Рішення № 60131424, 25.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1504/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів Бубличенко В.П., Сукач Т.О.

за участі секретаря Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом прокурора міста Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Державна інспекція сільського господарства в Кіровоградській області, про визнання недійсними рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 лютого 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Виконуючий обовязки прокурора міста Кіровограда звернувся до суду з позовом до Кіровоградської міської ради (далі - КМР), ОСОБА_2 та просив:

-визнати недійсним пункт 75 рішення КМР від 28.12.2007 року №405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» з урахуванням змін, внесених пунктом 4 рішення КМР від 22.04.2009 року №1986 «Про внесення змін до рішень КМР» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2;

-визнати недійсним пункт 4 рішення КМР від 22.04.2009 року №1986 «Про внесення змін до рішень КМР» в частині внесення змін до пункту 26 додатка 27 рішення КМР від 28.12.2007 року №405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №039223, виданий ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29.09.2009 року за №010939001371;

-зобовязати ОСОБА_2 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею 1000,00 кв.м. з кадастровим номером 3510100000:06:047:0117, нормативна грошова оцінка якої становить 205144,38 грн., шляхом складання акту приймання-передачі.

Зазначав, що пунктом 134 рішення КМР від 26.09.2006 року №112 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам міста Кіровограда за рахунок земель запасу в районі вул. Короленка (в районі автодрому) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з додатком 5.

Пунктом 75 рішення КМР від 28.12.2007 року №405 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків та передано у власність земельні ділянки громадянам міста Кіровограда для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по вул. Короленка (в районі автодрому) згідно з додатком 27 (у кількості 62 осіб).

До вказаних рішень внесено зміни рішенням КМР від 22.04.2009 року №1986. Зокрема, пунктом 3 цього рішення внесено зміни до пунктів 30, 34, 35, 36, 37, 38, 40, 44, 48, 49, 53, 54, 55, 63 додатку 5 рішення КМР від 26.09.2006 року №112 та викладено їх згідно з додатком 3 і таким чином змінено перелік осіб, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, до цього переліку осіб увійшов і ОСОБА_2

Крім того, пунктом 4 рішення від 22.04.2009 року №1986 внесено змінидо пунктів 9, 16, 26, 30, 31, 36, 37, 38, 48, 49, 50, 51, 54, 56 додатку №27 рішення КМР від 28.12.2007 року №405 та викладено їх згідно з додатком 4, у звязку з чим відповідачу ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність.

На підставі зазначених рішень ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯИ №039223 на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул. Короленка у м. Кіровограді (у районі автодрому) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3510100000:06:047:0116, який зареєстровано 08.10.2009 року.

Рішенням КМР від 12.12.2006 року №180 рішення КМР від 26.09.2006 року №112 скасовано і таким чином КМР рішенням від 22.04.2009 року №1986 внесла зміни до рішення від 22.09.2006 року №112, яке втратило чинність 12.12.2006 року.

У звязку з втратою чинності рішення, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою, були відсутні правові підстави для його розроблення та затвердження, а проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 взагалі не розроблявся.

Згідно з Генеральним планом міста Кіровограда земельні ділянки у районі вул. Короленка віднесено до території зелених насаджень загального користування, які відповідно до ч.4 ст.83 ЗК не можуть передаватись у приватну власність.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 лютого 2016 у задоволенні позову відмовлено у звязку зі спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурори Іваніщева Т.І. та Петров Т.І. підтримали апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, ОСОБА_2 та представники Кіровоградської міської ради і Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області не зявилися про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками. Від ОСОБА_2 надійшло письмове заперечення на апеляційну скаргу з проханням розглянути справу без його участі, від Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області надійшла письмова заява про розгляд справи без їхньої участі.

Колегія суддів ухвалила розглянути слухати справу при даній явці на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурорів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням КМР від 26.09.2006 року №112 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам міста Кіровограда за рахунок земель запасу в районі вул. Короленка (у районі автодрому) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка) згідно з додатком 5 (а.с.8).

Пунктом 75 рішення КМР від 28.12.2007 року №405 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків та передано у власність земельні ділянки громадянам міста Кіровограда для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Короленка (у районі території автодрому) згідно з додатком 27 у кількості62осіб (а.с.9).

Згідно змісту рішення КМР від 12.12.2006 року №180 рішення КМР від 26.09.2006 року скасовано на підставі протесту прокурора (а.с.10).

Рішенням КМР від 22.04.2009 року №1986 додаток №5 до рішення КМР від 26.09.2006 року №112, яке на час прийняття вказаного рішення було скасовано, викладено згідно з додатком №3, а пунктом 4 рішення внесено зміни до пунктів 9, 10, 26, 30, 31, 36, 37, 38, 48, 49, 50, 54, 56 додатку 27 рішення КМР від 28.12.2007 року № 405 та викладено ці пункти згідно з додатком 4 (а.с.11).

