Ухвала суду № 60138029, 29.08.2016, Василівський районний суд Запорізької області

311/2402/16-ц

29.08.2016 Провадження№ 4-с /311/19/2016

Справа№311/2402/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючогосудді ОСОБА_1, при секретарі Кириченко О.В., за участю представника боржника ОСОБА_2, що діє за довіреністю, державного виконавця Юрової А.А., яка одночасно представляє інтереси Василівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у запорізькій області, представника стягувача адвоката листопад Л.П., що діє за угодою, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_3 на дії державного виконавця Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4, за участю Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у запорізькій області та стягувача ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И В :

Боржник звернувся до суду з вказаною скаргою та просив скасувати розрахунок його заборгованості по аліментам, складений державним виконавцем Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №50710216 при примусовому виконанні виконавчого листа №2/311/2614/2005, виданому 10 грудня 2015 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення на користь стягувача - ОСОБА_5 аліментів на утримання сина Станіслава, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1\4 частини всіх видів доходу (заробітку) боржника щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 липня 2005 року до досягнення дитиною повноліття. Також боржник просив зобовязати державного виконавця зробити розрахунок заборгованості по аліментам, виходячи з його заробітку, отриманого на момент визначення заборгованості.

Вимоги по скарзі обґрунтовані тим, що за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження 05 квітня 2016 року після подачі заяви стягувача про примусове стягнення аліментів 04 квітня 2016 року. 24 травня 2016 року боржник звернувся до відділу виконавчої служби та просив повідомити йому розмір заборгованості по аліментам, просив здійснювати стягнення аліментів з нього з його заробітної плати та надав до заяви довідку з місця роботи про розмір заробітку. 09 серпня 2016 року боржник отримав розрахунок заборгованості по аліментам, складений державним виконавцем, в якому вказано, що за період з 24 березня 2013 року по 01 липня 2016 року боржник має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 40027 грн. 54 коп. З вказаним розрахунком заборгованості боржник не згоден, оскільки він здійснений на підставі показника середньої заробітної плати, тоді як на думку боржника, відповідно до положень ч.2 ст.195 СК України, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів мав здійснюватися, виходячи з розміру заробітку, який отримував боржник на час здійснення розрахунку, оскільки він з 20 травня 2016 року працює слюсарем в КП «Славута» та отримує заробітну плату в сумі 1450 грн., про що надавав державному виконавцю довідку про розмір заробітної плати. Державним виконавцем після отримання відомостей про працевлаштування боржника не здійснено дій щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника. Крім того, 10 серпня 2016 року боржник добровільно сплатив 450 грн. стягувачу. Також боржник вказував, що він не ухилявся від обовязку по утриманню дитини, він постійно утримував сина та надавав йому батьківське піклування і належне утримання. Важливими обставинами для встановлення розміру заборгованості зі сплати аліментів боржник вказував на його взаємовідносини зі стягувачем, з якою після реєстрації шлюбу спільно проживали по жовтень 2005 року, проте шлюб подружжя не розірвало. У 2005 році ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина та отримала судове рішення. З листопада 2005 року боржник та стягувач проживати спільно з нетривалим припиненням спільного проживання, жили разом по березень 2016 року. Заяву про примусове виконання рішення суду стягувач подала 04 квітня 2016 року, хоча виконавчий лист отриманий був 10 грудня 2015 року. Боржник вважає, що виконання його обовязку щодо утримання дитини було визначено фактичним спільним проживанням сім`ї та має бути визнано стягувачем.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_3 свою скаргу підтримав та просив задовольнити. Додатково суду пояснив, що він до працевлаштування за останнім місцем роботи, працював без офіційного працевлаштування, документів про це надати суду не може. Вважає, що заборгованість по аліментам мала бути нарахована державним виконавцем з часу фактичного звернення стягувача з заявою про примусове виконання рішення суду з квітня 2016 року. Доказів добровільної сплати аліментів на користь стягувача за час виникнення заборгованості. Зазначеної в розрахунку, він надати не може, бо вони з ОСОБА_5 спільно проживали та утримували дитину. З приводу виправлення помилки у розрахунку в частині зазначення розміру заробітку у червні 2016 року до виконавчої служби у позасудовому порядку він не звертався.

Представник боржника ОСОБА_2 скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у скарзі.

