Вирок № 60131471, 30.08.2016, Біловодський районний суд Луганської області

30.08.2016

справа № 1кп/408/89/15

№ 408/3438/15-К

В И Р О К

іменем України

30 серпня 2016 року смт.Быловодськ

Біловодський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді Карягіної В.А.

при секретарі Сахаровій О.Ю.

за участю прокурора Балаба М.А.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Біловодсь кримінальне провадження №42014130000000374 за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Біловодськ Луганської області, громадянина України,який має вищу освіту, не одруженого, працюючого на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Біловодського ВП ГУНПУ у Луганській області , військовозобов*язаного, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

9 листопада 2014 року приблизно о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в смт.Біловодськ Луганської області, в порушення вимог п 18.1. « Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами, наближаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований напроти магазину « Татьяна», на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість , не зупинившись, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, 1962 року народження.

Внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_5 потерпілій були завдані тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забійної рваної рани лоба з права, забійної рани правої виличної частини, вдавлений перелом лобної кістки з права, гематома очних щілин, забій головного мозку середнього ступеню( з локалізацією забою головного мозку в області обох лобових та лівої потиличної частини головного мозку), субарахноідальний крововилив, множинні переломи кісток ліцьового скелету черепа, гемосинусит, перелому правої ключиці, перелому правої лопатки, закритого перелому 1.2.3.4.5.6. ребер з права зі зміщенням, 2.3.4.5.6. ребер з ліва, правосторонній гемо пневмоторакс, рваної рани правої кісті, обширних саден верхніх кінцівок та живота, перелому таза, закритого перелому середньої треті правої гомілки, правого стегна, закритого осколкового перелому середньої треті правої гомілки, двухлодижечного перелому правого голеностопного суглобу, закритого осколкового перелому зовнішньої лодишки лівої гомілки, травматичного вивиху таранної кістки лівої стопи назовні, травматичного шоку.

З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 госпіталізована до Біловодської ЦРЛ, де перебувала на лікуванні у період з 09.11.2014р по 13.11.2014р, в подальшому перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні КУ « Сєвєродонецька МБЛ», де 23.11.2014р померла.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 провину у скоєнні даного злочину не визнав , вказавши, що 9 листопада 2014 року близько 17 год. він рухався по вул. Леніна в смт.Біловодськ в бік автовокзалу зі швидкістю не більше 60 км\год.. За 80-100 м. від пішохідного переходу, що навпроти магазину « Татьяна» ,побачив ОСОБА_2, яка переходила перехід зліва на право до магазину. Побачив також, що за переходом , за бордюром, на іншому боці дороги, стояла ОСОБА_5, яка його бачила, але на відстані 20-25 метрів його автомобіля до переходу, почала бігти по ньому в бік магазину « «Татьяна». Не маючи змоги застосувати гальма, він намагався звернути вправо, запобігаючи удару, але правою боковою частиною машини вдарив ОСОБА_5, від удару яка перелетіла поверх машини. Він зупинив автомобіль, викликав міліцію та швидку допомогу. Крім того, під час знаходження потерпілої на лікуванні, він оплатив лікування в повному обсязі. Цивільний позов не визнає.

Не зважаючи на не визнання в повному обсязі своєї провини у скоєному, вина ОСОБА_4 знайшла своє підтвердження доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Так,потерпіла ОСОБА_2 пояснила в суді, що 9 листопада 2014 року вона разом з матір*ю, ОСОБА_5, о 17 год. йшли від її сестри, ОСОБА_5. В руках матері був пакет з продуктами та жіноча сумка, йшла вона тихенько, так як боліла ліва нога, яка її турбувала тривалий час. Вона разом з матір*ю ступила на пішохідний перехід, переконавшись у відсутності автомобілів, але посередині переходу вона пішла звичайним шагом , залишив матір позаду себе. В цей час на дорозі не було жодного автомобіля. Коли не дійшла до кінця переходу 2 полос - метрів 1,5, почула удар та крик матері. Звуків гальмування машини не було. Повернувшись, побачила,що мати лежить на дорозі, і по прямій лінії побігла до неї. Обвинувачений зупинив свій автомобіль між « Универмаг» та магазином ПП ОСОБА_31.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила в суді, що 9 листопада 2014 року до них приходила мати з сестрою, мати погралася з онукою і в 17 год. пішли додому. Мати за статурою тучна, коліно лівої ноги боліло в неї тривалий час, вона не могла стати на п'ятку, ходила майже на носках. В руках була сумка та пакет з невеликою вагою. Коли мати була у них в гостях, вона не вживала спиртних напоїв. Про стан мами вона узнала від сестри . Цивільний позов на суму 500000 грн. підтримує в повному обсязі , просить задовольнити.

Свідок ОСОБА_6, чоловік потерпілої ОСОБА_1, пояснив, що мати дружини постійно скаржилася на болі в нозі в області п*ятки, жодного разу він не бачив, щоб вона бігала. 9 листопада 2014 року вона разом з ОСОБА_2 були в них у гостях, вона не вживала спиртні напої. Коли після ДТП він приїхав до магазину « Татьяна» , автомобіль обвинуваченого стояв між Приватбанком та Універмагом.

Свідок ОСОБА_7 , головний інженер «Біловодського райавтодор», пояснив в суді, що біля магазину « Татьяна» є пішохідний перехід, у 2013 році краска на ньому обновлялася, там же стоїть дорожній знак. Біля школи, що за 250м. від переходу, стоїть дорожній знак «Обмеження швидкості 40 км\год» і дія знака закінчується саме на пішохідному переході. 9 листопада 2014 року всі дорожні знаки,зокрема, і цей були наявними.

Свідок ОСОБА_8 пояснила в суді,що 9 .11.2014р. разом з чоловіком на автомобілі приїхали до магазину « Татьяна», автомобіль стояв в напрямку районного відділу міліції. Коли чоловік вийшов з магазину та став сідати у салон, прозвучав удар , але самого ДТП вона не бачила. Чоловік вскочив з машини, вона ж побачила, як по дорозі бігла дівчина та кричала, а на дорозі лежала людина. В поясненнях, що надані в матеріалах справи, помилка, вона не казала, що буцім-то бачила, як тіло людини підкинуло на 20 метрів.

Пояснення ОСОБА_9 підтвердив в суді свідок ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11 пояснив в суді, що разом з ОСОБА_12 рухався в автомобілі в напрямку автовокзалу, зупинився біля магазину « Татьяна», побачив жінку, яка лежала на дорозі на відстані 30м. від пішохідного переходу, до збитої жінки підбігла інша жінка. За Приватбанком стояв автомобіль ОСОБА_4, який вискочив з салону автомобіля, став кричати, що не бажав цього. Може сказати, що за райвідділом міліції в напрямку школи є дорожній знак « Обмеження швидкості 40 км/год» і він був 9.11.2014 року.

Свідок ОСОБА_13 , мати обвинуваченого,пояснила в суді,що 9 листопада 2014 року про ДТП узнала із дзвінка сина. Вони повністю оплатили лікування ОСОБА_5 в лікарні, купували продукти харчування, всього витратили близько 20 тис.грн. Їі син дійсно не винний у скоєному, а оплатили лікування та харчування з благодійних намірів..

Свідок ОСОБА_29 пояснив в суді, що 9 листопада 23014 року о 18 год йому на телефон зателефонував начальник слідчого відділення Біловодського ВП ОСОБА_9 про ДТП з участю працівника поліції, у зв'язку з чим він виїхав на місце ДТП- на вул.. Леніна в районі перехрестя. На місті вже були працівники прокуратури, ОСОБА_4 та працівники ДАІ. З участю понятих, обвинуваченого було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, були виявлені кров, фрагменти скла з правої блокфари автомобіля, належного ОСОБА_4, слідів гальмування не було. Наїзд був скоєний на пішохідному переході - дорожній розмітці. Сліди гальмування були зафіксовані лише поблизу автомобіля обвинуваченого. У зв'язку із відсутністю будь-яких слідів межі дорожньо-транспортної пригоди він визначив від початку межі перехрестя до автомобіля ОСОБА_4 . За методикою огляду місця події не визначена відстань, яка входить до схеми ДТП, місце ДТП було повністю оглянуто.

Свідок ОСОБА_15, прокурор Біловодської прокуратури, пояснила в суді, що на вимогу прокурора району вийшла до місця скоєння ДТП, яке знаходилося в районі магазину « Татьяна», що біля пішохідного переходу по вул.Леніна на перехресті з вулицею Філоненко. Освітлення місця ДТП було гарним. Слідчий оглянув місце ДТП приблизно за 70 м. по руху автомобіля, гальмовий слід був виявлений вже за переходом . Водій автомобіля був тверезий, але дуже хвилювався. В протоколі огляду МП вказані всі дорожні знаки. Але вона проживає в 260 м. від міста ДТП, в 70-метрах розташована середня школа, де стоїть дорожній знак обмеження швидкості до 40 км/год, до неї теж веде пішохідний перехід, це перший по путі руху автомобіля ОСОБА_4, а другий- місце скоєння ДТП. Вона особисто приймала участь у огляді місця події і ставила свій підпис в ньому.

