. цього ж договору заставодавець зобовязаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, повязаних з переходом права власності на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно п. 1.1 договору застави № 1 заставою забезпечуються зобовязання позичальника ОСОБА_1, по договору кредиту від 15 червня 2007року № 45-14\118 зі сплати суми кредиту, суми винагороди за використання кредиту та можливих штрафних санкцій у розмірі та на умовах визначених договором кредиту та інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Згідно пунктів 2.4., 2.4.6. договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання відповідачем ОСОБА_4 зобовязань передбачених договором кредиту.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.. 19 Закону України Про заставу, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст. ст.. 23, 24 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1215-IV Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяження зобовязання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті процентів за договором кредиту №45-14/118 від 15.06.2007 року та розірвання договіру кредиту №45-14/118 від 15 червня 2007 року, щодо надання останньому у тимчасове користування грошових коштів у сумі 30000,00 дол. США в зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору кредиту по поверненню основного боргу та сплаті процентів ,підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача суд стягує сплачені банком при подачі позову 714,37грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10,11,16,60,81,88,209,212-215,224,292ЦПК України, ст.ст. 192, 533, 593,598,599, 1054 ЦК України, ст.ст. 19,20 Закону України Про заставу, ст..ст.2, 47,49 ЗК Про банки і банківську діяльність, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю суд, ст..ст. Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Укрсоцбанкв особі Артемівського відділення ПАТ Укрсоцбанкдо ОСОБА_1 про стягнення боргу та розірвання договору кредиту, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанкв особі Артемівського відділення, ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, рахунок № 37391130000006 в ПАТ Укрсоцбанк, заборгованість по сплаті процентів за договором кредиту №45-14/118 від 15.06.2007 року у сумі 7773,43 доларів США або 62026,53 грн. за період з 09.07.2009 року по 03.11.2011 року.

Розірвати договор кредиту №45-14/118 від 15.06.2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанкта ОСОБА_1 щодо надання останньому у тимчасове користування грошових коштів у сумі 30000,00 доларів США в звязку з істотним порушенням ОСОБА_1 умов договору кредиту по поверненню основного боргу та сплаті процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк" в особі Артемівського відділення ПАТ Укрсоцбанк витрати по сплаті судового збору у розмірі 714,37 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Укрсоцбанкпро визнання угод по кредитному договору від 15.06.2007 року № 45-14\118 недійсними - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Рішення не набуло законної сили.

Вірно: суддя секретар