Рішення № 6010331, 02.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2009 р.Справа № 17/38-857

Господарський суд Тернопільської області

Судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ від імені якого діє Львівська філія АТ “Укрінбанк”, м. Львів

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області

За участю представників сторін:

Позивача: Гладчук З.О., заступник начальника з питань безпеки, довіреність№ 76 від 11.03.09р.; ОСОБА_3, юрисконсульт, довіреність №146 від 10.06.09р.;

Відповідача: не зявився

Представникам позивача розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю письмового клопотання.

Позивач - Акціонерне товариство “Український інноваційний банк”, м. Київ від імені якого діє Львівська філія АТ “Укрінбанк”, м. Львів звернувся до господарського суду Тернопільської області 06.05.2009р. з позовом про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який проживає в смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області - 216082,08 грн. заборгованості згідно кредитного договору №19/07 від 07.02.07р., з яких: 149988,29 грн. заборгованості по неповернутому кредиту; 22707,60 грн. - заборгованості по несплачених відсотках; 41026,93 грн. пені, нарахованої за порушення строків сплати тіла кредиту та 2359,26 грн. пені, нарахованої за порушення сплати відсотків за користування кредитом за період з 02.04.08р. по 31.03.09р.

Позов обґрунтовується копією кредитного договору №19/07 від 07.02.07р.; графіком зменшення ліміту заборгованості по кредитному договору №19/07 від 07.02.07р.; копією претензії №01-23/90 від 02.10.08р.; копією попередження №01-23/353 від 28.03.08р.; копією свідоцтва про державну реєстрацію відповідача як субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; копією банківської виписки по рахунку відповідача; іншими матеріалами.

Судове засідання, призначене вперше на 26.05.2009р., відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 16.06.09р., а пізніше на 02.07.09р. у звязку з необхідністю надання сторонами додаткових документів та неявкою в судове засідання представника відповідача, з належно оформленими повноваженнями на право представляти інтересу підприємця в судових органах.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Окрім того, 01.07.2009р. позивачем подано суду додаткове обґрунтування позовних вимог №24/1508 від 30.06.09р., у відповідності до якого позивач просить відновити пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення пені, посилаючись на проведення реорганізації банківської установи та здійснення контролюючими органами, зокрема податковою інспекцією, Пенсійними фондом, тощо перевірок фінансово-господарської діяльності банку. Окрім того, позивач просить стягнути та стягнути з підприємця ОСОБА_1 149988,29 грн. основного боргу, 22707,60 грн. несплачених відсотків за користування кредитом та 41074,77 грн. пені (в тому числі 38726,15 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість по кредиту).

Виходячи з уточненої суми заборгованості, котра підтверджена поданими суду розрахунками суми боргу, суд розцінює подане обґрунтування до позову як зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні не забезпечив явки представника з належно оформленими повноваженнями на право представляти інтереси підприємця в суді, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №№2436320, 229224, 241978).

За таких обставин, враховуючи, що явка повноважних представників сторін не визнавалася обовязковою, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд встановив наступне.

Згідно п. 15 Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 року № 246 (далі Положення), кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

07 лютого 2007 року між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Тернопільської філії АТ “Укрінбанк” (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №19/07 (далі Договір), у відповідності до п.п. 3.1., 3.2.1., 3.4 якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 150000,00 грн. для оплати за мясну, рибну продукцію, морозиво та інші продовольчі товари, з кінцевим терміном погашення до 06.02.2008р. та зі сплатою 21% річних, що нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів на основі календарної кількості днів в році, котрі підлягають сплаті на дату платежу по процентах за кредитом в гривнях.

НОМЕР_2 для обліку заборгованості по кредиту та рахунок НОМЕР_3 - для сплати відсотків.

Окрім того, пунктом 3.5.1. Договору передбачено обовязок Позичальника погасити кредит згідно графіку погашення ліміту заборгованості (що є додатком №1 до кредитного договору), який є невідємною частиною Договору з граничним терміном повернення кредитних коштів - 06.02.2008р.

