Ухвала суду № 60014518, 30.08.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

30.08.2016 Справа №461/1228/15-к

Тернопільський міськрайонний суду складі:

головуючої судді Воробель Н.П.,

суддів Берегуляка Ф.Г. та Базана Л.Т.,

при секретарі Зубко О.Я.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012360050000046 від 22 листопада 2012 року, щодо: ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_3, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України,

за участі:

прокурора Маслюка О.П.,

захисника ОСОБА_4,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

встановив:

прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, позаяк для цього наявні усі законні підстави.

Захисник, підтриманий усіма обвинуваченими, заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просить змінити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, мотивуючи тим, що останні майже два роки перебувають під вартою, що є катуванням, а також з 2008 року обвинувачені в КС «Християнській злагоді» не працювали і від цього часу порушень з їх боку не було; усі допитані судом потерпілі вказують на непричетність до злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

При вирішенні цього питання, суд вважає за необхідна зазначити наступне:

Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вчергове продовжений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07 липня 2016 року, закінчується о 00 год. 04 вересня 2016 року.

Завершити судовий розгляд до спливу продовженого строку тримання під вартою неможливо з огляду на обсяги провадження, значну кількість потерпілих, свідків та необхідність їх допиту судом.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні в складі організованої групи злочинів, які належать до тяжких та особливо тяжких.

Розмір майнової шкоди відповідно до обвинувального акту, у завданні якої обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в цілому становить 4 980 348,91 грн.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 ухилялася від слідства та була оголошеною в розшук. Окрім цього, органом досудового розслідування зафіксовано, що ОСОБА_5 у телефонній розмові висловлював намір переховуватись від суду, через, що доводи сторони захисту про відсутність ризику, відповідно до яких вказані обвинувачені можуть переховуватись від суду відкинуті. Таким чином, суд, враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови, Панченко проти Росії), вважає, у даному конкретному випадку, зазначені ризики є реальними та триваючими.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі викладеного, суд також зважає на позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення» (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Суд, враховує те, що при обранні та продовженні запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стороною обвинувачення було доведено те, що останні об'єктивно підозрюються, у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень; на цьому етапі судового розгляду існують факти та інформація, котрі хоча і не достатні для засудження обвинувачених, однак є досить вагомими для того аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ці особи могли вчинити дані правопорушення.

Також, суд вважає, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи з урахуванням їх тривалості не виходять за межі розумного строку. При цьому, суд знову ж таки виходить з правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Так, у даному випадку з огляду на велику кількість потерпілих, можна стверджувати про наявність конкретного суспільного інтересу, до інкримінованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діянь, і такий інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, на даному етапі, стороною захисту не доведено, а тому судом не встановлено.

Відтак, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора і продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою ще на 60 днів, та відповідно відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 331, ч. 2 ст. 392 КПК України, суд -

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2В, задовольнити.

Продовжити обвинуваченим: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 28 жовтня 2016 року.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя Н.П. Воробель

Судді: Ф.Г. Берегуляк

ОСОБА_6