Таким чином, було внесено зміни до переліку осіб, яким передано у власність земельні ділянки, та на підставі нового переліку ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №039223, виданий ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29.09.2009 року за №010939001371, площею 1000 кв. м (а.с.163-164).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що як пункт 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року № 405 з урахуванням змін, внесених п.4 рішення КМР від 22.04.2009 року №1986 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3, так і п.4 рішення КМР від 22.04.2009 року №1986 суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття рішення від 26.09.2006 № 112) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Згідно абз. 2 ч. 7 цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно п. б, в ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності у разі встановлення меж об'єктів землеустрою, надання земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно п. «д» ч. 2 ст. 25 цього Закону віднесено до одного з видів документації із землеустрою.

При цьому, землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (п. «а» ч. 1 ст. 22 Закону).

Згідно п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення міської ради, до повноважень якої належить передача у власність земельних ділянок.

З огляду на викладене, рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою є обов'язковою підставою розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням КМР №180 від 12.12.2006 року задоволено протест прокурора міста Кіровограда та скасовано рішення КМР № 112 від 26.09.2006 року, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам міста Кіровограда за рахунок земель запасу в районі вулиці Короленка (в районі автодрому) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) згідно з додатком 5 (а.с.10).

Таким чином, рішенням КМР №1986 від 22.04.2009 року (а.с.11) внесено зміни до рішення КМР №112 від 26.09.2006 року, яке було скасовано.

З огляду на втрату чинності рішення КМР, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою, не було згоди на розроблення та затвердження проекту землеустрою, а також передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність.

На запит в.о. прокурора міста Кіровограда КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» надало відповідь за №4 від 03.03.2015 року, що до КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» не надходило замовлення на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки загальною площею 1,4 га. по вул. Короленка (в районі автодрому), що відведені у власність ОСОБА_4 та іншим на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. № 405 (зі змінами, внесеними рішенням від 22.04.2009 р. № 1986) (а.с. 149).

У листі заступника начальника управління містобудування та архітектури- начальника відділу планування та містобудівного кадастру від 13 березня 2015 року, адресованого в.о. прокурора м.Кіровограда, зазначено, що відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2000 року № 627, спірна земельна ділянка відносяться до території зелених насаджень загального користування (а.с.15 зв.).

Віднесення спірної земельної ділянки до території зелених насаджень загального користування підтверджується викопіюванням із Генерального плану м.Кіровограда (а.с. 91).

Таким чином, на час прийняття рішення КМР № 1986 від 22.04.2009 року надана ОСОБА_2 відносилась до земель зелених насаджень загального користування, визначеної містобудівною документацією - Генеральним планом м.Кіровограда.

Відповідно до пункту 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом №105 від 10 квітня 2006 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, (чинних на час прийняття оспорюваного рішення КМР), зелені насадження загального користування - це зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

У листі заступника начальника управління - начальника відділу планування та містобудівного кадастру від 13.03.2015 року зазначено, що згідно з планом зонування м.Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міськради від 17 вересня 2013 року № 2456 територія (в районі автодрому), на якій розміщена земельна ділянка, що надана ОСОБА_2, відноситься до рекреаційної зони активного відпочинку.

За змістом статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» (у редакції на час прийняття оспорюваного рішення), містобудівна документація затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення витань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації з урахування планів земельно-господарського устрою (ст.21 зазначеного Закону).

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про планування і забудову територій (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) визначено, що рішення органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом, відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

За змістом ст.ст.38,39 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших обєктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч.2 ст.20 ЗК України).

Отже, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-35цс від 14 травня 2014 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Крім того, згідно зі ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обовязковій державній експертизі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові №6-179цс від 12 листопада 2014 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваними рішеннями КМР всупереч Генеральному плану міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року №627, без містобудівного обґрунтування щодо можливості зміни цільового призначення земельної ділянки, передбаченого ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» та п.п.1.1-1.4 ДБН Б.1.1-4-2002, без проведення державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у приватну власність ОСОБА_2 незаконно передано земельну ділянку, яка віднесена Генеральним планом до територій зелених насаджень загального користування, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Правовими наслідками визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення міської ради є визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку надану ОСОБА_2 та витребування земельної ділянки із його володіння з підстав визначених ст.14 Конституції України, ст.ст.152,155 ЗК України.

У цьому разі не порушується справедливий баланс через втручання держави у право власності ОСОБА_2, оскільки позов прокурора пов'язаний з необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні такого важливого та суспільно значущого питання як земельного. ОСОБА_2 мав би усвідомлювати, що земельна ділянка, яка йому передавалася у власність, знаходиться на землях загального користування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, оскільки прокурор був присутнім на сесії КМР 22.04.2009 року на якій приймалось рішення № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405» і з зазначеної дати міг скористатися правом оскарження вказаного рішення в суді.

Проте повністю з такими висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом предявлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обовязки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від 25 березня 2015 року та 23 грудня 2014 року.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного ОСОБА_5 України від 01.07.2015 року у справі №6-178цс15.

У справі, що переглядається, прокурором предявлено позов в інтересах держави у звязку з виявленими порушеннями органом місцевого самоврядування земельного законодавства при наданні громадянину у власність земельної ділянки.

Для встановлення початку перебігу позовної давності необхідно виходити з повноважень якими наділена прокуратура та прав і обовязків органів, які наділені правом здійснювати контроль за використанням та охороною земель, а також необхідно встановити дату коли прокурор чи контролюючий орган дізнався чи міг дізнатися про порушення державних інтересів.

