Постанова № 60017283, 30.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. Справа №805/2135/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.

за участю:

позивача: не з'явився

представника відповідача: Балдинюк М.Ю.

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Донецький обласний військовий комісаріат, про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (в особі Відділу примусового виконання рішень) (надалі - відповідач) про скасування постанови від 22.04.2016 року ВП №50321592 про закінчення виконавчого провадження; зобов'язання відновити виконавче провадження у відповідності до ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що замість повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець прийняв спірну постанову про закінчення виконавчого провадження. Позивач вважає, що в спірній постанові не зазначені обставини, які заважають виконати дії по стягненню коштів без участі боржника та накласти арешт на поточні рахунки та майно боржника.

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Відповідач зазначив, що боржнику - Донецькому обласному військовому комісаріату були направлені вимоги щодо виконання судового рішення та накладені штрафи за невиконання судового рішення. 22 квітня 2016 року державним виконавцем було надіслано подання про притягнення посадових осіб Донецького обласного військового комісаріату до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України. У зв'язку з наведеним, 22.04.2016р. державним виконавцем прийнято спірну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також відповідач зазначив, що у державного виконавця не було підстав для завершення виконавчого провадження в порядку ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження проводилося щодо немайнового спору. Крім того, відповідач посилається на те, що рахунки Донецького обласного військового комісаріату відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у виконавчої служби відсутні повноваження щодо накладення арешту на ці рахунки.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Донецький обласний військовий комісаріат письмових пояснень або заперечень до суду не надав.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені суду обставини, дійшов наступних висновків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі №805/2281/15-а задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні, зобов'язано Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України призначити та виплатити грошову допомогу ОСОБА_2 у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст» у зв'язку з виходом на пенсію. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015р. вказана постанова залишена без змін.

29 лютого 2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюком Максимом Юрійовичем (надалі - державний виконавець Балдинюк М.Ю.) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №50321592 щодо виконання виконавчого листа, який видано Донецьким окружним адміністративним судом 29.12.2015р. у справі №805/2281/15-а про зобов'язання Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України (боржник) призначити та виплатити грошову допомогу ОСОБА_2 (стягувач) у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст» у зв'язку з виходом на пенсію.

Вказаною постановою боржника зобов'язано самостійно виконати вимоги виконавчого документа у семиденний строк з дня відкриття виконавчого документа та надати до відділу підтверджуючі документи.

28 березня 2015 року державним виконавцем Балдинюком М.Ю. прийнято постанову про накладення штрафу на боржника (Донецький обласний військовий комісаріат) у розмірі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

Державним виконавцем Балдинюком М.Ю. направлено до Донецького обласного військового комісаріату вимогу від 28.03.2016р. №172/5-16П/1717-1718 щодо виконання судового рішення у строк до 08.04.2016р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. відмовлено в задоволенні заяви Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про роз'яснення порядку виконання постанови суду від 14.08.2015 року та встановлення способу і порядку її виконання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій щодо відмови виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з приводу виходу на пенсію протиправними, зобов'язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11.06.2013 року по день винесення рішення судом із розрахунку середньоденного заробітку в 150,27 грн. за 62 робочі дні - 6089,64 грн. згідно рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року та рішення Вищого адміністративного суду України №К/800/4440/14 від 27.11.2014 року, зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст».

22 квітня 2015 року державним виконавцем Балдинюком М.Ю. прийнято постанову про накладення штрафу на боржника (Донецький обласний військовий комісаріат) у розмірі 1360,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. У постанові зазначено, що боржником вимог виконавчого листа не виконано.

22 квітня 2016 року державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесено подання від 22.04.2016р. №172/5-16П у порядку ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», ст.382 Кримінального кодексу України, яким просить Прокуратуру Донецької області вирішити питання про притягнення посадових осіб Донецького обласного військового комісаріату до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного подання випливає, що воно складено у зв'язку з невиконанням Донецьким обласним військовим комісаріатом виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/2281/15-а.

Відповідач надав до суду супровідний лист Прокуратури Донецької області від 11.05.2016р. №04/212-1255вих-16, яким подання щодо можливого вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Донецького обласного військового комісаріату направлено до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Таким чином, подання державного виконавця перенаправлено до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Також 22 квітня 2016 року державним виконавцем Балдинюком М.Ю. прийнято спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №50321592 з виконання виконавчого листа, який видано Донецьким окружним адміністративним судом 29.12.2015р. у справі №805/2281/15-а.

