Ухвала суду № 60153322, 26.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 2 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1060/16 Категорія: 2 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З. А., Здрилюк О.І.,

секретар Шугалова О.М.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства «Ніка-Ріелті», приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Троц Юлії Борисівни, Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції у Волинській області, Публічне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати Інвест» про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора, витребування майна за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «ВіЕсБанк», який є правонаступником ПАТ «Фольксбанк», звернувся в суд з указаним позовом покликаючись на такі обставини.

У травні 2011 року банк набув право власності на офіс /А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинського області від 19.05.2011 року в справі №2-2242/2011. Реєстратором КП «Волинське ОБТІ» позивачеві було видано витяг №32188284 від 25.11.2011, згідно з яким право власності на зазначений офіс зареєстровано за ПАТ «Фольксбанк» за реєстраційним номером 24370425. На протязі періоду часу з листопада 2011 року по серпень 2014 року приміщення офісу по АДРЕСА_1, перебувало у володінні позивача. 06 вересня 2014 року приміщенням зазначеного офісу заволоділи представники ПП «Ніка-Ріелті», представивши Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.07.2014 індексний номер 24754694, видане Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції, згідно з яким власником офісу офісу /А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ПП «Ніка-Ріелті».

Вважає, що приміщення офісу вибуло з його володіння не з його волі, внаслідок неправомірної видачі приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Юлією Борисівною ОСОБА_3 дублікату від 13.12.2011 за реєстраційним №1710 договору купівлі-продажу спірного приміщення офісу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Юлією Борисвіною 22.08.2008 року за реєстраційним №4279, на підставі неправдивої письмової заяви ОСОБА_3 про втрату оригіналу договору купівлі-продажу, та неправомірної реєстрації КП «Волинське ОБТІ» за ОСОБА_3 права власності на спірне приміщення офісу на підставі зазначеного дублікату договору купівлі-продажу, про що КП «Волинське ОБТІ» було видано ОСОБА_3 витяг №32625575 від 22.12.2011р. про реєстрацію права власності, що призвело до подальшого неодноразового відчуження без згоди позивача спірного приміщення офісу, яке перебувало в іпотеці позивача та на яке нотаріусом було накладено заборону відчуження, внаслідок чого кінцевим власником спірного приміщення офісу стало ПП «Ніка-Ріелті».

Посилаючись на наведене, ПАТ «ВіЕс Банк» просив визнати недійсним дублікат від 13.12.2011р. за реєстраційним №1710, виданий приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Юлією Борисівною взамін договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр. №4279, визнати протиправним і скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 22.12.2011р. про реєстрацію права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, за ОСОБА_3, а також витребувати офіс /А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101 від ПП «Ніка-Ріелті» на користь ПАТ «ВіЕс Банк».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2016 року позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним дублікат від 13.12.2011р. за реєстраційним №1710, виданий приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. взамін договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року зареєстрованим за №4279.

Визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 22.12.2011р. про реєстрацію права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, за ОСОБА_3.

Витребувати офіс /А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101, від приватного підприємства «Ніка-Ріелті», код ЄДРПОУ 30517839, на користь «ВіЕс Банк», код ЄДРПОУ 19358632.

Проведено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2008р. між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого згідно зі Статутом було Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», а на даний час правонаступником є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 як позичальником, з іншої сторони, було укладено кредитний договір № KF53474 від 03.11.2008р.

За умовами кредитного договору № KF53474 від 03.11.2008р. позивачем було надано ОСОБА_3 кредит в розмірі 1 600 000, 00 грн. строком на 15 років зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 23,00 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 2 листопада 2023 року.

03.11.2008р. між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., реєстр. №4436.

Згідно з умовами Іпотечного договору від 03.11.2008р. реєстраційний №4436, ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №KF53474 від 03 листопада 2008 р. передав в іпотеку ВАТ «Фольксбанк» нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 24370425, належний ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 р. за реєстр. №4279 (т.І а.с.17-23).

