Рішення № 6000087, 16.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09 Справа № 8/74пн(11/123пн)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс», м. Антрацит Луганської області,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Красний Луч Луганської області,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні первісного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Никта», м. Антрацит Луганської області, -

про зобовязання звільнити обєкт оренди та стягнення неустойки у сумі 11393 грн. 32 коп., -

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Красний Луч Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс», м. Антрацит Луганської області, -

про спонукання до виконання умов договору оренди торгових місць.

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: головуючого- судді Середи А.П., членів колегії суддів Ворожцова А.Г., Лісовицького Є.А.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Ходаковський Ю.В. представник, - довіреність № б/н від 02.04.09 року;

від відповідача ОСОБА_1 приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_1, вид. Краснолуцьким МВ УМВСУ у Луганській області 11.01.01 року;

від третьої особи Ходаковський Ю.В. представник, - довіреність №б/н від 08.10.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а:

суть спору: 19.06.08 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №б/н від 17.06.08 року), у якому заявив вимогу про зобовязання відповідача звільнити обєкт оренди та стягнення з нього неустойки за прострочення повернення обєкта оренди в сумі 11393,32 грн., а також судових витрат.

У звязку з надходженням цього позову 19.06.08 року судом було порушено провадження у справі № 11/123пн.

29.07.08 року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вих. №б/н від 29.07.09 року), згідно якій відмовився від стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 11393,32 грн. та підтримав решту позовних вимог, а саме: в частині покладення зобовязання на відповідача звільнити орендовані торгові місця шляхом прибирання металевого контейнера з території ринку Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс»(далі ТОВ «Семар-Плюс») (том 1, а.с. 87).

Того ж дня позивач звернувся до суду з другою заявою про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 29.07.08 року), згідно якій просить суд зобовязати відповідача звільнити орендовані торгові місця на підставі договору оренди торгових місць №064 від 01.06.06 року в кількості одного металевого контейнера шляхом вивезення вказаного металевого контейнера з території ринку ТОВ «Семар-Плюс»(том 1, а.с. 88).

Судом прийнято ці зміни до позовних вимог.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.07.08 року у справі №11/123пн, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.10.08 року, позовні вимоги задоволені частково: відповідача зобовязано звільнити на користь позивача торгові місця, орендовані на підставі договору оренди торгових місць №064 від 01.07.06 року; щодо решти позовних вимог провадження по справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.09 року рішення господарського суду Луганської області від 29.07.08року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 28.10.08 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду в.о. голови суду Воронька В.Д. від 11.03.09 року новий розгляд справи доручено судді Середі А.П.; справі надано номер 8/74пн (11/123пн).

На підставі ст.77 ГПК України її розгляд було відкладено з 03 квітня до 21 квітня 2009 року у звязку з надходженням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; з 21 квітня до 12 травня 2009 року та з 12 травня до 26 травня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Позивач під час нового розгляду спору підтвердив факт відмови від позову в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення обєкта оренди в сумі 11393,32 грн. та підтримав вимогу про зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити територію ринку Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс»шляхом прибирання металевого контейнера №48, який належить йому на праві власності (вих. №б/н від 08.05.09 року) (том 4, а.с. 1-4).

Враховуючи, що право на зміну позовних вимог позивачу надано ст. 22 ГПК України, судом прийнято цю часткову відмову від позову та враховано при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області ОСОБА_4 від 12.05.09 року розгляд справи доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Середи А.П., членів колегії суддів Ворожцова А.Г. та Лісовицького Є.А.

12.05.09 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з зустрічним позовом (вих. №б/н від 08.05.09 року), який колегією суддів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (том 4, а.с.59-62).

Ухвалою суду від 26.05.09 року до участі у цій справі в якості Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні первісного позивача (ТОВ «Семар-Плюс») залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Никта»(далі ТОВ «Никта»).

У судовому засіданні, яке відбулося 16.06.09 року, представниками сторін та третьої особи заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник ТОВ «Семар-Плюс» первісний позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін) та просить його задовольнити, виходячи з того, що відповідач за первісним позовом займає спірні торгові місця без належних правових підстав; він же (позивач) не визнав зустрічний позов з причин, про які йдеться у відзиві на останній (вих. №б/н від 15.05.09 року; до суду подано 18.05.09 року), посилаючись при цьому на те, що укладений між сторонами договір оренди торгових місць №064 від 01.07.06 року не містить у собі вимоги про обовязкове складення акту приймання-передачі цих місць; крім того, 23.03.09 року ФОП ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Семар-Плюс»письмове повідомлення про відмову Товариства від подальшого продовження договірних відносин з ним (том 4, а.с.98-99).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 первісний позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та незаконним, і просить відмовити у його задоволенні (відзив на позов від 16.07.08 року за вих. №б/н (том 1, а.с. 27-86; та ін.) та повністю підтримав свій зустрічний позов.