Забезпеченням виконання зобовязань Позичальника за договором є застава обладнання, а саме морозильна камера «Fraskold»(робочим обємом 300 м3), 2004 року випуску, що належить Позичальнику, заставною вартістю 312000,00 грн., що випливає із п. 3.7.1. Договору. Також наданий кредит згідно п. 3.7.3. Договору забезпечується всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Як випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, згідно розпорядження директора Тернопільської філії АТ «Укрінбанк»від 08.02.07р. на видачу кредиту, позивачем 08 лютого 2007р., у відповідності до платіжних доручень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 перераховано на розрахунковий рахунок відповідача №20628000235001 кредитні кошти в загальній сумі 150000,00 грн. Натомість згідно Додатку №1 до кредитного договору №19/07 від 07.02.2007р. підприємець повинен здійснювати погашення кредиту шляхом сплати рівними частинами коштів в сумі по 25000 грн. в строк до 10.09.2007р., 10.10.2007р., 10.11.2007р., 10.12.2007р., 10.01.2008р. та до 06.02.2008р.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується поданими документами та не заперечується у встановленому законом порядку відповідачем.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.ст. 345,346 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобовязання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріали справи свідчать, що позивач у справі надав підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти, однак відповідач не виконав умов договору і не погасив кредит у термін, передбачений Додатком №1 до кредитного договору, тобто до 06.02.2008 року, допустивши станом на 01.04.2009р. заборгованість перед Банком в розмірі 149988,29 грн. по неповернутому кредиту та 22707,60 грн. по нарахованих відсотках, що підтверджується банківською випискою по рахунку за 01-1-03 02-20-09 та розрахунком заборгованості.

Надіслана на адресу відповідача претензія №01-23/90 від 02.10.2008р. з вимогою в 10-денний термін оплатити суму заборгованості по кредиту та відсотках, яка станом на момент оформлення претензії складала 158995,47 грн., залишена підприємцем без відповіді та задоволення.

Таким чином, представленими суду доказами, позивач у справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за наданий кредит, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за кредитом на суму 149988,29 грн. та 22707,60 грн. заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом (за період з 07.02.2007р. по 31.03.2009р., з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків в сумі 44775,55 грн.), як підтверджені документально, не заперечені відповідачем у встановленому законом порядку, а навпаки, підтверджені шляхом підписання акту звірки отримання та оплати коштів по кредитному договору №19/07 від 07.02.2007р. станом на 01.06.09р., підлягають до задоволення.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 7.3. та п. 7.4. договору Позивальник повинен сплати Банку пеню, яка нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів та на суму простроченої заборгованості за кредитом, починаючи із дати їх виникнення до дати фактичного повернення кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, позивач здійснив нарахування пені на прострочену заборгованість по кредиту (за період з 29.02.2008р. по 31.03.2009р.) та пені на прострочені відсотки по кредиту (за період з 12.02.07р. по 31.03.09р.), що становить 38726,15 грн. та 2348,62 грн. відповідно, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Разом з тим, в поданому обґрунтуванні до позову, Банк також просив суд відновити пропущений строк позовної давності по пені.

Проте, заявлене клопотання є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення п. 3.1. Договору, відповідач повинен був виконати зобов'язання по поверненню кредитних коштів до 06.02.2008 року включно, а відтак, пеня може бути нарахована відповідачеві лише за період з 07.02.2008 по 06.08.2008 р.

Згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи, що нарахування пені почалось 07.02.2008 р. та припинилось 06.08.2008 р. (по кредиту), а позивач звернувся з позовом до суду в травні 2009 р., тому встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк давності для стягнення пені не сплив. За таких обставин, немає необхідності поновляти строк для нарахування та стягнення пені. Також слід зазначити, що матеріали справи не містять заяви з боку відповідача про застосування строку позовної давності, поданої в порядку ст. 267 ЦК України.

Разом з тим, зважаючи, що банком здійснено нарахування пені без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тому суд вважає, що правомірними та обґрунтованими є вимоги за період з 07.02.2008 по 06.08.2008 р. (182 дні), в розмірі 16556,08 грн. пені, нарахованої за порушення терміну повернення кредиту, та 181,07 грн. пені (за період з 12.02.2007 р. по 22.12.2007 р.), нарахованої за порушення термінів сплати процентів за його користування, всього 16737,15 грн. пені, як правомірні та такі, що відповідають вимогам чинного законодавства, умовам укладеного договору, а тому підлягають до задоволення.

В задоволенні решти позову слід відмовити за безпідставністю здійснення нарахування пені.

У звязку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в сумі 189433,04 грн., з яких: 149988,29 грн. основного боргу, 22707,60 грн. відсотків за користування кредитом та 16737,15 грн. нарахованої пені як доведені позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 33-34 ГПК України, і неоспорені відповідачем.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 02.07.2009 р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення господарського суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”, ст. ст. 11, 15, 258, 259, 267, 509, 526, 549, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 231-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 75, 82- 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, - 149 988,29 грн. заборгованості по кредиту, 22 707,60 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 16737,15 грн. пені та 1998,90 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ, вул. Інститутська, 12-А, ідент. код 05839888, від імені якого діє Львівська філія Акціонерного товариства “ Український інноваційний банк ”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, ідентифікаційний код 20817074.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „06” _липня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик