Рішення № 60005104, 25.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3149/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2444/16Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:ОСОБА_1,

Суддів: Омельченко Л.М., Триголова В.М.

При секретарі: Діхтяр Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства " ОСОБА_2 Аваль" -ОСОБА_3

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " ОСОБА_2 Аваль",про стягнення суми вкладу, відсотків, пені та відсотків річних від суми боргу за договором банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом ",про стягнення суми вкладу, відсотків, пені та відсотків річних від суми боргу за договором банківського вкладу. В обґрунтування позову вказав, що 12 травня 2008 року між банком відповідачем, в особі керуючого його Миргородського відділення ОСОБА_5 та ним було укладено договір на вклад Універсальний (без пролонгації) № 20/02-02/25, за яким позивач передав банку готівкою 40 000 гривень строком на 12 місяців з відсотковою ставкою по вкладу 24 % річних.. На підтвердження отримання та зарахування коштів позивачу було видано прибутковий касовий ордер. По закінченню строку депозитного договору він звернувся до керівництва відповідача про повернення суми вкладу і прострочених відсотків, проте його вимоги не були задоволенні.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року позов ОСОБА_4 - задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_4 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору № 20/02 02/25 на вклад Універсальний (без пролонгації) від 12 травня 2008 року 40000 гривень; в рахунок відсотків по цьому вкладу 9799,85 гривень; в рахунок пені за цим договором 7300 гривень та в рахунок 3% річних від суми неповернутого боргу 9899,97 гривень, всього стягнуто за даним договором 66999,82 гривень.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором 669, 62 гривень.

Всього стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_4 67669 гривень 44 копійки.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржило ПАТ „ОСОБА_2 Аваль" та просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ „ОСОБА_2 Аваль" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Так, відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_4та АППБ „ Аваль" (надалі перейменованим у ПАТ „ОСОБА_2 Аваль") було укладено Договір № 20/02 - 02/25, за умовами якого позивачем терміном на 12 місяців було передано готівкою кошти в сумі 40000 грн.з виплатою 24 % річних (а.с. 7).

Факт передачі позивачем цих коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого Договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 16 від 24 червня 2008 року (а.с.8).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму (вклад ), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4., суд першої інстанції виходив з того, що укладені договори відповідають вимогам цивільного законодавства щодо їх форми та змісту, а тому вони підлягають до виконання.

Так, загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою правління Національного банку України №516 від 3 грудня 2003 року.

Порядок і вимоги щодо здійснення банками касових операцій у національній та іноземній валютах регулюється Інструкцією про касові операції в банках України, яка затверджена постановою правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року.

Цими нормативно-правовими актами Національного банку України встановлюється порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями операцій з депозитами та касових операцій, і не встановлюють будь-яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не може нести відповідальність за порушення працівниками банку положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та інших внутрішніх банківських нормативних документів.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про недійсність спірного договору, через незаконні дії працівника банку, а саме не зарахування отриманої готівки на власні рахунки банку, а також приймання суми вкладу поза касою банку.

Відповідно до ст. 207 ч.2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами по справі, що договір № 20/02 - 02/25 укладений 12 травня 2008 року від імені банку ОСОБА_5, яка на момент укладення договору працювала керуючим Миргородським відділенням АППБ «Аваль»., спірний договір містять підпис сторін, а також печатку АППБ «Аваль».

Крім того, за висновками комплексної судово-технічної експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи № 3431/3432 від 31.05.2016 року, підписи і рукописні записи ( буквені і цифрові ) в договорі № 20/02 02/25 на вклад Універсальний (без пролонгації), підписи в прибутковому касовому ордері № 3 від 12.05.2008 року виконані саме ОСОБА_5 Монтаж відтисків печатки АППБ «Аваль» та підписів від імені працівника банку (ОСОБА_5М.) за допомогою компютерної або копіювально-розмножувальної техніки не проводився / а.с. 198-210 /.

Окрім того, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 травня 2016 року, яке ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року залишено без змін, було відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_4А про визнання недійсним договору на вклад Універсальний (без пролонгації) № 20/02-02-25 від 12.05.2008 року / а.с. 254 256 /.

Також, відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлення у договорах № 20/02 - 02/25 від 12 травня 2008 року відсоткової ставки 24 % , не суперечить нормам чинного цивільного законодавства. При цьому рішення Комітету з управління активами та пасивами від 25 травня 2008 року, яке визначило відсоткові ставки по вкладах у гривні у розмірі 14,75 % річних, не встановлює заборон на збільшення такої відсоткової ставки при укладенні договорів.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти і обставини, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що ПАТ „ОСОБА_2 Аваль" зобов'язаний повернути позивачу, внесені ним суми вкладів та відсотків по депозиту згідно договорів, а відмова від такого повернення є неправомірною, тому вимога позивача про стягнення сум вкладів ґрунтується на законі.

Крім того, не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства доводи апелянта про безпідставність стягнення пені за кожен день затримки повернення вкладу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Нарахування неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням особи до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача неустойку за прострочення виконання зобовязання в межах 12 місяців, що повною мірою узгоджується з вимогами норм цивільного законодавства.

Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання повинно нараховуватися на суму депозитного вкладу з нарахованою сумою відсотків за користування грошима та вважав, що нарахування 3% річних не обмежується строками позовної давності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Частиною6 ст.1061 ЦК встановлено, що проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

В свою чергу, за умовами спірного депозитного договору, а саме п.2.6, відповідно до якого нараховані відсотки не додаються до суми вкладу., колегія суддів вважає, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Таким чином, стягнення 3% річних обмежується останніми 3 роками перед зверненням особи до суду.

Отже стягненню з ПАТ „ОСОБА_2 Аваль" підлягає стягненню 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання в сумі 40000* 3%*1095 днів/365=3600 грн.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень вимог позивача, які перевірені місцевим судом та їм надано належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду в частині суми стягуємих 3 % річних за порушення грошового зобовязання, в іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства " ОСОБА_2 Аваль" -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року змінити в частині суми стягуємих 3 % річних за порушення грошового зобовязання.

На заміну записати, стягнути з Публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_4 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору № 20/02 02/25 на вклад Універсальний (без пролонгації) від 12 травня 2008 року 40000 гривень; в рахунок відсотків по цьому вкладу 9799,85 гривень; в рахунок пені за цим договором 7300 гривень та в рахунок 3% річних від суми неповернутого боргу 3600 гривень, всього стягнуто за даним договором 60699, 85 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором 669, 62 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : О.О. Буленко

Судді: Л.М. ОСОБА_6Триголов