Ухвала суду № 60141447, 25.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2197/16

Головуючий у першій інстанції Леонов О.С.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

За участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування автомобіля із чужого незаконного володіння та стягнення грошової компенсації вартості у праві спільної сумісної власності на автомобіль та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014р. ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом та після неодноразових уточнень своїх позовних вимог остаточно просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Corolla», 2000р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов НОМЕР_5, укладений 19.08.2014р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ТОВ «Техно-Тест»; витребувати у ОСОБА_7 автомобіль Toyota Corolla», 2000р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_5 та повернути його ОСОБА_2; скасувати реєстрацію «Toyota Corolla», 2000р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_5 за ОСОБА_5, відновивши реєстрацію права власності на даний автомобіль за ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної власності на автомобіль «Toyota Corolla», 2000р. випуску, кузов НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_4 в сумі 59 905 грн.; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати (т.2, а.с. 22-26).

У грудні 2014р. ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, визнання майна особистою приватною власністю та після неодноразових уточнень своїх вимог остаточно просив: включити в розподіл спільного майна подружжя: кухонний комбайн «МULINEKS» 2001р. в., вартістю - 200, 00 грн.; мікрохвильову піч «SATURN» на 23 л., 2001р. в. - 400,00 грн.; праску «ВOSН» 2008 р. в. - 150 грн.; пилосос миючий «ТОМАS ТТ» 2009 р. в. - 1500,00 грн.; та м'які меблі: диван «Фьорд» та два крісла у шкірі; визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка зареєстрована на ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 18.06.2012р.; визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль «Toyota Corolla», 2000р. випуску, кузовНОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2, (т. 2 а.с. 1-3).

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник первісні позовні вимоги підтримали, посилалися на обставини, викладені в позовній заяві і на пояснення надані ними в судовому засіданні, просили первісний позов з урахуванням уточнень задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов не визнали, зазначивши, що не заперечують проти розподілу спільного майна шляхом виділення ОСОБА_2: кухонного комбайна «МULINEKS»; мікрохвильової печі «SATURN» та праски «ВOSН», а пилосос миючий «ТОМАS ТТ» залишити ОСОБА_4, в іншій частини зустрічного позову заперечували проти його задоволення.

ОСОБА_2 та його представник первісний позов не визнали, а зустрічний позов підтримали з урахуванням остаточний уточнень та просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.12.2015р. первісний та зустрічний позови задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Corolla», 2000р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов НОМЕР_5, укладений 19.08.2014р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ТОВ "Техно- Тест".

Стягнуто з ОСОБА_2В на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на зазначений автомобіль в сумі 59 905 грн.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 6034,04 грн. в рівних часках на користь ОСОБА_4 по 3017,02 грн. з кожного.

Виділено ОСОБА_2 спільно нажите майно, а саме: кухонний комбайн «МULINEKS», 2001 р.в. вартістю 200, 00 грн.; мікрохвильову піч «SATURN» на 23 л., 2001 р.в. вартістю 400,00 грн., праску «ВOSН» вартістю 150, 00 грн., всього на суму 750 грн.

Виділено ОСОБА_8 спільно нажите майно, а саме: пилосос миючий «ТОМАS ТТ», 2009 р. вартістю 2833, 10 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості частки спільного сумісного майна подружжя в розмірі 1 066,55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2В судові витрати у розмірі 307,93 грн.

У апеляційних скаргах:

- ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення його зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права;

- ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування автомобіля із чужого незаконного володіння та стягнення грошової компенсації. При цьому посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду

У запереченнях на апеляційні скарги представник позивачки ОСОБА_4, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційні скарги відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 58, 59 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, та майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Виходячи з аналізу права спільної сумісної власності подружжя до такої власності майно можна віднести за дотримання одночасно 2 умов: по-перше, майно набуте під час шлюбу, по - друге, майно набуте за рахунок спільних коштів чи спільної праці. Отримане одним із подружжя майно безоплатно в дар, спадщину, безоплатної приватизації чи за іншими безоплатними правочинами (підставами) є власністю кожного з них; воно не може входити до складу спільного сумісного майна подружжя.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Як видно з матеріалів справи суд першої інстанції у відповідності до вищевказаних норм закону прийняв та розглянув позовні вимоги сторін, а тому доводи апеляційних скарг у цій частині є безпідставними.

Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов до правильного висновку про те, що

майно, яке сторони включили в розподіл, за виключенням м'якої меблі: дивану «Фьорд», двох креслів у шкірі та земельної ділянки, загальною площею 0,0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом права спільної сумісної власності сторін та підлягає розподілу між ними у рівних частках.

Матеріалами справи встановлено, що сторони з 22.09.2001р. по 25.03.2012р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Дітей від шлюбу не мають.

З позовної заяви про розірвання шлюбу, письмових пояснень ОСОБА_4 від 09.02.2012р. та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2014р., що набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в червні 2011р. припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства.

За правилами ч.6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Як видно з матеріалів справи кухонний комбайн «МULINEKS», мікрохвильову піч «SATURN», праску «ВOSН», пилосос миючий «ТОМАS ТТ» та автомобіль «Toyota Corolla», 2000р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов НОМЕР_5 сторони придбали в період шлюбу.