Представник третьої особи ТОВ «Никта»- вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки він, на його думку, є обґрунтованим та законним, а зустрічний позов задоволенню не підлягає (відзив на позов за вих. №б/н від 09.06.09 року, - до суду подано 11.06.09 року).

І.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, колегія суддів дійшла наступного.

1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Никта», ідентифікаційний код 25366564, юридична адреса: м. Антрацит, вул. Ткаленко, 11, кв. 67 Луганської області, створене на підставі рішення загальних зборів учасників, протокол №48 від 04.04.05 року.

Воно має статус юридичної особи (п.1.3 Статуту) з моменту державної реєстрації (п.1.5).

На підставі рішення 26-ї сесії Антрацитівської міської ради від 20.06.01 року №26/16 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які розташовані по вул. Комунальній, на території площі центрального ринку міста Антрациту»(том 4, а.с. 104-105) Товариству «Никта»09.09.01 року видано Державний акт на право власності на землю серії ЛГ №026601, згідно з яким засвідчено право власності ТОВ «Никта»на земельну ділянку площею 0,4669 га, яка знаходиться на території міста Антрацита; цільове призначення ділянки землі для здійснення підприємницької діяльності.

Акт зареєстровано у книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №4 (том 2, а.с. 18-21).

Товариству з обмеженою відповідальністю «Никта»на підставі рішення Луганської обласної Координаційної ради з питань діяльності ринків Луганської обласної державної адміністрації (протокол №4 від 28.12.04 року) видано Паспорт ринку ТОВ «Никта», згідно якому він (ринок) знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Комунальна, на земельній ділянці площею 2,2163 га, переданих Товариству на підставі договору оренди від 25.09.03 року №113; кількість торговельних місць 908 (том 2, а.с. 16).

За ТОВ «Никта»зареєстровано право власності на обєкт нерухомого майна автостоянку, яка знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Петровського, 7, на земельній ділянці площею 2613 кв.м. та належить Товариству на підставі Свідоцтва про право власності від 23.03.03 року, виданого Антрацитівським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення Антрацитівської міської ради від 25.02.03 року №70.

На автостоянці знаходиться нежитлове приміщення А-2 загальною площею 17,7 кв.м та огорожа №1, - що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №3897616, виданим Антрацитівським бюро технічної інвентаризації 18.06.04 року (том 2, а.с. 22-23) та його листом за вих. №293 від 09.06.09 року.

1.1.ТОВ «Семар-Плюс»як юридична особа зареєстроване 22.08.05 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим державним реєстратором виконавчого комітету Антрацитівської міської ради 22.08.05 року, реєстраційний запис №13791020000000263 (том 1. а.с. 9).

Як вбачається з Статуту ТОВ «Семар-Плюс», останнє має статус юридичної особи (пункти 1.5 та 3.1 Статуту); здійснює свою діяльність за напрямками, визначеними у пунктах 2.2-2.5 свого Статуту, керуючись при цьому діючим законодавством України, рішеннями Засновника, його Статутом та власним Статутом (п.3.2); його засновником є вищезгадане Товариство з обмеженою відповідальністю «Никта», яке є власником 100% вартості статутного капіталу ТОВ «Семар-Плюс»у розмірі 30.000,00 грн. (п.3.3); при цьому це майно Товариству «Семар-Плюс» передане у повне господарське відання (п. 3.3 Статуту), з огляду на що Товариству «Семар-Плюс»заборонено, без узгодження з засновником, вчиняти будь-які дії щодо відчуження складових частин внеску до статутного капіталу, у тому числі передавати таке майно в оренду (п.3.5) (том 2, а.с.8-15).

Питання про передачу Товариству «Семар-Плюс»у безстрокове володіння майна у вигляді торгівельної площі на території земельної ділянки площею 0,2613 га, з існуючими господарськими будівлями, які належать Товариству «Никта» на праві власності, - вирішене загальними зборами учасників ТОВ «Никта», що відбулися 27.10.05 року, протокол №55; мета передачі майна для ведення підприємницької діяльності (п. 1 резолютивної частини протоколу).

У цьому ж документі вирішено питання про затвердження тарифів на платні послуги ТОВ «Семар-Плюс»- згідно з діючими тарифами Товариства «Никта»(п.3) (том 2, а.с.27).

ТОВ «Никта»21.08.05 року у простій письмовій формі уклало з ТОВ «Семар-Плюс»договір №21/08-05 оренди основних засобів, згідно якому передало останньому у тимчасове платне користування частину приміщення площею 28,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Антрацит, пл. Центрального ринку, 13, - для розміщення офісу; термін дії договору до 31.12.05 року.

01.11.05 року між тими ж сторонами у простій письмовій формі на термін до 31.12.06 року укладено договір №23, предметом якого є «земельна площа»розміром 2613 кв.м, розташована по вул. Петровського (в районі Ощадбанку) м. Антрациту, мета її надання для ведення виробничої діяльності (п.1.1), - тобто за своєю правовою природою цей договір є договором оренди землі.

Колегією суддів звернуто увагу на те, що цей договір не зареєстровано у порядку, встановленому ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в якій сказано що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, - а тому вона його оцінює критично.

Факт передачі земельної ділянки, вказаної у договорі, підтверджено Актом приймання-передачі основних засобів від 01.11.05 року, підписаним обома сторонами.

Обставини справи свідчать про те, що даний договір оренди обома сторонами фактично виконано у повному обсязі.

01.04.06 року директором ТОВ «Семар-Плюс» видано наказ №01п, пунктом 1 якого встановлено, що розмір одного торговельного місця на ринку ТОВ «Семар-Плюс» становить 2,5 кв.м.

Цей пункт наказу узгоджується з пунктом 13 Правил торгівлі на ринках міста Антрацита, затверджених рішенням 10-ї сесії Антрацитівської міської ради 5-го скликання від 30.12.06 року №10/13 «Про затвердження правил торгівлі на ринках м. Антрацита»(далі Правила №10/13) (том 4, а.с.19-26).

01.02.07 року між ТОВ «Никта»(орендодавець, власник земельної ділянки) та ТОВ «Семар-Плюс»(орендар) у простій письмовій формі укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,2613 га, яка знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Петровського,7, - мета передачі ділянки - для розміщення торгівельних рядів (п.1); термін дії договору 5 років (п.8); орендар має право, за погодженням з орендодавцем, передавати земельну ділянку у суборенду (п.30) (том 2, а.с.24-26).

Договір зареєстровано в Антрацитівському міському відділі Луганської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 11.08.07 року за №10300010Н0839800098 (том 2, а.с. 24-26), межі якої встановлені та узгоджені (том 2. а.с.30-32); факт передачі цієї ділянки землі від орендодавця - орендареві підтверджено актом приймання-передачі землі, підписаним обома сторонами (том 2, а.с. 33).

У справі відсутні будь-які докази того, що Товариству з обмеженою відповідальністю. «Семар-Плюс»його засновник заборонив передавати в оренду вищезгадані торгові місця.

Третя особа у судовому засіданні підтвердила наявність у позивача такого права.

Станом на 01.07.06 року, а також на день вирішення цього спору по суті будівництво ринку ТОВ «Семар-Плюс»не закінчено, його не здано в експлуатацію, паспорт ринку на нього не видано.

В той же час Товариство здійснює свою господарську діяльність, про що свідчать надані до справи докази (том 4, а.с.5-17, 109 та ін.).

Таким чином, враховуючи вищевикладені фактичні обставини, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс», отримавши від ТОВ «Никта»вищезгадане майно для здійснення підприємницької діяльності, мало право використовувати його за призначенням.

Такий висновок ґрунтується також на законодавчих нормах, викладених у:

частинах 1 та 2 ст. 133 Господарського кодексу України (далі ГКУ), згідно яким основу правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові праваправо господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно субєктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна;

частинах 1та 2 ст. 135 ГКУ, якими встановлено, щовласник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним субєкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю субєкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним субєктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльностіна праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів;

частині 1 ст. 136 ГКУ, якою передбачено, що право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Суд вважає, що вищенаведені доводи спростовують твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що ТОВ «Семар-Плюс» не мало права укладати з ним спірний договір оренди торгових місць №064 від 01.07.06 року.