ОСОБА_3 боргу перед позивачем за кредитним договором №KF53474 від 03 листопада 2008 р. не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до ОСОБА_3 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинського області від 19.05.2011 року в справі №2-2242/2011, за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки в погашення боргу ОСОБА_3 за кредитним договором №KF53474 від 03.11.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», та ОСОБА_3, в розмірі 1 939 560 (один мільйон дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 24 копійки шляхом набуття ПАТ «Фольксбанк» (код ЄДРПОУ 19358632) права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» було видано ПАТ «Фольксбанк» витяг №32188284 від 25.11.2011р., згідно з яким право власності на спірне приміщення офісу було зареєстровано за ПАТ «Фольксбанк» за реєстраційним номером 24370425. Відтак, з зазначеного моменту позивач набув право власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.11.2011р. було скасовано заочне рішення цього ж суду від 19.05.2011 в справі №2-2242/11, а справа була призначена до розгляду в загальному порядку.

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинського області від 24.04.2012 в справі №2-8100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.09.2012 в справі №2-8100/11, вирішено в погашення за Кредитним договором №KF53474 від 03.11.2008р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», та ОСОБА_3, заборгованості в розмірі 1 939 560 (один мільйон дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 24 копійки (в тому числі за кредитом -1536755,79 грн., за відсотками -395479,02 грн., по пені -7325,43 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 24370425, що належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом луцького міського округу Троц Ю.Б. від 22.08.2008 року за реєстровим номером 4279, способом визначеним ст. 37 Закону України «Про іпотеку», розділами 6 та 7 Іпотечного договору на підставі рішення суду, шляхом набуття права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер об'єкта 24370425 ПАТ «Фольксбанк» (код ЄДРПОУ 19358632) за початковою ціною 1 925 861 (один мільйон дев'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривень.

Встановлено, що на протязі періоду часу з листопада 2011 року по серпень 2014 року спірне приміщення офісу перебувало у володінні позивача. Позивачем здійснювалися дії з підтримання приміщення офісу в належному стані, офіс охоронявся залученою позивачем охоронною фірмою ПП «Комсервіс-безпека», споживалися комунальні послуги (газ, електроенергія тощо), пов'язані з обслуговуванням офісу. Господарської діяльності в офісі позивач не проводив. Позивачем здійснювалися дії з пошуку потенційних орендарів офісу. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання відповідних послуг, публікаціями оголошень у пресі. Зазначені обставини не заперечувалися відповідачами ( т.І а.с.60-98).

06 вересня 2014 року спірним приміщенням офісу заволоділи представники ПП «Ніка-ріелті», фізично витіснивши з приміщення офісу охоронців та замінивши замки на вхідних дверях офісу, про що позивачеві стало відомо з повідомлення і письмових пояснень охоронців (т.І а.с.99-100).

Із змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись з позовом для захисту своїх прав до декількох відповідачів, ПАТ «ВіЕсБанк» пред'явив вимоги про витребування майна від ПП «Ніка-Ріелті».

Задовольняючи позов до цього відповідача суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

З'ясовуючи указане питання колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 цієї постанови роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже у даній справі суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ «ВіЕсБанк» до ПП «Ніка-Ріелті».

За таких обставин рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ПАТ «ВіЕсБанк» до ПП «Ніка-Ріелті» про витребування майна - необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Крім того, відповідно до вимог частини другої статті 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ «ВіЕсБанк», що розгляд його позовних вимог до ПП «Ніка-Ріелті»» віднесено до юрисдикції господарських судів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді цивільної справи № 6-942цс16 від 13.06.2016 року, яка є обов"язковою до застосувіання відповідно до положеньст.360-7 ЦПК України.

Виходячи з наведеного помилковими є посилання ПАТ «ВіЕс Банк» на те, що визначальним при встановленні підвідомчості вимог щодо витребування майна є цивільно-правовий характер вимог, пов'язаний із захистом права власності.

Також представник банку безпідставно зазначає про нерозривний зв'язок усіх вимог, що на його думку дає підстави заявити позов і до юридичної особи в порядку цивільного судочинства. Зокрема, позивачем заявлено кілька вимог до різних відповідачів. А саме, про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора та витребування майна у юридичної особи. Остання вимога складає самостійний предмет позову, а тому може бути пре»явлена і вирішена окремо від інших в порядку господарського судочинства.

Викладені у запереченні представника банку доводи про те, що вимога про витребування об'єкта нерухомості пред'явлена також до ОСОБА_4 суперечить змісту позовної заяви, згідно з якою ПАТ «ВіЕсБанк» просить витребувати спірний офіс на свою користь від ПП «Ніка-Ріелті» ( т.І а.с.11), а також фактичним обставинам справи, з яких вбачається, що спірне майно перебуває у володінні ПП «Ніка-Ріелті» з 06.09.2014 року, яким підприємсвто заволодів на підставі свідоцтва про право власності від 25.07.14 року (т.І а.с. 5758).

Положення ч.3 ст.50 Закону України «Про господарські товариства», на які покликається банк, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин оскільки цими нормами врегульовано порядок відповідальності учасників товариства за зобов'язаннями товариства. У даній справі предмет позову є іншим.

У справі № 1-8-2012 від 19 вересня 2012 року Конституційний Суд дав офіційне тлумачення ст.61 Сімейного Кодексу України в аспекті конституційного звернення щодо віднесення статутного капіталу та майна приватного підприємства до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Спір, що розглядається, ніяким чином не стосується сімейних правовідносин, а тому представник банку безпідставно обгрунтував свої заперечення з посиланням на це рішення Конституційного Суду, яке не може бути застосоване при розгляді даної справи.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог про визнання дублікату виконавчого листа недійсним, визнання протиправним та скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Волинського обласного бюро технічної інвентаризації» з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3.11 Іпотечного договору від 03.11.2008р. за реєстраційним №4436, укладеного між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3, правовстановлюючі документи на Предмет іпотеки та інші документи за вибором іпотекодержателя, що стосуються Предмету іпотеки будуть зберігатися у іпотекодержателя до повного виконання Основного зобов'язання. Іпотекодавець зобов'язаний в день укладення цього Договору (якщо інший термін не передбачений цим Договором) передати іпотекодержателю оригінали відповідних документів, за вибором іпотекодержателя, про що сторони укладають відповідний Акт приймання-передачі оригіналів документів. Після виконання Основного зобов'язання іпотекодержатель зобов'язаний повернути отримані на зберігання оригінали документів. У випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізації (набуття права власності тощо), оригінали документів іпотекодавцю не повертаються ( т.І а.с. 17-23 )

У відповідності до Акту прийому-передачі оригіналів правовстановлюючих документів від 03.11.2008 складеного між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_3 передав, а ВАТ «Фольксбанк» прийняв оригінали наступних документів: Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна №5934 від 26.08.2008 року; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20022847 від 27.08.2008 року; Витяг з Державного реєстру правочинів №6415765 від 22.08.2008 року; Договір купівлі-продажу від 22.08.2008 року за №4279 (т.І а.с.24).

Тобто, ОСОБА_3 не втрачав оригіналу договору купівлі-продажу від 22.08.2008 р. руєстраційний №4279. На момент видачі приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. ОСОБА_3 дублікату договору купівлі-продажу від 13.12.2011 за реєстраційним №1710 оригінал договору купівлі-продажу від 22.08.2008 р. за р. №4279 зберігався в ПАТ «Фольксбанк».

У відповідності до частини першої ст. 53 Закону України «Про нотаріат», у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону (тобто, фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії ), видається дублікат втраченого документа.

Згідно з пунктом 29 глави ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03.03.2004 №20/5 (надалі - Інструкція №20/5) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, дублікатом є документ, що замінює оригінал договору в разі втрати або зіпсування останнього. В разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого або зіпсованого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання.

Оскільки факт втрати або зіпсування документа в даному випадку були відсутні, передбачених ст.53 Закону України «Про нотаріат» підстав для видачі його дублікату не було, про що вірно суд зазначив у своєму рішенні.

Висновок суду про те, що станом на 13.12.2011 року - день видачі дублікату договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не був власником спірного офісу ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах. А саме, згідно з витягом № 32188284 від 25.11.2011 року право власності на офіс зареєстроване за ПАТ «Фольксбанк» ( т.І а.с.52).

На час видачі дублікату судами не постановлялись рішення про припинення права власності банку на це приміщення, про скасування рішення про реєстрацію права власності за банком, також не встановлено передбачених ст.346 ЦК України правових підстав для припинення права власності банку на майно.

Постановлення судом ухвали від 29.11.2011 року про скасування заочного рішення цього ж суду від 19.05.2011 року та призначення справи для розгляду не тягне за собою автоматично поновлення права власності ОСОБА_3 на спірний офіс, а тому не дає підстав вважати його власником з часу постановлення цієї ухвали.