Автомобіль «Toyota Corolla» вони придбали у 2008р., а саме: 23.07.2008р. зазначений автомобіль був зареєстрований на їм'я ОСОБА_2, т.1 а/с. 72.

ОСОБА_2 у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі зазначає, що кошти на придбання автомобіля «Toyota Corolla» були подаровані йому 27.05.2008р. на його день народження двоюрідним братом- ОСОБА_10., його сином та батьками.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу, має бути вчиненим у письмовій формі.

За положеннями ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання цих вимог закону ОСОБА_2 не надав суду допустимих доказів на підтвердження правочинів щодо дарунку йому коштів на придбання спірного автомобіля.

За наявності таких обставин суд першої інстанції законно і обгрунтовано визнав цей автомобіль спільним майном подружжя та правильно провів його розподіл.

Відповідно до ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 30.09.2014р., в межах трьохрічного строку після розірвання шлюбу звернулася до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя,визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та витребування автомобіля із чужого незаконного володіння.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 не пропустила строк позовної давності за її позовними вимогами.

Відповідно до ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля «Toyota Corolla», укладений 19.08.2014р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки автомобіль є цінним майном й право власності на автомобіль підлягає державній реєстрації, згода на продаж автомобіля мала бути надана письмово.

Однак доказів на підтвердження надання ОСОБА_4 письмової згоди на продаж спірного автомобіля у матеріалах справи немає.

За наявності таких обставин суд вірно визнав цей правочин недійсним, з підстав, передбачених ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №3280 про визначення ринкової вартості КТС, виконаного 07.09.2015р. Одеським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз середня ринкова вартість автомобіля «Toyota Corolla», 2000 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 2000 р. випуску станом на 07.09.2015р. становить 119 810 грн. Відповідно, 1/2 частина вартості автомобіля становить 59 905 грн., (т.1, а.с.220-221).

З огляду на незгоду ОСОБА_2 з вартістю автомобіля визначену експертом, судом було роз'яснення йому право заявляти клопотання про призначення повторної автотоварознавчої експертизи, що зафіксовано засобами технічної фіксації процесу, однак він та його представник відмовились від проведення такого дослідження.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля в сумі 59 905 грн.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України). Тому після отримання від ОСОБА_2 компенсації вартості її частки, у ОСОБА_4 припиняється право власності на спірний автомобіль.

Крім того, відповідно до матеріалів справи між сторонами фактично був відсутній спір щодо включення в розподіл майна подружжя: кухонного комбайна «МULINEKS», 2001 р.в. вартістю 200, 00 грн.; мікрохвильової печі «SATURN» на 23 л., 2001 р.в. вартістю 400,00 грн., праски «ВOSН» вартістю 150, 00 грн., пилососа миючого «ТОМАS ТТ», 2009 р.в. вартістю 2833, 10 грн.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону та встановлені обставини справи, й з урахуванням вартості цього майна, суд першої інстанції вірно провів розподіл майна подружжя та виділив у власність ОСОБА_2 таке майно: кухонний комбайн «МULINEKS», 2001 р.в. вартістю 200, 00 грн.; мікрохвильову піч «SATURN» на 23 л., 2001 р.в. вартістю 400,00 грн., праску «ВOSН» вартістю 150, 00 грн., всього на суму 750 грн., а у власність ОСОБА_4 - пилосос миючий «ТОМАS ТТ», 2009 р. вартістю 2833, 10 грн. та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості частки спільного сумісного майна подружжя в розмірі 1066,55 грн.

При цьому суд першої інстанції правильно не включи до розподілу між сторонами диван «Фьорд» та двох крісел у шкірі 10/2, оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів часу та джерел придбання вказаного майна, а наявна в матеріалах справи довідка б/н від 12.04.2012р. видана СПД ОСОБА_9 про придбання комплекту меблів - дивану та двох крісел подружньою парою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на суму 17 500 грн. (т.1. а.с. 45) та фотокопії оголошень про продаж в Інтернеті м'яких меблів на суму 30 000 грн. (т.2, а.с. 18-19) не є належними доказами на підтвердженням того, що зазначені меблі були фактично придбані сторонами, а наданий позивачем гарантійний талон № 13/3-1м на диван «Фьорд» 3р+1+1 виданий салоном - магазином «Гранд» від 13.03.2005р. спростовує придбання комплекту меблів у СПД ОСОБА_9, оскільки в ньому зазначено інший отримувач майна та продавець (т.1. а.с. 46).

Товарного чеку на придбання комплекту меблів: диван «Фьорд» та двох крісел у шкірі 10/2 ОСОБА_2 до суду не надав.

За доводами ОСОБА_4 ці меблі диван та крісла належить на праві власності її батькам

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не включив в розподіл майна подружжя земельну ділянку, загальною площею 0,0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1,оскільки матеріалами справи встановлено, що це майно ОСОБА_4 придбала після припинення з ОСОБА_2 сімейних відносин.

Так, рішенням Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 13.07.2011р. ухвалено передати безкоштовно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0800 га , в т.ч. по угіддях: 0,8000 га - ріллі що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель, що перебувають у запасі Красносільської сільської ради, (т.2, а/с.7), а Державний акт на право власності на цю земельну ділянку вона отримала 19.06.2012р.,(т.1, а/с.44).

Таким чином, доводи апеляційних скарг вищевикладених висновків не спростовують, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

Розподіл судових витрат судом здійснено у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік

В.О. Панасенков