Постанова № 60147334, 29.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 р. Справа № 816/921/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі №816/921/16

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Полтавської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області

про визнання дій неправомірними, стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Прокуратури Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, в якому спросила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 02.07.2015 року по 14.12.2015 року включно та вихідної допомоги відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

- стягнути з Прокуратури Полтавської області заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 76344,59 грн за період з 02.07.2015 року по 14.12.2015 року включно та вихідної допомоги в сумі 9249,84 грн, а всього - 85594,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом прокурора Полтавської області №659к від 14.12.2015 року старшого прокурора прокуратури Оржицького району Полтавської області позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури Полтавської області у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури Полтавської області та скороченням прокурорів. Вважає, що відповідачем на момент звільнення не виплачено в повному обсязі заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії прокуратури Полтавської області щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язано прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивачу заробітна плата нараховувалася, виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та представник третьої особи просили розглянути справу без їх участі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 11.06.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого прокурора прокуратури Оржицького району Полтавської області.

Наказом прокурора Полтавської області від 14.12.2015 року №659к старшого прокурора прокуратури Оржицького району ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

З розрахункових листів вбачається, що позивачу за період з 15.07.2015 року по 14.12.2015 року прокуратурою Полтавської області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763.

Проте, на думку позивача, заробітна плата, за вищевказаний період, повинна була нараховуватись прокуратурою Полтавської області, виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 02.07.2015 року по 14.12.2015 року включно та вихідної допомоги відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року права на отримання заробітної плати у розмірі визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, оскільки відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату у визначеному Законом розмірі, суд дійшов висновку про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 Закону України "Про оплату праці" визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами

За приписами ч.3 ст. 81 цього Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" установлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Колегія суддів зазначає, що Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Таким чином, Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", як спеціальний Закон, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надає повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №763 від 30.09.2015р., визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Водночас, відповідно до п.13 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.

Враховуючи наведене, оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури" щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників, не внесено, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для здійснення позивачу нарахування та виплати заробітної плати платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підставі для перерахунку та виплати йому заробітної плати.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відносно протиправності дій прокуратури Полтавської області щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", та як наслідок, неправомірно задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року по справі №816/921/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в їх задоволенні. В іншій частині постанова скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі №816/921/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, стягнення.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі №816/921/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 30.08.2016 р.