Висновок суду про неправомірність проведеної реєстрації права власності на спірний офіс за ОСОБА_3 на підставі виданого дублікату договору купівлі-продажу , скасування державної реєстрації грунтується на положеннях п.4.ч.І ст.24, ч. І,2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається що на час проведення реєстрації - 22.12.2011 року ОСОБА_3 не був власником спірного приміщення ( т.І. а.с. 52, 102) .Також визнання недійсним дублікату тягне за собою скасування рішення про реєстрацію речового права, проведеного не підставі недійсного дублікату.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не навів будь-яких доводів щодо неправомірності висновків суду про визнання незаконним і скасування рішення реєстратора Волинського ЬТІ, а обмежився лише доводами щодо непідвідомчості указаних вимог суду загальної юрисдикції.

Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку позовної давності ОСОБА_4 посилається на копію висновку Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 22.02.2012 року та зібрані матеріали за наслідками вивчення заяви ОСОБА_3 щодо недопущення його в офіс по АДРЕСА_1, пояснення осіб, які були відібрані у цей період при перевірці заяви ОСОБА_3 від 13.12.2011 року. Однак, із матеріалів перевірки заяви ОСОБА_3 щодо недопущення його в офіс на АДРЕСА_1 вбачається, що у лютому 2012 року при підготовці указаних матеріалів пояснення у працівників ПАТ «Фольксбанк» не відбирались, банку не направлялись для відома повідомлення щодо наслідків розгляду звернення ОСОБА_3, а самому ОСОБА_3 рекомендовано звернутися за вирішенням спору до суду (т.2, а.с.60-63, т.3 а.с.178-182).

Усупереч вимог ч.І ст.10, ч.3 ст. 60 ЦПК України відповідачем не подано доказів того, що у 2011 році ОСОБА_3 звертався безпосередньо до банку з вимогою звільнити спірне приміщення.

Докази того, що працівники правоохоронної фірми, які дали пояснення, доповідали керівництву банку про обставини, з приводу яких вони давали пояснення відсутні. Відтак, доводи апелянта про те, що працівник правоохоронної фірми проінформував банк про наведені обставини є припущенням, на якому відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися рішення. Отже твердження ОСОБА_4 про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з часу звернення 13.12.2011 року ОСОБА_3 до правоохоронних органів з зазначеною вище заявою є безпідставними.

Висновок суду про те, що позивач не пропустив строку позовної давності відповідає встановленим обставинам, які підтверджуються належними доказами. А саме, про заволодіння офісом начальнику служби безпеки доповіли працівники охоронної фірми у вересні 2014 року ( т.І а.с.99-100), до вересня 2014 року офіс перебував у безперешкодному володінні позивача, останній уклав договори щодо постачання електроенергії, розміщував оголошення про здачу приміщення в оренду, тощо ( т.І а. с.81-100).Як зазначено вище при перевірці заяви ОСОБА_3щодо недопущення його до спірного офісу працівники банку не давали пояснень, Луцьким МВ УМВС України не направлялись банку повідомлення про наслідки розгляду цієї заяви (т.2, а.с.60-63,т.3 а.с. 178-182)

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, вимога про скасування рішення реєстратора, визнання неправомірними дій пов'язана із порушенням належного банку права власності, даний спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Також вимоги про визнання дублікату договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення реєстратора, проведеного на підставі цього дубліката нерозривно пов'язані між собою, заявлені з метою захисту права власності, порушеного унаслідок вчинення таких дій, на даний час Волинське БТІ не виконує функцій суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації права власності, тому суд першої інстанції підставно розглядав ці вимог в порядку цивільного судочинства.

Покликання апелянта на порушення його процесуальних прав у зв'язку з закінченням розгляду справи у його відсутності є надуманим, оскільки справа перебувала у провадженні суду тривалий час, він завчасно був повідомлений про час розгляду справи, в попередніх судових засіданнях давав пояснення. Крім цього, виходячи з положень ст.69 ЦПК України відкладення судового засідання у зв'язку з повторною неявкою сторони є правом, а не обов'язком суду ( т.3 а.с.41).

Крім того, ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про апеляційний розгляд справи ( т.3 а.с.108), тому міг надати необхідні додаткові пояснення з метою захисту своїх прав у суді апеляційної інстанції, однак, у судове засідання не з'явився, клопотань про приєднання доказів, або ж про відкладення розгляду справи не подавав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 310 ч. 1, 314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2016 року в частині вимог до Приватного підприємства «Ніка-Ріелті» про витребування офісу /А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101 від Приватного підприємства «Ніка-Ріелті» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» скасувати.

Провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» до Приватного підприємства «Ніка-Ріелті» про витребування майна закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ПАТ «ВіЕс Банк» на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 267 грн.96 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді