Ухвала суду № 60127939, 26.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9533/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/27/16 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар - Шугалова О.М.,

з участю відповідача - ОСОБА_1,

пр-ка відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4, поданою від його імені представником ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року в позові ОСОБА_4 у даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, від імені якого діє представник ОСОБА_5, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у момент складання заповіту від 03.07.2014 року волевиявлення заповідача ОСОБА_6 було вільним і відповідало його внутрішній волі, він усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, а тому позов про визнання заповіту недійсним не підлягає до задоволення.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно ст.ст.1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.2 ст1235 ЦК).

Відповідно до ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт або внести до заповіту зміни.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною першою статті 225 передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Із копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Позивач ОСОБА_4 являється сином померлого (а.с.6), а тому згідно ст.1261 ЦК України відноситься до першої черги спадкоємців за законом.

03.07.2014 року о 13 год. 20 хв. ОСОБА_6 на випадок смерті було складено заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Красневичем О.А. та зареєстрований у Спадковому реєстрі о 13 год. 36 хв. за № 1012. Заповідач призначив своїми спадкоємцями лише обох відповідачів - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с.30, зворот).

Складений заповіт відповідає вимогам ст.ст.1247, 1248 ЦК України.

Покликання позивача на ту обставину, що спадкодавець при складанні заповіту не усвідомлював значення своїх дій, оскільки через онкологічне захворювання, після сеансів хіміотерапії та прийняття знеболюючих препаратів перебував у хворобливому стані, що позначилося на його психічному стані - не заслуговують на увагу в зв'язку з недоведеністю.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази мають бути належними та допустимими (ст.57-59 ЦПК).

Як встановлено судом, ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра не перебував, перед смертю хворів на онкологічне захворювання (помірно диференційована аденокарцинома селезінкового вигину ободової кишки 4 ст.), двічі у 2014 році проходив короткострокові курси стаціонарного медичного лікування у відділенні СХТ у Волинській обласній клінічній лікарні та за час стаціонарного лікування розладів психіки у ОСОБА_6 лікарями не відмічалося, що підтверджено медичними картками стаціонарного хворого.

Сам факт наявності у спадкодавця онкологічного захворювання не свідчить про його неможливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Абсолютна неспроможність ОСОБА_6 у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними свого підтвердження не знайшла, а тому суд дійшов вірного висновку, що оспорюваний заповіт був вільним волевиявленням померлого.

Покликання апелянта на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки висновки зроблені без проведення посмертної судово-психіатричної експертизи - не заслуговують на увагу, оскільки, сприяючи позивачу у здійсненні його прав (ч.4 ст.10 ЦПК), апеляційний суд за клопотанням позивача, від імені якого діяв представник, призначив таку експертизу, але сам же позивач ухилився від її проведення, не провівши оплати у визначений судом строк.

Відповідно до вимог ч.1 ст.146 ЦПК України колегія суддів відмовляє у визнанні заявленого позивачем факту про те, що у момент складання заповіту його батько не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4, подану від його імені представником ОСОБА_5 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді