Рішення № 60009085, 22.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/99/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого судді Кемінь М.П.

суддів Боднар О.В., Ігнатюка Б.Ю.

за участю секретаря Шукаль О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Берегівської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1021 від 5 листопада 2010 року за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Берегівського районного суду від лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління (далі по тексту ПАТ «Державний ощадний банк України») у жовтні 2014р. звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3-Є.С., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 05 листопада 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1021, згідно з яким банк надав останньому кредит у розмірі 300 000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 22,0 % річних, строком на пять років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 листопада 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 05 листопада 2010 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавці передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу, загальною площею 88,6 кв. м, жилою площею 73,4 кв. м, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Батьово, вул. Кошута, буд. № 88 та земельні ділянки: площею 0,1426 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; площею 0,2918 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства та які розташовані за цією ж адресою.

Оскільки боржник ОСОБА_4 належним чином не виконував свої зобовязання по кредитному договору, у нього утворилась заборгованість станом 30 січня 2015 року в розмірі 612 329,69 грн., яку позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2010 року в розмірі 612 329,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог.

Ухвалою колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2015 року скасовано а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України») посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального та процесуального права, неповного встановлення обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення в цілому та ухвалити нове рішення, про задоволення позову в повному обсязі. Межі доводів апеляційної скарги заявлені вимоги передбачали стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з житлового приміщення. Вимоги про стягнення суми заборгованості з боржника позивачем окремо не було заявлено, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 14 жовтня 2010 року № 504 було надано дозвіл на укладення договору іпотеки житлового будинку, право користування яким має малолітній ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які зявилися в судове засідання перевіривши, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, та з врахуванням висновків викладених в ухвалі суду касаційної інстанції та дослідивши витребувані цивільні справи з Берегівського районного суду 701/2078/12 та 297/2549/14 колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка відповідно до вимог ст. ст. 509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_4 При цьому судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення на підставі ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 17, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1021, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 300 000,00 грн. зі сплатою 22 % річних, строком до 04 листопада 2015 року.

На забезпечення виконання взятих ОСОБА_4 за кредитним договором зобовязань, 05 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2, ОСОБА_1 передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу, загальною площею 88,6 кв.м., жилою площею 73,4 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Батьово, вул. Кошута, буд. № 88; земельну ділянку, площею 0,1426 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку, площею 0,2918 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства та які розташовані за цією ж адресою.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором від 05 листопада 2010 року, утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 30 січня 2015 року становить 616 329,69 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1-2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: житловий будинок садибного типу, загальною площею 88,6 кв. м, жилою площею 73,4 кв. м, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Батьово, вул. Кошута, буд. № 88; земельну ділянку, площею 0,1426 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку, площею 0,2918 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства та які розташовані за цією ж адресою, з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 05 листопада 2010 року, яка станом на 30 січня 2015 року становить 616 329,69 грн.

Позивач не заявляв окремо вимоги про стягнення вказаної вище суми боргу з відповідача на користь позивача, тому у суду першої інстанції не було підстав ухвалювати рішення по вказаній вимозі.

Згідно п. 4.2.2. кредитного договору та ст. 1050 ЦК України при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.п. 3.1.3, 3.1.4 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання за кредитним договором та/або цим договором, у тому числі: невиконання або неналежне виконання боржником зобовязання за кредитним договором та в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення будь-якого з платежів або його частина становить більше 2(двох) місяців.

Відповідно до п.6.1 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобовязання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржником будь-якого з своїх обовязків, передбачених цим договором, та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Встановлено, що у збільшених позовних вимогах, з посиланням на розрахунок заборгованості, Банк просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором станом на 30 січня 2015 року у розмірі 616329 (шістсот шістнадцять тисяч триста двадцять девять) грн. 69 коп., з яких: 1) 289 797,22 грн. (двісті вісімдесят девять тисяч сімсот девяносто сім гривень 22 коп.) - заборгованість по основному боргу; 2) 62731,17 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот тридцять одну грн. 17 коп.) - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 3) 19916,80 грн. (девятнадцять тисяч девятсот шістнадцять грн. 80 коп.) - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 4) 73567,21 грн. (сімдесят три тисячі пятсот шістдесят сім грн. 21 коп.) - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту; 5) 104437,63 грн. (сто чотири тисячі чотириста тридцять сім грн. 63 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6) 26147,81 грн. (двадцять шість тисячі сто сорок сім грн. 81 коп.) - нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту; 7) 8708,56 грн. (вісім тисяч сімсот вісім грн. 56 коп.) - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту. 8) 31023,29 грн. (тридцять одну тисячу двадцять три грн. 29 коп.) - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також на виконання вимог, зазначених в ухвалі касаційної інстанції судом витребуванні та дослідженні матеріали цивільних справ Берегівського районного суду Закарпатської області за № 701/2078/12 та 297/2549/14, із яких вбачається, що згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2015 року, ухваленого у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1021 від 5 листопада 2010 року, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 545519 грн. 30 коп., а рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2012 року було задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: нежитлову будівлю (склад), загальною площею 985,5 кв. м і земельну ділянку, площею 0,1078 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та знаходяться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Батьово, вул. Кошута, 154/24 для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 1021 від 05 листопада 2010 року.

У звязку з чим апеляційним судом зясовано, що обидва виконавчі документи по вказаним судовим рішенням повернуті Банку без виконання, і примусового стягнення по них не здійснювалися.

До матеріалів справи були надані платіжні документи ОСОБА_4 щодо часткового погашення ним заборгованості яки мали місце після 30 січня 2015 року, і які не спростовують заборгованість яка утворилась станом на 30 січня 2015 року, оскільки зобовязання не припинено, та продовжує існувати до повного його виконання.

За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги Банку, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог Банку про виселенню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3-Є.Б., ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також неповнолітніх: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 08 квітня 2012 року № 88 по вул. Кошута в смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області, то колегія суддів приходить висновку, що такі задоволенню не підлягають виходячи із наступного.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року N 6-39цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи встановлено, що в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, в силу чого а колегія суддів апеляційного висновку приходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду від 6 лютого 2015 року скасувати, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1021 від 5 листопада 2010 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, а також позичальником ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7, яка станом на 30 січня 2015 року становить 616 329.69 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок садибного типу загальною площею 88,6 кв.м., житловою площею 73,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Батьово, вул. Кошута, буд. №88, та земельні ділянки, що належать до житлового будинку: земельна ділянка площею 0,1426 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2120455400:00:002:0378, розташована в смт. Батьово, вул. Кошута, 88, Берегівського району; земельна ділянка площею 0,2918 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2120455400:00:002:0379, розташована в смт. Батьово, Батівська селищна рада шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки встановленого на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» судовий збір по 1299 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: