Рішення № 60133115, 30.08.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 18000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 за рішенням Рівненського міського суду від 21 березня 2007 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки Евеліни, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 650 грн. на місяць. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат: стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

На обґрунтування скарги вказує, що з 2006 року хворіє і ввесь час потребує систематичного лікування (захворювання нирок), у 2007 році його було звільнено з роботи, а з 09 березня 2012 року перебуває на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості, однак підходящу роботу по причині поганого здоровя знайти не може.

Зазначає, що докази у справі, а саме квитанції про перекази коштів з Росії на імя позивача, засвідчують той факт, що відповідач добровільно надав кошти на утримання дочки. За період 2014-2015 року ним добровільно на утримання дочки передано позивачці 43807 грн. 25 коп. Доказом того, що позивачка отримувала від нього кошти на утримання дочки, свідчить і той факт, що за вісім років вона ні разу не звернулася у відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції з приводу стягнення з нього аліментів на утримання дочки.

Вважає, позивач сама створила таку ситуацію при якій виникла заборгованість по аліментам, а саме отримуючи від нього кошти на утримання дочки не забрала виконавчий лист із відділу ДВС. Відповідач за своїм матеріальним станом і станом здоровя не спроможний оплатити таку заборгованість за аліментами, крім того ввесь час надавав кошти на утримання дочки добровільно.

Проте суд не надав належної оцінки цим обставинам і доказам і відмовив йому у задоволені позовної вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення змінити: відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічний позов про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 21 березня 2007р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки по справі ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ? усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

По вказаному рішенню видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у відділі ДВС Рівненського міського управління юстиції.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, зробленому відділом ДВС Рівненського МУЮ № 36 від 23 лютого 2016р. заборгованість по аліментах ОСОБА_1 з липня 2007р. по січень 2016р. становить 61819,73 грн.(а.с. 125), а пеня, з урахуванням такої заборгованості становить 18000 грн. ( а.с. 63).

За наведених обставин суд першої інстанції правильно керуючись ст. 196 СК України прийшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.

Постановляючи рішення про стягнення вищевказаної пені, суд першої інстанції прийняв як беззаперечний доказ боргу по аліментах зроблений виконавчою службою розрахунок в сумі 61819,73 грн.

Проте з такими висновками суду повністю колегія суддів погодитися не може.

ОСОБА_1 надав суду письмові докази, зокрема квитанції про переказ на імя ОСОБА_2 з лютого по червень місяць 2014р. грошові кошти, як аліменти на дитину на загальну суму 34205,66 грн., які він заробив, перебуваючи на заробітках в РФ.

ОСОБА_2 не заперечує, що ці кошти отримувала, однак стверджує, що витрачала їх на будівництво будинку, а не на утримання доньки.

Такі показання ОСОБА_2 про витрату коштів не за їх призначенням колегія суддів не може прийняти як належний доказ, оскільки ні вона, ні ОСОБА_1 забудовниками не являються і письмових доказів про придбання якихось будматеріалів ОСОБА_2 суду не надала.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 по аліментах становить не 61819,73 грн., а 27614,07 грн. ( 61819,73 грн. 34205,66 грн.). З цієї суми і слід нарахувати пеню за прострочення сплати аліментів, яка у відповідності до правил ст. 196 СК України становить 8381,41 грн.

З приводу відмови ОСОБА_1 у скасуванні заборгованості по аліментах судом першої інстанції наведені відповідні висновки та доводи, з якими погоджується і колегія суддів.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з постановленням нового рішення про зменшення пені за прострочення сплати аліментів.

Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2016 року в частині стягнення пені змінити, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 18000 грн. до 8381, 41 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: З.І. Буцяк

ОСОБА_3