Рішення № 6006326, 24.09.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.09 Справа № 15/200-09. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Антекс”, м. Харків

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 4051 грн. 14 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 4051 грн. 14 коп. заборгованості по договору поставки №509 від 07.07.2008р., а саме: 3493 грн. 64 коп. основного боргу, 342 грн. 98 коп. пені, 42 грн. 87 коп. 3% річних, 171 грн. 65 коп. інфляційних витрат.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився. Ухвала про порушення провадження у справі, що направлялася судом відповідачу, була повернута до суду поштовим відділенням звязку з відміткою «по закінченню строку зберігання».

Позивачем в судове засідання 10.09.2009р. було подано для доручення до матеріалів справи довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2, відповідно до якої станом на 01.09.2009р. відповідач значиться за адресою, яка зазначена позивачем у позовній заяві та за якою відповідачу направлялася ухвала про порушення провадження у справі.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Таким чином, оскільки адреса відповідача зазначена позивачем у позовній заяві збігається з адресою, що вказана у довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що подана позивачем до суду, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

07.07.2008 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Антекс” (продавець) та відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір №508, відповідно до умов якого позивач зобовязувався передати відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобовязувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Передача товару здійснюється по накладним. Товар вважається переданим з моменту підписання видаткової накладної (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, відповідач зобовязувався сплатити вартість товару не пізніше 14 календарних днів з моменту коли товар був переданий згідно з п. 4.1 даного договору.

24.10.2008р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №509 від 07.07.2008р., якою було змінено п.7.2 договору і викладено його в слідуючий редакції: цей договір діє до 01.02.2010 року, а щодо розрахунків між покупцем та продавцем до повного виконання покупцем своїх зобовязань.

По видатковим накладним №Сум-2055 від 30.01.2009р., №Сум-2568 від 06.02.2009р., №Сум-2569 від 06.02.2009р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 6617 грн. 77 коп., за яку відповідач у встановлений у договорі строк розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково по накладній №Сум-2055 від 30.01.2009р. в розмірі 3124 грн. 06 коп.

У вищезазначених накладних вказано, що підставою поставки є договір №509 від 07.07.2008р.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи (а.с. 18-20).

Крім цього, між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2009р. по 07.04.2009р., відповідно до якого станом на 07.04.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 4340 грн. 72 коп. та акт звірки взаєморозрахунків за період з 27.03.2009р. по 01.09.2009р., відповідно до якого станом на 02.09.2009р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3493 грн. 64 коп.

Але, оскільки відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, розрахувався лише частково, і залишок заборгованості по основному боргу склав 3493 грн. 64 коп., позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Вказана заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу у розмірі 3493 грн. 64 коп. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також не подано аргументованих заперечень щодо вимог позивача, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3493 грн. 64 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 342 грн. 98 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення пені передбачена п. 6 договору №509 від 07.07.2008р.

Так, відповідно до п. 6 договору, за прострочення платежу відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 342 грн. 98 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору позивач просить стягнути з відповідача 42 грн. 87 коп. 3% річних та 171 грн. 65 коп. інфляційних витрат за період з лютого 2009р. по червень 2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 42 грн. 87 коп. 3% річних та 171 грн. 65 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40021, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Антекс” (61064, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код 24338100) 3493 грн. 64 коп. основного боргу, 342 грн. 98 коп. пені, 42 грн. 87 коп. 3% річних, 171 грн. 65 коп. інфляційних витрат, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

Повний текст рішення підписано 24.09.09р.