Постанова № 6014407, 27.03.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№2-а-375/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2009 року Торезький міський суд Донецької області в складі :

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Кононенко Л.І.

за участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі про поновлення строку звернення, визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» за 2006-2007 роки, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2009 р. позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі про поновлення строку звернення, зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої як «дитині війни» щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилася 23.06.1935 року, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». Згідно із ст. 6 вказаного Закону з 1.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006,2007 роках така допомога їй не виплачувалася. ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» (ст.ст.77,110), ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» (ст.71 п.12) зупинена дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Однак, рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України вказані положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень вказаних законів, які визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Згідно із ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законом України. При прийняті цих законів, або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Вважає, що невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України, тощо. Сума недоплаченої соціальної допомоги за 2006-2007 роки складає 2733грн.30коп.

Її законні права було обмежено прийняттям окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати їй повідомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням вказаного рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року.

Просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року. Зобов’язати УПФУ в м.Торезі нарахувати на її користь недоплачену допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733грн.30коп.

12.03.2009 р. позивачка подала письмову заяву про зміну позовних вимог і просить суд поновити їй пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м.Торезі щодо нездійснення їй нарахування і виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» за 2006-2007 роки відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язати УПФУ в м.Торезі здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як «дитині війни» за 2006-2007 роки відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.

В судовому засіданні позивачка дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, повністю підтримала змінені позовні вимоги, просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що причиною пропуску строку для звернення до суду за захистом порушених прав з’явилось те, що вона (позивачка) є людиною похилого віку, часто хворіє і не мала можливості ходити по інстанціях і своєчасно підготувати необхідні документи для звернення у суд. Вважає вказані причини поважними причинами пропуск строку звернення до суду за захистом її порушених прав.

Представник відповідача УПФУ в м.Торезі, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення на позов, в яких відповідач указав, що виплати позивачці, як «дитині війни», підвищення до пенсії провадяться відповідно до чинного на певний час законодавства. Наполягає на застосуванні судом при розгляді справи ст. 99 КАСУ, якою встановлено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Просить у задоволенні позовних вимог позивачці відмовити.

Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ в м.Торезі, як отримувач пенсії за віком, має статус „Дитини війни” (а.с. 4). Протягом 2006-2007 років передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії на 30 % їй УПФУ в м. Торезі не здійснювалося та підвищена пенсія не виплачувалася.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону (в редакції чиній до 31.12.2007 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно п. 17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (в редакції чинній з 01.01.2006 року року по 21.03.2006 року), з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (в редакції чинній з 01.01.2006 року року по 21.03.2006 року), установено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (в редакції чинній з 22.03.2006 року року), встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Згідно п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені вимоги позивачки щодо поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р., що виходить за межі позовної давності відповідно до ст.99 КАС України, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст.100, 102 КАС України. Позивачка звернулась із заявою про поновлення строку, навела причини його пропуску: похилий вік, часті хвороби, потреба лікування.

С уд вважає, що ці причини наведені позивачкою є поважними. Крім того, грошові зобов’язання держави щодо громадянина в світлі рішень Европейського суду з прав людини та Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина, термін давності застосування до якої перевищує строк давності по адміністративним справам і в сукупності з вищевикладеним зумовлює поновлення позивачу терміну звернення до суду з вимогами щодо захисту своїх конституційних прав.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як «дитині війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 01.01.2006 року по 21.03.2006 року включно, суд виходить з того, що дія ч. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 17 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як «дитині війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 22.03.2006 року по 31.12.2006 року включно, суд виходить з того, що чинною на той час редакцією ст. 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” введення в дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фактично відстрочено на невизначений термін в межах 2006 року. Протягом 2006 року нормативно правові акти, які б запровадили пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не приймалися. За наведених обставин, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно, суд виходить з того, що дія ч. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як «дитині війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивачки як дитини війни на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в зазначений період відповідачем взагалі не здійснювалися нарахування та виплата підвищення пенсії.

Суд не приймає аргумент відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги.

За наведених обставин, бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат є протиправною і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З Державного Бюджету на користь позивачки слід стягнути понесені нею судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись: Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, п. 17 ст. 77, ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62, п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про поновлення строку звернення, визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» за 2006-2007 роки – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року як пропущений з поважних причин.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нездійснення ОСОБА_2, як «дитині війни», нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Ольховська, б.18, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату, як «дитині війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно з урахуванням фактично отриманих останньою сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 березня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 30 березня 2009 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_3 ОСОБА_1