2. 01.07.06 року між ТОВ «Семар-Плюс»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір №064 оренди торгових місць, згідно якому орендодавець надає у строкове платне користування торгові місця на ринку з розрахунку одне торгове місце дорівнює 2,5 кв.м, а орендар зобовязується прийняти торгові місця (п.1.1 договору). Орендодавець надає орендареві 7 торгових місць (п.2.1), які останній використовує для встановлення контейнера з торгівлі товарами промислової групи, та здійснює свою діяльність у відповідності до Правил торгівлі на ринках та чинного законодавства (п.2.2).

Орендар здійснює попередню оплату за цим договором у розмірі: орендна плата 1 торгове місце 2,60 грн. за день (п.2.3).

Загальна сума оплати за цим договором становитть: 7 торгових місць х на 2,60 грн.= 18,20 грн. за день (п.2.3.1).

Орендар щоденно сплачує ринковий збір у розмірі 7,00 грн. (п.2.3.2).

Термін внесення плати до 5-го числа оплачуваного місяця, до каси орендодавця. За письмовим погодженням сторін оплата може здійснюватися на розрахунковий рахунок орендодавця (п.2.4).

У разі несвоєчасної оплати суми, вказаної у п.2.3.1 цього договору, орендар сплачує орендареві пеню у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.2.4.1).

Орендар зобовязаний за власні кошти здійснювати всі встановлені законодавством санітарно-технічні заходи, заходи протипожежної безпеки, утримувати торгові місця в належному санітарно-технічному стані, з наявністю вивісок та режимів роботи (п.2.5).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором, розірвання договору в односторонньому порядку сторони відшкодовують спричинені збитки, у т.ч. втрачену вигоду, відповідно до чинного законодавства (п.3.1).

Розмір плати за цим договором може змінюватися у разі зміни організаційно-економічних умов, змін у законодавсті, а також з урахуванням індексу інфляції (п.4.1).

Після закінчення терміну дії договору орендар впродовж тижня зобовязаний звільнити торгові місця у стані, придатному для подальшої експлуатації (з урахуванням зносу) (п.4.2).

Орендодавець має право розірвати цей договір у односторонньому порядку у випадку, коли орендар навмисно погіршує власність орендодавця, а також у випадку систематичного невиконання зобовязань, передбачених пунктами 2.2, 2.3, 2.4 та 2.5 (п.4.4).

Взаємовідносини, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством (п.4.7).

Термін дії договору встановлюється в один місяць: з 01.07.06 року по 31.07.06 року (п.4.8); він вважається продовженим на термін, вказаний у п.4.8 цього договору, у випадку:

а)здійснення оплати згідно пункту 2.3;

б)якщо жодна із сторін впродовж 5-ти днів після закінчення терміну дії цього договору письмового не заявила про зворотнє (п.4.9).

Неузгоджена з орендодавцем оплата не є підставою для продовження терміну дії цього договору (п.4.10) (том 1, а.с. 8).

Судом встановлено, що цей договір у період з 01.07.06 року по 23.03.09 року не було розірвано, оспорено або визнано повністю чи частково недійсним.

Дослідивши зміст договору та обставини справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

1)Оцінюючи предмет договору 7 торгових місць, - суд приймає до уваги, що Правила №10/13 на час укладення договору не існували.

У звязку з цим при вирішенні спору на момент укладення спірного договору суд керується Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за №288/6576.

Пунктом 2 цих Правил встановлено, що ринок - це субєкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обовязками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Згідно п.6 Правил територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та підїздів, телефонний звязок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.

Пунктом 13 Правил №57/188/84/105 від 26.02.2002 року надано визначення поняття торговельного місця: ним є місцеплоща, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Виходячи з того, що спірні правовідносини між сторонами по цій справі виникли під час дії вищеназваних Правил №57/188/84/105 від 26.02.2002 року та продовжують мати місце до цього часу, суд при вирішенні даного спору керується також вищезгаданими Правилами №10/13, які у пункті 13 також містять поняття торгового місця, а саме: торгове місце це частина площі, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних). в контейнерах, кіосках, палатках та т.і. Одне торгове місце (судом даний пункт Правил цитується з урахуванням предмету спору), яке надається на ринку, дорівнює при продажу продовольчих та непродовольчих товарів (в контейнерах, кіосках, палатках) - 2,5 кв.м.

Отже, суд вважає, що умова договору щодо його предмету на момент укладення відповідала чинній нормативній базі у цій сфері.

2)Спірним договором не передбачено обовязку сторін скласти акт приймання-передачі предмету оренди торгових місць, - а тому посилання ФОП ОСОБА_1 на цю обставину як на підставу для задоволення його зустрічного позову не ґрунтується на укладеному сторонами договорі.