Свідок ОСОБА_16, прокурор Біловодської прокуратури, підтвердив в суді пояснення ОСОБА_15 та вказав, що 7 листопада 2014 року дорожній знак «Обмеження швидкості до 40 км/год» стояв перед знаком « Обережно діти» біля середньої шкоди, який стоїть з часів СРСР. Він запам'ятав цей день, так як це день народження його дружини. Стверджувати, що 9 листопада 2014 року знак обмеження швидкості до 40 км/год був, не може, так як не їздив там саме 9 листопада.

Свідок ОСОБА_17 пояснював в суді, що, допомагаючи в слідчій групі, опитував 14.11.204 року потерпілу ОСОБА_2, яка розповіла йому, що вони з ОСОБА_18 йшли в напрямку від пивної лавки, мати йшла за нею. Коли вона перейшла пішохідний перехід, почула звук гальмування та удар . Під своїми поясненнями ОСОБА_2 підписалась.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №7/7 від 11.03.2015 року при знадходженні з 09.11.2014р по 23.11.2014р в Біловодській районній лікарні та Свєродонецькій міській багатопрофільній лікарні у ОСОБА_5 були виявлені ушкодження у вигляді : відкритої черепно-мозкової травми, забійної рваної рани лоба з права, забійної рани правої виличної частини, вдавлений перелом лобної кістки з права, гематома очних щілин, забій головного мозку середнього ступеню( з локалізацією забою головного мозку в області обох лобових та лівої потиличної частини головного мозку) субарахноідальний крововилив, множинні переломи кісток ліцьового скелету черепа, гемосинусит, перелому правої ключиці, перелому правої лопатки, закри того перелому 1.2.3.4.5.6. ребер з права зі зміщенням, 2.3.4.5.6. ребер з ліва, правосторонній гемо пневмоторакс, рваної рани правої кісті, обширних саден верхніх кінцівок та живота, перелому таза, закритого перелому середньої треті правої гомілки, правого стегна, закритого осколкового перелому середньої треті правої гомілки, двухлодижечного перелому правого голеностопного суглобу, закритого осколкового перелому зовнішньої лодишки лівої гомілки, травматичного вивиху таранної кістки лівої стопи назовні, травматичного шоку.

Експертизою на одязі ОСОБА_5 виявлені пошкодження , а саме: на правій полі куртки безліч поверхневих пошкоджень у вигляді подряпин та розривів тканини, множинні розриви тканини на задній поверхні правого рукава куртки, роз'єднання правового плечового шву та вивороті куртки та інші. Вищеназвані пошкодження на тілі та одягу ОСОБА_5 утворилися в результаті наїзду автомобіля з первинним контактом з правою задньою поверхнею тіла, наступним закиданням його на капот та переднє скло автомобіля з наступним падінням з нього та отриманням удару о тупу тверду плоску поверхню дорожнього покриття.

Пошкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_5, у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Причиною смерті ОСОБА_5 стала тупа поєднана травма голови з пошкодженням кісток черепу та тканин головного мозку та множинних переломів костей грудної клітини, тазу та нижніх кінцівок. Настання смерті ОСОБА_5 знаходиться в прямому причинно-слідчому зв'язку з пошкодженнями, указаними в висновку, які могли виникнути в результаті наїзду автомобіля ВАЗ 2105.(арк..спр.153-170 т.1).

Судово-медичний експерт ОСОБА_19 в суді підтримав висновки експертизи в повному обсязі, при цьому вказав, що питання щодо правильності лікування ОСОБА_5 під час її знаходження в Сєвєродонецькийміській лікарні чи в реанімації на дослідження не ставилися, це питання вимагає його вивчення. У зв'язку з чим в ході судового слідства була проведена комісійна судово-медична експертиза №23/16 від 30.04.2016 року, згідно з висновками якої під час знаходження ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в Сєвєродонецькій міській багатопрофільній лікарні з 13.11.2014р. по 23.11.2014р. лікування проводилося вірно і не знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Яких-небудь захворювань, які б погіршували б характер отриманої в ході ДТП тяжкої травми, експертною комісією не встановлено.

