Рішення № 6007023, 15.09.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2009 р.Справа № 20/5/1247 за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів

до агропромислового закритого акціонерного товариства «Вікторія», с. Зеленці Старокостянтинівського району

про

розірвання договору купівлі-продажу (оптової партії товарів) від 31.08.2007 року

стягнення 1231888 грн.

Суддя Гладій С. В.

Представники сторін:

позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 14.07.2009 року

відповідача не зявився

Суть спору:

Відповідно до прийнятої судом заяви позивача про уточнення суми позовних вимог від 04.08.2009 р., позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу (оптової партії товарів) та стягнути з відповідача 476000 грн. - основного боргу, 476000 грн. штрафу та 279888 грн. пені. Дана заборгованість, як вказує позивач, виникла внаслідок невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки сільськогосподарської продукції 2007-2008 маркетингового року, як власного так і не власного виробництва.

Відповідач в судові засідання не зявився, письмового відзиву на позов не подав, що у відповідності до ст. 75 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

31.08.2007 року між агропромисловим закритим акціонерним товариством «Вікторія», с. Зеленці, Старокостянтинівського району (продавець) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, м. Львів (покупець) укладено договір купівлі-продажу (оптової партії товарів) за яким відповідач зобовязався поставити та передати у власність позивача погоджену сторонами та оплачену на умовах цього договору кількість зернових, олійних, технічних сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської продукції належної якості 2007-2008 маркетингового року, як власного так і не власного виробництва, а позивач зобовязався прийняти та оплатити товар. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, товар повинен бути поставлений покупцю протягом червня-вересня 2008 року, але в будь якому випадку до 01.10.2008 року.

Порядок проведення розрахунків за продукцію визначено р. 5 Договору, відповідно до якого попередня оплата в розмірі 50% від суми має бути сплачена продавцю до 01.06.2008 року.(п. 5.1 Договору). Остаточний термін розрахунку за товар не пізніше 01.10.2008 року. (п. 5.2 Договору).

Сторони домовились, що за факт не поставки (неповної поставки) товару покупцеві в термін передбачений п. 10.1 Договору, продавець сплачує покупцеві грошовий штраф (у розмірі суми боргу, що виник внаслідок невиконання (часткового невиконання) продавцем своїх зобовязань за договором на протязі 30 календарних днів з моменту виникнення такого боргу. (п. п. «а»п. 13.3 Договору), та за несвоєчасну поставку товару покупцеві на суму (частину суми) у терміни передбачені п. 10.1 Договору, продавець сплачує покупцеві (у грошовій формі) пеню в розмірі 0,2% від суми протермінованного зобовязання за кожний день такого протермінування (п. п. «в»п. 13.3 Договору).

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 476000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 445617 від 17.03.2008 року на суму 300000 грн., № 445641 від 24.04.2008 року на суму 135000 грн., № 982166 від 10.06.2008 року на суму 19000 грн., № 982186 від 28.07.2008 року на суму 5000 грн., № 982189 від 08.08.2008 року на суму 17000 грн.

Відповідачем зазначені кошти прийнято, проте визначену договором продукцію позивачу не поставлено.

22.12.2008 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою повернути заборгованість, яка відповідачем залишена без задоволення.

Оскільки у добровільному порядку відповідач взятих на себе зобовязань не виконав, позивач звернувся з позовом до суду в якому просить розірвати договір купівлі-продажу (оптової партії товарів) та стягнути з відповідача 476000 грн. - основного боргу, 476000 грн. штрафу та 279888 грн. пені.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Щодо вимоги позивача про розірвання договору від 31.08.2007 року :

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з поданого в матеріали справи договору, даний договір не містить умови щодо його одностороннього розірвання однією із сторін внаслідок невиконання умов договору. При цьому позивачем не надано будь-якого доказу, що підтверджував би дотримання ним вимог які ставляться до розірвання договорів (не подано доказів надіслання вимоги про розірвання договору відповідачеві).

Враховуючи викладене, в частині позовних вимог щодо розірвання договору від 31.08.2007 року належить відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 476000 грн. - основного боргу, 476000 грн. штрафу та 279888 грн. пені, судом враховується наступне:

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. (ЦКУ) є договори або інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 611 ЦКУ). Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629).

Згідно статті 509 ЦКУ зобовязання виникають з договору. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник повинна вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) ст. 610 ЦКУ визначає як порушення зобовязання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання відповідно до укладеного між сторонами договору, зокрема, відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів № 445617 від 17.03.2008 року на суму 300000 грн., № 445641 від 24.04.2008 року на суму 135000 грн., № 982166 від 10.06.2008 року на суму 19000 грн., № 982186 від 28.07.2008 року на суму 5000 грн., № 982189 від 08.08.2008 року на суму 17000 грн. перерахував відповідачу кошти на загальну суму 476000 грн., у свою чергу відповідачем продукція позивачу не поставлена, у зв'язку з чим станом на 30.07.2009 року заборгованість відповідача за договором склала 952000 грн., де 476000 грн. - основний борг, 476000 грн. - штраф.

Доказів повної сплати заборгованості відповідачем суду не подано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 952000 грн. заборгованості, з якої 476000 грн. боргу та 476000 грн. штрафу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і належними доказами та підлягають задоволенню.

В частині нарахування 279888 грн. пені в позові належить відмовити враховуючи наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки виконання.

Як вбачається з договору від 31.08.2007 року, відповідач зобовязаний був поставити позивачу сільськогосподарську продукцію а не провести грошові розрахунки, тобто, в даному випадку мала відбутись товарна операція.

Враховуючи зазначене, сума пені в розмірі 279888 грн. позивачем нарахована безпідставно, оскільки в даному випадку не мало місце прострочення грошового зобовязання.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у звязку з частковим задоволенням позову судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі правомірно заявлених вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів до агропромислового закритого акціонерного товариства «Вікторія», с. Зеленці Старокостянтинівського району про розірвання договору від 31.08.2007 року, про стягнення 1231888 грн. заборгованості задоволити частково.

Стягнути з агропромислового закритого акціонерного товариства «Вікторія»(с. Зеленці, Старокостянтинівський район, код 03788388) на користь субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 476000 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 476000 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 9520 грн. (девять тисяч пятсот двадцять гривень 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині розірвання договору від 31.08.2007 року та в частині стягнення пені в сумі 279888 грн. відмовити.

Суддя