Вказана постанова прийнята на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 та ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування вказаної постанови зазначено, що державним виконавцем вжиті всі передбачені законом заходи, у тому числі винесені постанови про накладення штрафів, направлено подання до Прокуратури Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. відмовлено у задоволені позовних вимог Донецькому обласному військовому комісаріату до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу ВП №50322592 від 28.03.2016 року.

Позивач направила до відповідача заяву від 05.05.2016р. щодо виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/2281/15-а.

Листом від 06.06.2016р. №172/5-16П/4166 відповідач надав відповідь, в якій повідомив про вжиті державним виконавцем заходи щодо примусового виконання судового рішення.

Також до суду надана відповідь відповідача від 06.06.2016р. №К-364-1374, в якій зазначено, що заява ОСОБА_2 від 17.05.2016р. щодо скасування постанови та виконання дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», не підлягає задоволенню.

Позивач зазначає, що отримала вказану відповідь 28.06.2016р. Доказів, які б спростовували наведені відомості, до суду не надано.

Позивач звернулася до суду 04.07.2016р., що випливає з відбитку штемпелю УКРПОШТИ на поштовому конверті позивача.

Таким чином, враховуючі положення ч.6 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.4 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звернулася до суду у встановлений ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України строк.

Частиною 3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Статтею 3 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» встановлено, що органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Статтею першою Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою ст.11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Главою 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, Главою 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Саме в межах виконавчих проваджень про звернення стягнення на майно боржника державний виконавець має повноваження зі стягнення коштів з боржника та накладення арешту на майно та рахунки боржника.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року зазначено, що позивач, ОСОБА_2, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій щодо відмови виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з приводу виходу на пенсію протиправними, зобов'язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11.06.2013 року по день винесення рішення судом із розрахунку середньоденного заробітку в 150,27 грн. за 62 робочі дні - 6089,64 грн. згідно рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року та рішення Вищого адміністративного суду України №К/800/4440/14 від 27.11.2014 року, зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст».

Таким чином, ОСОБА_2 на власний розсуд, у відповідності до ч.3 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлено вимоги про зобовязання Донецького обласного військового комісаріату особисто вчинити певні дії, а саме: зобов'язати призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст».

Вказані вимоги впливають на майнові права (майновий інтерес) позивача, але, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, в яких не визначено грошової (вартісної) величини, підлягають виконанню в порядку глави 7«Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення» Закону України «Про виконавче провадження».

Приписами вказаної глави не передбачено примусове стягнення коштів та арешт майна і рахунків боржника.

Частинами 1-3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Державний виконавець не має компетенції щодо прийняття актів індивідуальної дії про призначення грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію та щодо розрахунку суми такої допомоги.

Позивачем не наведено належного обґрунтування щодо можливості примусового виконання рішення без участі боржника - Донецького обласного військового комісаріату.

Суд вважає, що державний виконавець, в межах наданих Законом України «Про виконавче провадження» повноважень, не мав можливості виконати судове рішення у справі №805/2281/15-а без участі боржника.

Щодо посилання позивача на приписи ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що за наслідками дослідження у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження судом не встановлено обставин з якими ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язує необхідність повернення виконавчого документа стягувачу.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Приписами п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням того, що подання для притягнення боржника до відповідальності фактично перенаправлено до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, суд вважає, що на момент розгляду цієї справи відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірної постанови за наведеними позивачем підставами адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови від 22.04.2016 року ВП №50321592 про закінчення виконавчого провадження не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження у відповідності до ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

За приписами ч.1, ч.3 та ч.4 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Таким чином, обов'язок державного виконавця відновити виконавче провадження у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є імперативним приписом Закону, який не потребує додаткового судового рішення, та на момент розгляду цієї справи такий обов'язок у відповідача не виник.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням висновку суду про відмову у задоволені позовних вимог в частині оскарження спірної постанови, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відновити виконавче провадження у відповідності до ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_2 на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено подання нового адміністративного позову та ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не передбачає подання нового адміністративного позову.

Відповідно до абзацу першого ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Частиною 10 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

При цьому, Законом України «Про судовий збір» не встановлено ставки судового збору за подання заяви в порядку ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, ОСОБА_2 має право в порядку ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України подати до Донецького окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем у справі №805/2281/15-а на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Донецький обласний військовий комісаріат, про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 29 серпня 2016 року, повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів з дня завершення судового розгляду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2016 року.

Суддя Куденков К.О.