Висновок комісійної судово-медичної експертизи спростовує доводи сторони захисту щодо невірного лікування потерпілої в Сєвєродонецькій або Біловодській лікарнях Луганської області , в результаті якого потерпіла померла.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_4 від 09.11.2014 року, який був досліджений в судовому засіданні, видно, що 9 листопада 2014 року на вул. Леніна в районі будинку №126(магазин « Тетяна) смт.Біловодськ стався наїзд на пішохода,на прямій ділянці дороги, стан покриття сухе, на проїжджій частині нанесена дорожня розмітка №1.141.1 ПДР України « Зебра», наявні дорожні знаки №2.3 «Головна дорога» та №5.35.1 « Пішохідній перехід», ділянка дороги освітлена , сліди гальмування відсутні. До протоколу ОМП надана схема з вказівкою напрямку руху транспортного засобу, місця розташування транспортного засобу після наїзду , місце наїзду на пішохода та інші.(арк..спр.8-11 т.1).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-2105, рік випуску 1990,, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_20. Поліс №А1/1474699 від 15.08.2014р обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений ОСОБА_20 (арк..спр.14-15 т.1).

Відповіддю директору Українського гідрометеорологічного центру від 12.1.2014р про погодні умови з 17.00год. по 20.00год 9.11.2014р. підтверджено те, що дальність видимості складала 10 км, було хмарно, без опадів (арк..спр.50т.1)

Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 9.11.2014р. , засіб має пошкодження на передньому вітровому склу з правої сторони та частково вибито, пошкодження правої передньої блок-фари, скляний корпус якої розбитий, з правої сторони частково деформований передній номерний знак (арк..спр.12-18 т.1).

Висновком №343/6 від 6.01.2015 року проведеного дослідження автомобіля ВАЗ 2105 р/н НОМЕР_3 підтверджено відсутність технічних несправностей в гальмовій системі, рульовому управлінні, ходовій частині і освітлювальних приладах транспортного засобу (арк..спр.139 т.1)

Висновком експерта №344/6 від 06.01.2015р підтверджено наявність на транспортному засобі ВАЗ2105 р/н НОМЕР_2 слідів та ушкоджень : ушкодження переднього вітрового скла у вигляді відсутності фрагменту в правій частині з подальшим утворенням павутино подібних тріщин на фрагменті, деформації капота моторного відсіку виражена у вигляді вм'ятини на передньому краю максимальними розмірами 0.03х0.02м з ушкодженням лакофарбового покриття з центром, розташованим на відстані близько 0.12-0.2м від крайньої правої габаритної точки автомобіля, при цьому на краю капота вище правої передньої блок-фари практично по всій довжині блок-фари тріщина лакофарбового покриття, що викликало часткове зміщення капота з місця свого конструктивного розташування, деформація передньої частини кузова. Всі виявлені сліди та ушкодження передньої частини кузова автомобіля ВАЗ 2105 могли бути утворені в результаті дії на слідосприймаючу поверхню відносно твердого об'єкту , при цьому вищезгадані деформації передньої частини кузова розташовані на відстані 0.15-0.48м від правої бічної частини автомобіля.(арк..спр.143-146 т.1).

Згідно слідчого експерименту від 16.12.2014 року за участю потерпілої ОСОБА_2.(арк..спр.114-119 т.1) встановлено, що вона разом з ОСОБА_5 вийшли на пішохідний перехід, а потім потерпіла ОСОБА_2 пішла вперед та, не дійшовши краю пішохідного переходу 1,6м., почула крик матері, потерпілої ОСОБА_5, та, повернувши голову, побачила, що мати була від неї на переході на відстані 3.7м.. Темп руху ОСОБА_2 був визначений 6.43-9.24сек.

Під час слідчого експерименту 16.12.2014 року (арк..спр.237-251 т.1) обвинувачений ОСОБА_4 відмовився установити швидкість руху керованого ним автомобіля експериментальним шляхом, вказуючи про швидкість 60 км/год яка була на його спідометрі, так як він встиг її зафіксувати. Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 ,він при русі виявив,що попереду проїжджу частину по пішохідному переходу перейшла потерпіла ОСОБА_2, а пішохід ОСОБА_5 стояла ліворуч на узбіччі біля пішохідного переходу за бордюром приблизно 0,5м та дивилася в його сторону, після чого почала перебігати проїжджу частину дороги по переходу прямолінійно. Після слідчого експерименту ОСОБА_4 не зміг показати темп руху ОСОБА_5, однак також зі слів обвинуваченого встановлена відстань 29,5м , на якій був автомобіль в момент виходу пішохода ОСОБА_1 на проїзну частину.

