Постанова № 60020989, 30.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/797/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року Військова академія (м. Одеса) (далі - Позивач, Академія) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач, ОСОБА_3) про стягнення з ОСОБА_3 на користь Позивача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 15 522,03 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Відповідач за станом здоров'я не придатний для навчання в Академії, останній був зарахований до неї помилково, що виключає стягнення з нього витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на недослідження судом порядку прийому молоді до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, а також відсутності факту звернення у ході навчання ОСОБА_3 до керівництва Академії із заявою про проходження медичного обстеження на предмет придатності до подальшої військової служби у Позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що на підставі п. 1.432 наказу командира військової частини В 1688 від 06.07.2014 року №144 (а.с. 54) відповідно до шифрограми Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 05.07.2014 року №116/2/1/0290 сержант ОСОБА_3, акумуляторник відділення слюсарно-механічних робіт та поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти, входить до складу І батальйонної тактичної групи, яка убуває для виконання заходів антитерористичної операції.

Згідно довідки військової частини - польова пошта В1688 від 21.09.2014 року №120 (а.с. 57 зворотній бік) Відповідач 04.09.2014 року одержав вибухову травму.

Зі змісту довідки військової частини В 1699 від 03.11.2014 року №4009 (а.с. 66) вбачається, що ОСОБА_3 у період з 07.07.2014 року по 11.09.2014 року безпосередньо брав участь в анти терористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до наказу начальника Академії від 21.08.2015 року №315 (а.с. 6) «Про внесення змін та доповнень до наказу начальника Військової академії від 29 липня 2015 року №295» підпункти 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 викладено у новій редакції: « 28. ОСОБА_3».

Крім того, 21.08.2015 року між Позивачем та Відповідачем підписано та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (а.с. 9-10).

Наказом начальника Академії від 21.08.2015 року №37-ПМ (а.с. 7) зараховано з 29.07.2015 року на перший курс факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння Військової академії та призначено на посаду курсанта ОСОБА_3

Згідно п. 191 наказу Позивача від 31.08.2015 року №199 (а.с. 8) військовослужбовця служби за контрактом сержанта ОСОБА_3, який прибув з військової частини польова пошта В2970, поставлено на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

09.11.2015 року Відповідачем на ім'я курсового офіцера подано рапорт (а.с. 11) про відрахування з Академії через небажання продовжувати навчання.

Рішенням засідання вченої ради Академії від 10.11.2015 року, оформленого протоколом №2 (а.с. 12) приписано відрахувати курсанта ОСОБА_3 у зв'язку з розірванням контракту з боку військовослужбовця.

Наказом начальника Академії від 26.11.2015 року №56-РС (а.с. 14) відраховано Відповідача з числа курсантів першого курсу Академії через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт з ОСОБА_3 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та звільнено останнього у запас за п. «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Згідно наказу начальника Академії від 26.11.2015 року №276 (а.с. 13) Відповідача виключено із списків особового складу Академії, всіх видів забезпечення та направлено в розпорядження Прилуцько-Варвинського ОМВК Чернігівської області для постановки на військовий облік. Крім того, згідно Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою КМ України від 12.07.2006 року №964, приписано сержанту ОСОБА_3 відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Академії з 31.08.2015 року по 26.11.2015 року в сумі 15 522,03 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи свідчать про непридатність Відповідача для проходження військової служби, що свідчить про помилковість зарахування останнього до Академії.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися, з огляду на таке.

Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписи ч. 4 ст. 2 Закону визначають, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 ст. 2 вказаного Закону закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При цьому ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відтак, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, особа проходить військову службу, що у розумінні КАС України належить до публічної.

З огляду на викладене, спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок узгоджується з абз. 5 п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому в силу ч. 3 ст. 25 Закону зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Наведене дає підставі для однозначного висновку, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складання вступних іспитів та відповідних випробувань.

Відповідно до абз. 3 п. 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Пунктом 26 Положення №1153/2008 закріплено, що контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою.

Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.

Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.

Тобто, на переконання судової колегії, факт підписання Відповідачем з Академією контракту від 21.08.2015 року (а.с. 9-10) свідчить про поданням ним особистої заяви про вступ до навчального закладу, успішне складання вступних іспитів та відповідних випробувань, а також ознайомлення та згоду з усіма умовами останнього.

Наведеним спростовується твердження суду першої інстанції про помилкове зарахування ОСОБА_3 до складу курсантів Академії через непридатність останнього навчатися у військовому вищому навчальному закладі, оскільки матеріалами справи дані обставини жодним чином не підтверджується. Крім того, доказів оскарження наказу про зарахування останнього до складу курсантів Академії Відповідачем не було надано.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно п. 36 Положення №1153/2008 контракт про навчання припиняється (розривається) достроково через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, з яким укладено контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пункту 227 цього Положення.

Відповідно до п. 227 Положення №1153/2008 у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби через службову невідповідність або у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, за винятком тих, які не вислужили встановленого строку строкової військової служби або були прийняті на навчання під час проходження військової служби за контрактом, але не виконують навчальний план чи не бажають продовжувати навчання.

Військовослужбовці, які були прийняті на навчання під час проходження військової служби за контрактом та не виконують навчальний план чи не бажають продовжувати навчання, направляються за їх бажанням, як правило, до тих військових частин, з яких вони прибули на навчання.

Рішення про продовження військової служби такими військовослужбовцями приймає посадова особа, яка має право призначення на відповідну посаду.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку останній визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Згідно п. 3 Порядку відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Пунктом 4 Порядку закріплено, що розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до п. 5 Порядку витрати відшкодовуються у повному розмірі курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 19.03.2014 року (а.с. 49-53), Відповідач є особою, яка вислужила встановлений законодавством строк строкової військової служби у період з 20.03.2014 року по 23.03.2015 року.

Згідно п. 7 Порядку у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Разом з тим, матеріали справи доказів вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на добровільне відшкодування витрат не містять.

Як вже було неодноразово зазначено раніше, а також вбачається зі змісту п. 1.2 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

З урахування викладеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи, а саме копіями: довідки-розрахунку від 26.11.2015 року №1/55/786 (а.с. 15), довідки №б/н про грошове забезпечення (а.с. 16), довідки-розрахунку вартості харчування (а.с. 17), довідки щодо вартості наданих комунальних послуг (а.с. 18), довідки-розрахунку №13 від 25.11.2015 року про речове забезпечення (а.с. 19), підтверджується сума витрачених на утримання Відповідача коштів у розмірі 15 522,03 грн., колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 8 Порядку сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

Тобто кошти, про стягнення яких просить Позивач, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджує публічний характер спірних правовідносин.

Відтак, спір між Академією та ОСОБА_3 з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству оборони України, яке є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 18.05.2011 року у справі № 6-59160св10.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з Відповідача коштів, витрачених на утримання останнього в Академії, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - задовольнити повністю.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 15 522 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) гривні 03 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.