Ухвала суду № 60025538, 22.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/309/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Черненко І.В.

Категорія 368 (168) Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Деревінського С.М.,

суддів: Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,

секретаря Піроженко Д.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кропивницький апеляційну скаргу захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.08.2016 року.

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, який одружений, на утриманні має малолітню дитину 2008 року народження, працює на посаді начальника відділу землевпорядного проектування № 4 ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, продовжено строк тримання під вартою.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

- прокурора Кошельника Д.В.,

- захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4,

- підозрюваного ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання підозрюваного : АДРЕСА_2 з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України або визначити заставу в розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що прокурор в судовому засіданні, а слідчий в клопотанні, що погоджене прокурором, не довели наявність ризиків для продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою, так як в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які свідчать, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, захисник зазначив, що органу досудового розслідування не було відомо місцезнаходження коштів, які ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_7 та факту отримання коштів ОСОБА_8, всі ці обставини повідомив безпосередньо підозрюваний, що вказує про реальне сприяння ним розкриттю злочину, на відсутність у нього наміру знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

За час перебування в Кіровоградській УВП № 14 у ОСОБА_5 погіршився стан здоров'я. Підозрюваний має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, перебуває в зареєстрованому шлюбі та утримує малолітню дитину, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, який має ряд захворювань і на даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні. ОСОБА_5 позитивно характеризується навчальним закладом, як батько дитини, що приймає активну участь у вихованні сина та у шкільному житті, є членом батьківського комітету, має вищу освіту, позитивно характеризується за місцем роботи, неодноразово нагороджувався грамотами за досягнення в роботі, а як член батьківського комітету, за досягнення в спорті, також позитивно характеризується громадськими організаціями.

Зазначені обставини в сукупності, на думку апелянта, свідчать про наявність у ОСОБА_5 факторів та моральних цінностей, які вказують на те, що він, не буде переховуватись від слідства та суду, вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Апелянт вважає, що визначений слідчим суддею районного суду розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_5, оскільки згідно довідки, загальна сума його доходу за період з 01.06.2015 року по 31.05.2016 року становить 56803,81 грн.

У апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, щослідчий навів формальні обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування, а слідчий суддя районного суду не з'ясувала, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_5, а також які обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Твердження про те, що існує ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні спростовується тим, що ОСОБА_5 заявив клопотання про одночасний допит зі свідком ОСОБА_7, але у задоволенні клопотання слідчим відмовлено.

Слідчий суддя районного суду не звернула уваги на те, що ОСОБА_5 тяжко хворіє, стан його здоров'я погіршується, він потребує лікування, але в умовах СІЗО він не отримує належної медичної допомоги.

Разом з цим, слідчим здійснюється вплив на свідка ОСОБА_10 у цьому кримінальному провадженні, який бажав дати показання стосовно особи підозрюваного та проектної документації про відведення земельних ділянок ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства.

Слідчим не надано жодного доказу, який би підтверджував, що підозрюваний ОСОБА_5 є службовою особою в повноваження якої входять обов'язки щодо вирішення питання про проведення державної експертизи проекту землеустрою в м. Києві та щодо прийняття рішення про відведення земельної ділянки ОСОБА_7 для створення фермерського господарства загальною площею 62 га. На виконанні у підпорядкованому ОСОБА_5 підрозділі не перебувало, а ні проведення державної експертизи, а ні заяви ОСОБА_7 про виділення земельної ділянки.

Слідчий суддя районного суду не перевірила обґрунтованість підозри з огляду відповідності її вимогам матеріального права, оскільки на думку апелянта, в діях ОСОБА_5 є ознаки злочинів, передбачених ст. 190 і 364 КК України, а не ч. 3 ст. 368 КК України. Зі сторони органу досудового розслідування допущено фальсифікацію, що підтверджено слідчим суддею, який вказав про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень проти власності, а не у сфері службової діяльності.

Про фальсифікацію свідчить й те, що в матеріалах справи відсутній наказ про призначення ОСОБА_5 на посаду та його функціональні обов'язки, створено видимість групи осіб, що не узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_7

Також, слідчий суддя не звернула уваги на те, що наказ про затвердження документації щодо виділення в оренду ОСОБА_7 земельної ділянки підписаний та зареєстрований ОСОБА_11 - 01.06.2016 року, а призначений він на посаду в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області - 02.06.2016 року, згідно наказу № 676.

15.06.2016 року ОСОБА_5 отримав грошові кошти від ОСОБА_7, тобто через дві неділі після підписання наказу про виділення в оренду земельної ділянки.

Показання ОСОБА_5 стосовно отриманих від ОСОБА_7 грошових коштів, дані під час огляду місця події, не можуть бути доказом у кримінальному провадженні на підтвердження його винуватості.

За час тримання під вартою стан здоров'я ОСОБА_5 погіршився, жодних слідчий дій за його участю проведено не було, відсутні докази того, що підозрюваний мав намір передати кошти комусь із виконавців експертизи.

Апелянт вважає, що у слідчого судді були підстави для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_5 ніж тримання під вартою, наприклад, особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який би міг запобігти існуючим на думку прокурора ризикам.

Клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою подано слідчим в порушення вимог ч. 1 ст. 199, ч. 5 ст. 115 КПК України, а саме після спливу п'ятиденного строку. Так, строк тримання ОСОБА_5 під вартою спливав о 13 год. 57 хв. 13.08.2016 року, а копія клопотання підозрюваному вручено о 14 год. 20 хв. 08.08.2016 року, а суду ще пізніше.

Слідчим суддею районного суду неправильно визначено строк дії ухвали слідчого судді, який перевищує 60 днів.

Крім того, в ухвалі слідчого судді зазначено, Ленінський районний суд м. Кіровограда, однак, на теперішній час такого міста не існує, є м. Кропивницький, у зв'язку із цим ухвала слідчого судді незаконна.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.08.2016 року задоволено клопотання слідчого з ОВС СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Сливки М.А. та підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто з 13 год. 57 хв. 13.08.2016 року до 13 год. 57 хв. 11.10.2016 року.

При продовженні строку триманні під вартою розмір застави не визначався і залишився незмінним.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у тому, що він, будучи начальником відділу землевпорядного проектування № 4 ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», за попередньою змовою з в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_11, з метою одержання неправомірної вигоди, шляхом використання свого службового становища, вимагав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 15 000 доларів США, за позитивне вирішення питання про проходження державної експертизи проекту землеустрою (виправлення недоліків проекту із зауваженнями) щодо відведення в оренду земельної ділянки для створення фермерського господарства загальною площею 62 га, затвердження вказаного проекту землеустрою та передачу цієї ділянки в оренду ОСОБА_7

За попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_5 отримав 24.05.2016 року приблизно о 14 год. 55 хв., 3500 доларів США в якості першої частини від загального розміру неправомірної вигоди, а приблизно об 11 год. 15.06.2016 року отримав грошові кошти 11 000 доларів США в якості другої частини від загального розміру неправомірної вигоди.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду своє рішення мотивувала тим, що до завершення кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, а саме: - закінчити проведення судово-криміналістичної і судово-хімічної експертиз та отримати висновки; - закінчити огляди речових доказів, які мають великий обсяг; - закінчити легалізацію матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій та оглянути і дослідити інформацію на носіях-додатках до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій; - з урахуванням зібраних доказів прийняти процесуальне рішення щодо ОСОБА_14; - пред'явити кінцеві підозри; - виконати вимоги ст. 290 КПК України, відкрити матеріали досудового розслідування; - скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів розслідування.

Матеріали клопотання містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Також наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

При продовжені строку тримання під вартою розмір застави слідчим суддею не визначався і залишився незмінним.

Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляцій, захисник ОСОБА_4 змінив свої апеляційні вимоги, в остаточно сторона захисту просила ухвалу слідчого судді районного суду скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особисте зобов'язання, або зменшити розмір застави до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заслухавши прокурора, який просив апеляційні скарги сторони захисту залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді районного суду без змін, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляцій в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідженням матеріалів клопотання колегією суддів встановлено, що слідчий суддя районного суду дійшла правильного висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, колегія суддів ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), згідно якої термін «обґрунтована підозра» у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання, продовження строку запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляції сторони захисту, що дії підозрюваного ОСОБА_5 органом досудового розслідування неправильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України та підлягають кваліфікації за ст. 190 і 364 КК України, оскільки кримінальний процесуальний закон України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою зобов'язує слідчого судді перевіряти наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а не вирішувати питання, які відповідно до вимог ст. 368 КПК України повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Також колегія суддів відкидає як безпідставні доводи сторони захисту, що органом досудового розслідування сфальсифіковано матеріали кримінального провадження, здійснюється тиск на свідка ОСОБА_10 та відмовляється в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, так як стороною захисту не надано апеляційному суду доказів щодо оскарження дій, бездіяльності слідчого у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку.

За змістом ст. 219 КПК України досудове розслідування по даному кримінальному провадженню повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня оголошення про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.

Згідно матеріалів клопотання, 10.08.2016 року першим заступником прокурора Кіровоградської області продовжено строк досудового розслідування у дану кримінальному провадженні до чотирьох місяців.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя районного суду правильно урахувала обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_5 під вартою, а саме: - закінчити проведення судово-криміналістичної і судово-хімічної експертиз та отримати висновки; - закінчити огляд речових доказів, які мають значний обсяг; - закінчити легалізацію матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; - оглянути та дослідити інформацію на носіях-додатках до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій; - з урахуванням зібраних доказів прийняти процесуальне рішення щодо ОСОБА_14; - пред'явити повідомлення про підозру; - виконати вимоги ст. 290 КПК України, відкрити матеріали досудового розслідування; - скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України у вчиненні якого на переконання колегії суддів обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

Ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_5 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду з певною вірогідністю дійшла правильного висновку, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обґрунтованість зазначеного висновку слідчої судді районного суду не спростовують доводи апеляції сторони захисту, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, яка має незадовільний стан здоров'я, що підозрюваний нагоджувався грамотами за досягнення в роботі та спорті, є членом батьківського комітету і позитивно характеризується громадськими організаціями.

При цьому, колегія суддів ураховує, що згідно довідки Кіровоградської установи виконання покарань УДПтСУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 знаходиться на диспансерному обліку в медичній частині установи з діагнозом: ВСД по кардіальному типу, синусова тахікардія, виражений антено-невротичний синдром, хронічний гастродуоденіт, декілька разів був на прийомі у лікаря та фельдшерів, отримував симптоматичне лікування. На теперішній час стан його здоров'я відповідає наявним захворюванням.

Разом з цим слід зазначити, що стороною захисту не надано даних, якими би підтверджувався факт неможливості за станом здоров'я утримувати підозрюваного ОСОБА_5 в умовах ізоляції, відмови у наданні йому медичної допомоги чи обстеження, або надання неналежної медичної допомоги. Також стороною захисту не надано апеляційному суду доказів щодо оскарження дій, бездіяльності слідчого, прокурора у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, стосовно відмови у проведенні належного медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 або ненадання належної медичної допомоги.

Отже, колегія суддів вважає, що на час розгляду клопотання у даному кримінальному провадженні існують обставини, які свідчать про те, що наявні ризики не зменшились, що виправдовує тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними.

При цьому колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, практика ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Так, у справі «Водяник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнила клопотання слідчого та продовжила застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи ОСОБА_5

Продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, які не зменшились, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано продовжила строк триманні під вартою ОСОБА_5, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, в тому числі й особисте зобов'язання чи домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, а тому виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Порядок продовження строку тримання під вартою, встановлений ст. 197,199 КПК України не передбачає можливість зміни розміру застави, визначеного відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий суддя районного суду при продовжені ОСОБА_5 строку тримання під вартою обґрунтовано не визначила розмір застави, залишивши його незмінним.

Ураховуючи положення вище зазначених норм кримінального процесуального закону України, колегія суддів також не правомочна зменшувати розмір застави, визначений під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому доводи апеляцій сторони захисту з цих підстав задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею районного суду правильно визначено строк дії ухвали слідчого судді, який не перевищує 60 днів, а тому доводи апеляції з цих підстав є не обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжок часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) прийняти процесуальні рішення чи вчинити процесуальні дії.

Частиною 1 статті 199 КПК України встановлено строк подачі прокурором, слідчим за погодженням з прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою - не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Встановлений зазначеним кримінальним процесуальним законом строк регулює правовідносини під час досудового розслідування між слідчим суддею і прокурором, слідчим щодо подачі клопотання про продовження строку тримання під вартою, які гарантують здійснення судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Але встановлений ч. 1 ст. 199 КПК України процесуальний строк, відповідно до загальноприйнятого в теорії права поділу строків за юридичними наслідками не є правоприпиняючим.

Єдиною підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою, передбачена ч. 5 ст. 199 КПК України, і є не доведення прокурором, слідчим, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, подача слідчому судді клопотання про продовження строку тримання під вартою з порушенням п'ятиденного строку не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, а тому доводи апеляції сторони захисту з цих підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Постановою Верховної Ради України № 4222 від 14.07.2016 року м. Кіровоград перейменовано в м. Кропивницький.

Проте, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Президент України утворює суди у визначеному законом порядку. Однак, у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Президент України не постановляв указу про ліквідацію Ленінського районного суду м. Кіровограда та утворення Ленінського районного суду м. Кропивницький. Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції сторони захисту, що ухвала слідчого судді районного суду щодо ОСОБА_5 є незаконною, так як м. Кіровограда на теперішній час не існує, є м. Кропивницький, а ухвала постановлена слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту, а тому ухвалу слідчого судді районного суду залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 376, 422 КПК України, колегія суддів.

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.08.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Сливки М.А. та підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто з 13 год. 57 хв. 13.08.2016 року до 13 год. 57 хв. 11.10.2016 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

С.М.Деревінський Р.М.Лещенко П.М. Ремез