Згідно висновку авто технічної експертизи №30/6 від 30.03.2015 року слідує, що оскільки потерпіла ОСОБА_2 разом з пішоходом ОСОБА_5 вийшли на проїжджу частину одночасно (пішохідний перехід), а потім потерпіла ОСОБА_2 пішла вперед швидше та, не дійшовши до краю пішохідного переходу 1,6м., почула крик матері( ОСОБА_1.) та повернув голову, побачила, що мати була від неї на пішохідному переході на відстані 3.7 м., час руху пішохода(на яку стався наїзд) до місця наїзду, буде не менш чим час руху другого пішохода, коли вона почула крик матері, і в умовах даної події водій автомобіля ВАЗ 2105 мав технічну можливість запобігти наїзду, діючи відповідно до вимог п.18.1 ПДР України.(арк.спр.189-192 т.1).

22 травня 2015 року експертом НДЄКЦ ГУ МВС України в Луганській області ОСОБА_21 була проведена автотехнічна експертиза, висновки якої при розгляді двох варіантів події - згідно слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 та згідно свідчень подія ОСОБА_4 свідчать про наступне.

Згідно слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 була встановлена технічна можливість водія автомобіля ВАЗ-2105 запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування гальмуванням з моменту виходу пішохода на проїжджу частину. В даній дорожній ситуації водію автомобіля ВАЗ-2105 слід було керуватися технічними вимогами п.18.1. Правил дорожнього руху, згідно яким « водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Отже, з урахуванням викладених в висновку розрахунків з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ 2105, не відповідні технічним вимогам пункту 18.1. Правил дорожнього рух, знаходилися в причинному зв'язку із ДТП.

Згідно свідчень водія автомобіля ВАЗ 2105 визначена середня швидкість руху пішохода ОСОБА_5 яка дорівнює 27.3 км/год, а при відстані автомобіля від пішохода 29,5м. водій не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування з моменту, коли пішохід вибіг на пішохідних перехід. Оскільки під час слідчого експерименту водій автомобіля ВАЗ 2105 не зміг(відмовився) вказати швидкість руху пішохода, тому встановити відстань, на яку міг би додатково переміститися пішохід від місця , де стався наїзд, якби водій своєчасно почав вживати заходів до зупинки, не має можливості .В даній дорожній ситуації водію автомобіля ВАЗ 2105 з моменту виникнення небезпеки слід було керуватися технічними вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, невідповідностей технічним вимогам п.18.1 ПДР не встановлено.

В даному висновку експерт, користуючись наданим йому ст.. 69 КПК України правом, виклав виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені питання, а саме:

-по механізму розвитку події ДТП згідно свідчень водія автомобіля ВАЗ 2105 при русі пішохода бистрим бігом згідно табличних значень ( максимальне табличне значення швидкості для жінки 52 роки 14,0км/год) водій автомобіля мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування гальмування з того моменту коли пішохід вибіг на пішохідний перехід.

Згідно методичних рекомендацій, а саме табличних даних швидкості руху пішоходів відповідно до вікових категорій, які є у розпорядженні експерта «Скорость движения пешеходов, км/ч(по данным Ленинградской НИЛСЭ.1966г.)» швидкий біг жінки 52 роки встановлюється рівним 10.0-14.0км/г, визначена середня швидкість руху пішохода згідно свідчень водія автомобіля ВАЗ 2105 27.3 км/г не відповідає ( суперечить) вказаним табличним даним.

В суді експерт ОСОБА_21 підтримав висновок №59/6 від 22.05.2015 року, вказавши про те, що висновок приймався по двох варіантах розвитку події, по вихідним даним, вказаним в постанові, при цьому не надалися дані швидкості руху потерпілої ОСОБА_1, які можливо було встановити слідчим експериментом. (т.2 арк..спр.16-23).

30.06.2015 року була проведена комісійна судова автотехнічна експертиза №6024 експертами Харківського НДІСЄ ім..Засл.проф.М.С.Бокаріуса, якими у зв'язку з тим, що експертним шляхом не можливо усунути протиріччя між показаннями водія ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_2, дослідження проведено по двом варіантам розвитку події- по показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Висновки комісійної судової автотехнічної експертизи №6024 збігаються з висновками, викладеними в висновку авто технічної експертизи №59/6 від 22.05.2015 року.( т.2 арк..спр.67-72)

Згідно даному висновку, при умові, якщо в момент виходу пішохода ОСОБА_5 на пішохідний перехід автомобіль ВАЗ 2105, що рухався зі швидкістю 60 км/год, знаходився від місця наїзду на відстані 29.5 км, швидкість руху пішохода повинна складати 26.2км/год .Дана швидкість руху пішохода не відповідає табличним даним Ленінградської НДЛСЕ, згідно якої, швидкість руху пішохода жіночої статі у віці від 50 до 60 років в темпі швидкого бігу складає 10…14км/год..

В даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2105 повинен був діяти згідно з вимогами п.12.3. та 18.1 ПДР України, в варіанту згідно показань потерпілої ОСОБА_2 дії водія не відповідали вказаним вимогам ПДР і , з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.

Судовий експерт ОСОБА_22,який приймав участь у проведенні дослідження, в суді підтримав висновки даної експертизи. При цьому вказав, що в тому разі, якщо темп жінки в 2 рази швидше технічним даним, то пояснення водія ОСОБА_4 не позбавлені технічної спроможності.

18.08.2015р. судовими експертами ОСОБА_23 та ОСОБА_24 Державного НДЕКЦ МВС України проведена комісійна судова автотехнічна експертиза №9-57, висновок по якій приймався також по двом варіантам розвитку поді ї(арк..спр.106-126.т.2 ).

Згідно висновкам експертизи в заданій дорожньо-транспортній ситуації за умови руху автомобіля зі швидкістю 60 км/год. наїзд на пішохода міг відбутися, якщо її швидкість руху складала 27.2 км/год.

Відповідно до даних Ленінградської НДЛСЕ 1966 року швидкість руху пішохода-жінки 50-60 років знаходиться в межах 2.5-3.9км/год(повільна хода)-10.0-14.0 км/год(швидкий біг) Указані значення швидкості руху пішохода є орієнтовними і можуть відрізнятися від фактичних параметрів руху, які залежать від індивідуальних особливостей пішохода та зовнішніх факторів( зріст,вага, стан, пора року, пора доби та інше). Табличні дані щодо швидкості руху пішохода рекомендовані для застосування в експертній практиці, якщо судовим експертам не задана фактична швидкість руху пішохода і визначити її експериментальним шляхом не вбачається можливим. Експертним шляхом спростувати або підтвердити пояснення водія автомобіля ВАЗ 2105 щодо швидкості руху пішохода не вбачається можливим.

Згідно варіанту події водія автомобіля ОСОБА_4 експертний аналіз ДТС дав підстави для висновку, що пішохід ОСОБА_5, яка стояла ліворуч на узбіччі біля пішохідного переходу за бордюром на відстані приблизно 0.5м., а потім почала перебігати проїзну частину дороги на пішохідному переходу, створила небезпеку для руху для водія автомобіля ВАЗ2105 ОСОБА_4. З моменту початку руху пішохода в напрямку проїзної частини водію автомобіля ВАЗ 2105 необхідно було керуватися вимогами п.12.3 ПДР України, а після виходу пішохода на пішохідний перехід - п.18.1. ПДР України.

При досліджені варіанту події потерпілої ОСОБА_2 розрахувалася швидкість руху потерпілої ОСОБА_5, яка становила 3.0-4.3км/год, що відповідає мінімальному значенню швидкості руху пішохода відповідно до Ленінградської НДЛМСЕ 1966року для жінок вікової категорії 50-60 років у темпі повільної ходи.

Відповідаючи на питання щодо розрахунку віддалення автомобіля від місця наїзду в момент початку руху пішохода з урахуванням того, що наїзд відбувся в незагальмованому стані, експерти прийшли до висновку, що за заданих параметрах руху пішохода 14 км/год, швидкість руху автомобіля 60 км/год і відстані, яку пішохід подолав з моменту виходу на проїзну частину до місця наїзду13,4м, розрахункове віддалення автомобіля визначається рівним 57,3м, тобто за заданих умов автомобіль не міг знаходитися на відстані 29.5м. від місця наїзду.

Експерт ОСОБА_25 в суді підтримав висновок №9/57 від 18.08.2015року

Вина обвинуваченого підтверджується також висновком комісійної судової автотехнічної та дорожньо-технічної експертизи №1951/4862 від 21.06.2016 року,проведеної експертами Харківського НДІСЕ ім..засл. проф.. М.С. Бокаріуса , експерти якої підтвердили висновки попередніх авто технічних експертиз. При цьому, розглядаючи варіант показань водія ОСОБА_4 про те, що він рухався зі швидкістю 60 км/год, знаходячись на відстані 29.5м від місця наїзду він побачив, як на проїзну частину пішохідного переходу вийшла пішохід ОСОБА_5, яка в темпі швидкого бігу перетинала проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, до наїзду автомобіль рухався без гальмування, пішохід на проїзній частині до наїзду долала відстань 13.4м при швидкості 10…14 км/год, експерти вказують, що відділення автомобіля ВАЗ при згаданих вихідних даних від місця наїзду на пішохода повинно складати не 29,5м, а 80,4….57,4м., що слідує з приведеного ними розрахунку. При заданих даних водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання ним вимог п.п.12.3 та 18.1. ПДР України, при цьому дії водія не відповідали вказаним вимогам ПДР і, з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою. Також в висновку експерти, розглядаючи варіант з показань ОСОБА_2, вказали, що якщо місце наїзду на пішохода знаходилося в зоні дії дорожнього знаку « Обмеження максимальної швидкості» до 40 км/год, висновки про наявність у водія ОСОБА_4 технічної можливості уникнути наїзд на пішохода буде тим більш справедливим.