Державний виконавець Юрова А.А. суду пояснила, що у її провадженні перебуває виконавчий лист №2/311/2614/2005 року виданий 10 грудня 2015 року, за яким на підставі заяви про примусове виконання ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження 05 квітня 2016 року. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику. 27 травня 2016 року вона отримала повідомлення про те, що боржник працює, після чого вона 13 червня 2016 року направила запит за місцем роботи боржника з метою отримання довідки про розмір його заробітку. 06 липня 2016 року було отримано відповідь на запит, після чого було здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, в якому вона помилково вказала невірну суму заробітку боржника за червень 2016 року, виправлення вказаної помилки могло бути здійснено у позасудовому порядку. На пропозицію державного виконавця боржнику надати відомості про добровільну сплату аліментів чи про його працевлаштування за останнім місцем роботи відповідних документів надано боржником не було, тому за період з березня 2013 року по квітень 2016 року розрахунок здійснювався з врахуванням середньомісячного заробітку по Василівському району на одного штатного працівника. Скаргу визнала частково в частині допущеної помилки щодо розміру заробітку боржника за червень 2016 року.

Стягувач ОСОБА_5 проти скарги заперечувала. Суду пояснила, що після винесення рішення суду про стягнення аліментів вона утримувала дитину сама, навіть під час сумісного проживання з боржником, який не працював. З розміром заборгованості по аліментам, вказаним у розрахунку державного виконавця згода.

Представник стягувача ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні скарги.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 06 вересня 2003 року, який було розірвано рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року, рішення набрало законної сили 10 червня 2016 року (а.с.20).

10 грудня 2015 року до розірвання шлюбу Василівським районним судом Запорізької області ОСОБА_5 було видано виконавчий лист за рішенням суду № 2/311/2614/2005 про стягнення з боржника на користь стягувача аліментів на утримання неповнолітнього сина, заява про примусове виконання була подана 04 квітня 2016 року, виконавче провадження № 50710216 було відкрито 05 квітня 2016 року.

24 травня 2016 року боржник звернувся з заявою до державного виконавця, з якої видно, що він у травні 2016 року отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та вимогу державного виконавця. Боржник вказав, що 14 квітня 29016 року зявитися до державного виконавця не зміг, бо отримав кореспонденцію після спливу цієї дати, яка була йому направлена 04 травня 2016 року; просив надати йому розрахунок заборгованості; повідомив про місце своєї роботи та надав державному виконавцю довідку про розмір заробітку; просив здійснювати стягнення аліментів із заробітної плати.

Відповідно до довідки про доходи боржник ОСОБА_3 з 20 травня 2016 року працює у КП «Славута» слюсарем та має заробітну плату - 1450 грн. щомісячно (а.с.21). Працевлаштування боржника за останнім місцем роботи підтверджено копією його трудової книжки, де є запис №21 про те, що з 20 травня 2016 року боржник прийнятий на роботу на посаду слюсаря КП «Славута» Приморської сільської ради. З запису №20 у трудовій книжці видно, що до вказаної дати працевлаштування 30 квітня 2013 року боржник був звільнений з роботи за власним бажанням з посади сторожа НВФ «Міда» (а.с.21-22).

Сплата аліментів в сумі 450 грн. в серпні 2016 року, підтверджена квитанцією №6121 (а.с.24), що визнано стягувачем, не врахована у розрахунку державного виконавця правомірно, бо він був складений станом на 01 липня 2016 року, тобто до сплати вказаної суми боржником.

Державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості боржника по аліментам за період з 24 березня 2013 року по 01 липня 2016 року (а.с.5), при цьому з 24 березня 2013 року по квітень 2016 року розрахунок проводився з врахуванням середньомісячної заробітної плати по Василівському району на одного штатного працівника, а за травень та червень 2016 року з врахуванням заробітку боржника, при цьому державним виконавцем помилково, як було встановлено у судовому засіданні з пояснень державного виконавця , невірно зазначено розмір заробітку 1313 грн. 02 коп., замість вірного 1450 грн.

Проте боржник оскаржує розмір заборгованості зі сплати аліментів з тих підстав, що на його думку, при розрахунку державний виконавець мав враховувати розмір його заробітку - 1450 грн., а не середньомісячний заробіток на штатного працівника по Василівському району, та оспорював період, за який здійснено розрахунок вказував, що державний виконавець мав рахувати заборгованість з часу фактичного звернення стягувача до виконавчого служби за примусовим виконанням рішення суду.

Порядок стягнення аліментів встановлений ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Ч.3, 4 цієї статті передбачають, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, … складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; … Частина 9 цієї статті визначає, що спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Оскільки виконавчий лист був предявлений до виконання з заявою про примусове виконання 04 квітня 2016 року, розрахунок заборгованості по аліментам, які відповідно до положень ст.194 СК України можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання, здійснений правомірно за період трьох років, що передував зверненню боржника з виконавчим листом до виконавчої служби для примусового стягнення аліментів. Доказів добровільної сплати аліментів за три роки, що передували предявленню виконавчого листа до виконання боржник суду не надавав, пояснивши, що відповідні документи у нього відсутні, хоча йому було достеменно відомо про наявність рішення суду щодо стягнення аліментів. Тому доводи боржника про те, що державний виконавець мав здійснювати розрахунок заборгованості по аліментам з часу фактичного звернення стягувача з заявою про примусове виконання рішення суду, тобто з квітня 2016 року є необґрунтованими та безпідставними.

Ст. 195 СК України передбачає, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Боржник у скарзі оспорює розмір нарахованої заборгованості по аліментам, мотивуючи тим, що державний виконавець при здійсненні розрахунку мав застосувати розмір його заробітку, відповідно до наданої довідки про заробітну плату, а не середньомісячний розмір заробітку по Василівському району.

Пунктом 26 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби

під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обовязків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Спір про право розглядається виключно у позовному провадженні.

Позовне провадження це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, в тому числі спір, який виникає з сімейних відносин. Таким чином, при наявності такого спору заборгованість стягується на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, а не державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ч.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або у позовному провадженні. Предметом скарги у цій справі є оцінка законності дій державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій передбачених Законом «Про виконавче провадження», а також розмір заборгованості по аліментам, вказаної у розрахунку державного виконавця. Неправомірні дії - дії, що порушують вимоги закону або інших нормативних актів, здійснюється всупереч праву.

Відповідно до положень ст..74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має повноваження на обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Частиною 4 вказаної статті передбачений обов'язок державного виконавця скласти розрахунок заборгованості із сплати аліментів та повідомити про нього стягувача та боржника. Судом встановлено, що державний виконавець, дії якого оскаржуються, склала розрахунок у межах своїх повноважень та сповістила зацікавлених осіб про вчинену виконавчу дію, що не свідчить про протиправну її поведінку. Допущена технічна описка у розрахунку в частині розміру заробітку боржника за червень 2016 року могла бути виправлена у позасудовому порядку в порядку ч.3 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження», проте цього зроблено не було. Тому з метою усунення вказаної помилки, суд вважає необхідним задовольнити скаргу частково, а саме скасувати розрахунок заборгованості по аліментам в частині невірного зазначення розміру заробітку боржника за червень 2016 року та зобовязати державного виконавця зробити розрахунок заборгованості боржника з зазначенням вірного розміру заробітку за червень 2016 року у розмірі 1450 грн. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суд розяснює боржнику, що питання про оскарження розміру нарахованої державним виконавцем заборгованості по аліментам, спору щодо розміру заробітку, який мав враховуватися державним виконавцем при складенні розрахунку заборгованості по аліментам, може бути вирішено судом за його позовною заявою у порядку позовного провадження, а не в порядку, встановленому для оскарження дій державного виконавця, відповідно до розділу УІІ ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження, ст..ст.194-195 СК України, ст.ст.383-389 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_3, складений державним виконавцем Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження №50710216 при примусовому виконанні виконавчого листа №2/311/2614/2005, виданому 10 грудня 2015 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина Станіслава, ІНФОРМАЦІЯ_1, в

розмірі 1\4 частини всіх видів доходу (заробітку) боржника щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 липня 2005 року до досягнення дитиною повноліття в частині невірного зазначення розміру заробітку боржника за червень 2016 року та зобовязати державного виконавця зробити розрахунок заборгованості боржника з зазначенням вірного розміру заробітку за червень 2016 року у розмірі 1450 грн. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подання протягом 5 днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_1