Діяльність органів прокуратури України, у тому числі в сфері нагляду за додержанням і застосуванням законів, регулюється Законом України «Про прокуратуру» та наказами Генерального прокурора України.

Частиною 2 ст.19 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) визначено, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав також з власної ініціативи прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.21 зазначеного Закону перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора.

Наказом Генерального прокурора України №3 гн від 19.09.2005 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів» визначено основні завдання у сфері нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів.

Ні Законом України «Про прокуратуру» ні вищезазначеним наказом Генерального прокурора №3 від 19.09.2005 року не передбачено обовязку органів прокуратури систематично здійснювати перевірку законності актів органів місцевого самоврядування.

Положеннями статей 5 та 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року визначено органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель та їх повноваження.

Зокрема, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, серед іншого, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Постановою Кабінету Міністрів України №477 від 21.06.2010 року була утворена Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, яка Постановою КМУ №1068 від 22.11.2010 року ліквідована.

Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011 року затверджено Положення «Про Державну інспекцію сільського господарства України» де в ч.4 п.1 пп.а), п.14, ч.5 абз.4,6 визначено повноваження Держсільгоспінспекції в частині дотримання вимог земельного законодавства, зокрема органами місцевого самоврядування.

Проведення перевірок Інспекцією здійснюється на підставі Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання субєктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Мінагрополітики №132 від 25.02.2013 року.

До 25.02.2013 року перевірки здійснювались на підставі Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 року №312.

Відповідно до положень п.п.3, 3.1,3.2 зазначеного Порядку, перевірки поділяються на планові, позапланові та оперативні.

Планові перевірки з питань додержання органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства проводяться не частіше одного разу на календарний рік відповідно до квартальних планів, затверджених керівниками інспекційних органів Держкомзему.

Позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи відповідного інспекційного органу.

Згідно наданої інформації Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області від 08.06.2016 року №17-715/1 перевірка законності рішення КМР від 22.04.2009 року№1986 «Про внесення змін до рішень КМР» інспекцією не проводилась, оскільки звернень, відомостей, інформацій щодо законності його прийняття до інспекції не надходило.

Таким чином, виходячи з наданих прокурору та контролюючим органам у сфері земельного законодавства прав та обовязків, ні прокурор, ні контролюючі органи не знали і не могли знати, що рішення КМР від 22.04.2009 року №1986 не відповідає вимогам земельного законодавства.

Присутність прокурора на сесії міськради, на якій приймалося оспорюване рішення, не є підставою вважати, що з цієї дати прокурору стало відомо про невідповідність рішення КМР вимогам земельного законодавства, оскільки для цього необхідно провести відповідну перевірку.

Внесений протест прокурора стосувався рішення КМР №112 від 26.09.2006 року, яке не було повязане з рішенням про надання земельної ділянки ОСОБА_2

Матеріалами справи підтверджується, що 26.01.2015 року прокуратурою Кіровоградської області до прокуратури міста Кіровограда направлено публікацію в ЗМІ щодо забудови земельних ділянок біля озера в Лісопарковій зоні для опрацювання та вирішення питання про вжиття заходів представницького характеру (а.с.88-89).

На запит прокурора міста Кіровограда 23.03.2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області надано відповідь, що при прийнятті рішень, в тому числі №1986 від 22.04.2009 року, КМР порушено вимоги ч.4 ст.83 ЗК України в частині заборони передачі у приватну власність земель загального користування (а.с.92).

Наведені обставини вказують на те, що прокурор та контролюючий орган дізналися про порушення КМР земельного законодавства в 2015 році під час перевірки публікації в ЗМІ щодо забудови земельних ділянок, а тому перебіг позовної давності почався з січня 2015 року.

Враховуючи, що позов прокурором предявлено в травні 2015 року позовна давність відповідно до вимог ст.257 ЦК України не сплила.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви прокурор відповідно до чинного на той час Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, а тому з Кіровоградської міської ради за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги належить стягнути в дохід держави 755,16 грн. (за дві немайнові вимоги) та на користь прокуратури Кіровоградської області 267,96 грн. судових витрат.

З ОСОБА_2 за подання позовної заяв та за подання апеляційної скарги належить стягнути в дохід держави 4819,58 грн. (за одну майнову та за одну немайнову вимоги) судових витрат.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора в інтересах держави задовольнити.

Визнати недійсним пункт 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», з урахуванням змін, внесених пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22.04.2009 року №1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Визнати недійним пункт 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22.04.2009 року №1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради» в частині внесення змін до пункту 26 додатка 27 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 №405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №039223, виданий ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29.09.2009 року за №010939001371.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею 1000,00 кв.м. з кадастровим номером 3510100000:06:047:0117, нормативна грошова оцінка якої становить 205144,38 грн., шляхом складання акту приймання-передачі.

Стягнути з Кіровоградської міської ради в дохід держави 755,16 грн. та на користь прокуратури Кіровоградської області 267,96 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 4819,58 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.І.Мурашко

Судді В.П.Бубличенко

ОСОБА_5