Згідно вимогам ст.101 КПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим .

Розглядаю досліджені докази в їх сукупності, враховуючи те, що -

-в ході слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_4 відмовився від визначення швидкості руху автомобіля ВАЗ 2105, яким він керував 09.11.2014 року, експериментальним шляхом,

-не зміг(відмовився) вказати швидкість руху пішохода ОСОБА_1

- висновки експертів по варіанту розвитку події водія автомобіля ВАЗ2105 щодо швидкості руху пішохода в порівнянні зі швидкістю руху автомобіля, який брався лише зі слів обвинуваченого , не відповідає мінімальному значенню швидкості руху пішохода відповідно до Ленінградської НДЛМСЕ 1966року для жінок вікової категорії 50-60 років у темпі повільної ходи,

- пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про скарги матері, ОСОБА_5, на болі в нозі, що затрудняло її пересування і робило неможливим швидку ходу , яким у суду підстав не довіряти немає, доказив, які б спростовували показання потерпілих в цій частині відсутні,

-знаходження ОСОБА_5 під час ходьби по пішохідному переході в чоботях, пальто, з двома сумками, що відноситься до зовнішніх факторів, які впливають на швидкість руху пішохода

суд приходить до висновку що порушення водієм автомобіля ВАЗ 2105 ОСОБА_4 п п.18.1ПДР України .- водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, стало причиною настання даної дорожньо - транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали внаслідок ДТП.

Суд вважає, що невизнання вини обвинуваченим є намагання уникнути покарання, бо він розуміє тяжкість вчиненого та усвідомлює, яке покарання може за це понести.

Вказуючи на відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 вини у скоєному, захисник посилається на покази свідка ОСОБА_27,який повідомив суду, що 9 листопада 2014 року їхав на своєму автомобілі зі швидкістю 60 км./год. з боку районного відділку міліції , коли з вулиці, на який розташований банк, виїхав автомобіль, який він наздогнав. Проїхавши метрів 200-300, знаходячись на відстані 40м від автомобіля ОСОБА_4, який знаходився на відстані 10 м. від переходу, задні стопи автомобіля загорілися і автомобіль трохи вильнув вправо. Він побачив, як людина швидко рухалася по переходу, а автомобіль повернув вліво та зупинився через 15 метрів після ДТП. До жінки, яка упала, підбігла жінка від магазину «Татьяна». Гальмування автомобіль ОСОБА_4 не застосовував.

На уточнюючі питання свідок пояснив, що він побачив жінку на середині проїзної частини та коли жінка була по середині пішохідного переходу, автомобіль ОСОБА_4 знаходився в 10 метрах від неї. Враховуючи пояснення свідка ОСОБА_30,суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 повинен був побачити вихід пішохода на проїзну частину пішохідного переходу.

Це також підтверджується схемою до протоколу огляду місця пригоди, де місцем наїзду на пішохода ОСОБА_5 вказана ділянка на відстані 4.9м. від правого краю пішохідного переходу на пішохідному переході на полосі руху автомобіля ВАЗ2105. При чому місце наїзду було освітлене, інших транспортних засобів, які б відвертали увагу водія ОСОБА_4 від події, яка відбувалася перед ним,на пішохідному переході, не встановлено.

Доводи сторони захисту щодо зміни пояснень потерпілою ОСОБА_2, яка одразу після дорожньо-транспортної пригоди була опитана та давала буцім-то не ті пояснення, що в судовому засіданні, суд не приймає до уваги , оскільки суд може обґрунтувати свої висновки на показаннях, які він безпосередньо приймав під час судового засідання., що відповідає вимогам ст..95 КПК Україні, в якій вказано, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Між тим, даючи відповіді на поставлені питання учасників процесу, обвинувачений плутався в поясненнях, показував, що коли ОСОБА_2 перейшла пішохідний перехід, він то бачив ОСОБА_1 біля бордюру, а потім вона швидко побігла через перехід, то не бачив ОСОБА_1, звідки вона з'явилася, він не знає.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом;сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

З аналізу доказів по справі суд приходить до висновку, що первинні докази по справі - протокол огляду місця події ДТП, схеми та фототаблиці до нього, показання свідків -очевидців події, є належними та допустимими доказами по справі, розбіжності в них не суттєві.

Судом встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, мало місце та наявний причинний зв'язок між діяннями обвинуваченого і тяжкими наслідками у вигляді смерті потерпілої.. Сукупність наведених і оцінених судом доказів, що узгоджуються між собою, дають підстави суду вважати, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення доведена повністю і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою,яка керує транспортним засобом, яке заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого...

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання за ст. 286 КК України суд враховує не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд враховує, що згідно ст..12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких, скоєний з необережності, транспортний засіб відноситься до джерела підвищеної небезпеки, позитивну характеристику обвинуваченого з місця роботи, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Суд на підставі вимог ст.. 66 КК України вважає за можливе визнати як пом'якшувальну обставину відшкодування матеріальної шкоди під час знаходження потерпілої ОСОБА_1 на лікуванні, що підтверджено в суді потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також безпосередню участь ОСОБА_4 вбойових діях в зоні проведення. АТО.

Обставин, що обтяжує покарання , передбаченого ст. 67 КК України ,суд не встановив.

З урахуванням наведеного та практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, а також врахувавши дані про особу винуватого і того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку засудженого за період кримінально-процесуального провадження, чим фактично досягнута мета покарання , що узгоджується з вимогами ст..50 КК України, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з позбавленням права керувати транспортним засобом , яке є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення. При цьому суд виходить також із найбільш сприятливих умов відшкодування засудженим заподіяної потерпілій моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_1 заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000грн, яка виразилася в загибелі матері, ОСОБА_5, яка була їй підтримкою, опорою в житті, допомагала виховувати дитину. Від втрати близької людини у неї постійне почуття болю, не залишає почуття хвилювання та душевного дискомфорту, на фоні чого виникають емоційні зриви, від яких страждають також і її близькі.

Відповідно до ст .. 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає :2 ) у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім'ї близьких родичів ; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення , глибини фізичних та душевних страждань , погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації , ступеня вини особи , яка завдала моральної шкоди , якщо вина є підставою для відшкодування , а також з урахуванням інших обставин , які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язаний з розміром цього відшкодування. Враховуючи вищевказане, суд вважає , що 150 000 гривень це розумний і справедливий розмір моральної шкоди, яку повинен відшкодувати винний в загибелі матері обвинувачений потерпілій ОСОБА_1, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню частково відповідно до вимог ст.1167,1187 ЦК України..

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового провадження обирався у вигляді застави у розмірі 30 розмірів мінімальної заробітної плати, що складало 36.540грн. на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 6.05.2015 року з покладанням обов'язків. Застава в сумі 36 540грн внесена обвинуваченим 12.05.2015 року за квитанцією №35/50 на рахунок №37318003000730. Під час судового розгляду не продовжувався. У зв'язку з чим на підставі вимог ст..182 КПК України застава підлягає поверненню.

Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі в сумі 6902грн 16 коп.

Долю речового доказу вирішити відповідно до ст.. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2/два / роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді 4 років позбавлення волі , якщо він протягом випробування строком 3/три/ роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов*язки, передбачені ст.. 76 КК України у вигляді . не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Повернути ОСОБА_4 з державного бюджету грошові кошти в розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп., сплачені за квитанцією №35/50 від 12.05.2015 року на р/р37318003000730, отримувач ГУ ДКСУ у Луганській області УК в Біловодському районі /Біловодський район / код отримувача 2629748, МФО 804013, призначення платежу - внесення залогу на депозит

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 150(сто п'ятдесят) тис.грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, понесені при проведенні судових експертиз, в сумі 6902 грн.16 коп.

Речові докази- 5 осколків скла - знищити ; автомобіль ВАЗ 2105 р/н НОМЕР_4- повернути власнику ОСОБА_20; диск з відеозаписом камери спостереження №2 ПАТ КБ « Приватбанк» відділення Біловодське за 09.11.2014р - залишити в матеріалах кримінального провадження; куртку,брюки,чоботи жіночі - повернути потерпілій ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Копію вироку після його проголошення негайно надати прокурору та обвинуваченому.

Суддя Карягіна В.А.

Біловодського райсуду