Жодна із сторін за цим спором не довела, що 7 спірних торгових місць орендодавець не передав ФОП ОСОБА_1 01.07.06 року та що останній до цього часу фактично ними не користується.

3)В частині визначення розміру одного торгового місця договір відповідає вимогам як п.1 вищезгаданого наказу директора ТОВ «Самар-Плюс»від 01.04.06 року №01п, так і п. 13 вищеназваних Правил торгівлі на ринках міста Антрацита.

Орендар ОСОБА_1 припустився порушення умов п.2.3 договору, згідно з яким орендар повинен був здійснити попередню сплату орендної плати за термін дії договору у сумі 564,20 грн. (18,20 грн. плата за 1 день х 31 кількість днів у липні місяці), - фактично 04.07.06 року орендар сплатив лише частину цієї суми у розмірі 473,20 грн. (том 1, а.с. 27-29; 32-37; 42), - тобто сума недоплати становить 91,00 грн.

Здійснивши платіж у вищеназваній сумі, орендар, крім порушення вимог п.2.3 договору, також припустився порушення умов його пунктів 3.1 та 4.10.

Орендар не надав до справи належних та ймовірних доказів, які б підтвердили, що він, сплативши 473,20 грн. замість 564,20 грн., у встановленому законом порядку оспорив ставку розміру щоденної плати за 1 торгове місце, запропоновану орендодавцем при укладанні та підписанні договору, або ж у інший, передбачений законом спосіб, досяг з орендодавцем домовленості про зменшення розміру цієї плати.

4)Орендодавець належним чином виконав умови укладеного договору.

Орендар припустився односторонньої відмови від виконання його умов, припинивши сплачувати орендну плату без вжиття заходів, передбачених чинним законодавством, - тобто без внесення до договору оренди торгових місць №064 від 01.07.06 року відповідних змін у порядку, встановленому законом (ст.188 Господарського кодексу України; ст. 654 Цивільного кодексу України), - що є порушенням як чинного законодавства, так і умов п.3.1 договору.

5)Виходячи зі змісту підпункту «б»пункту 4.9 спірного договору, термін його дії продовжувався щоразу на один місяць, - аж до 05 березня 2009 року, оскільки жодна із сторін не ставила питання про його зміну або розірвання.

19.03.09 року за вих. №б/н орендодавець ТОВ «Семар-Плюс»- спрямував на адресу орендаря ФОП ОСОБА_1 листа, у якому, посилаючись на: факт сплати ним не у повному обсязі орендної плати за період з 01.07.06 року по 31.07.06 року та на факт подальшої несплати орендної плати взагалі за весь наступний період користування торговими місцями (тобто після 31.07.06 року, - або ж у строк понад три місяці підряд), - повідомив його про відмову ТОВ «Семар-Плюс»від продовження договору оренди торгових місць №064 від 01.07.06 року та запропонував у тижневий з дня отримання цього повідомлення строк звільнити торгові місця шляхом прибирання контейнера з території ринку ТОВ «Семар-Плюс»(том 3, а.с.132).

Факт отримання орендарем цього листа документально підтверджено (том 3, а.с.131) та ним не заперечується.

У добровільному порядку ФОП ОСОБА_1 до цього часу спірні торгові місця не звільнив, що стало підставою для звернення ТОВ «Семар-Плюс»до суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що первісний позов (з урахуванням внесених до нього змін) підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 105 ст. 203 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Уклавши вищезгаданий договір оренди, сторони взяли на себе низку зобовязань та отримали низку прав.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, - в той час, як ФОП ОСОБА_1 припустився такої відмови, не у повному обсязі сплативши орендну плату за договором №064 від 01.07.06 року, а потім, не вчинивши дії, спрямовані на його зміну чи розірвання, взагалі відмовився від внесення орендної плати.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦКУ).

Згідно ст. 760 ЦКУ предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦКУ).

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що первісний позивач саме з огляду на норму, викладену у частині 6 ст. 762 ЦКУ (що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) відмовився від частини своїх позовних вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 неустойки у сумі 11393,32 грн.

Однак колегія суддів вважає доведеним, що відмова від названої частини позову мала місце з боку орендодавця в ході вирішення судового спору, порушеного на підставі його позову, повязаного з неналежним виконанням орендарем умов договору №064 від 01.07.06 року, - а не шляхом внесення відповідних змін до цього договору з ініціативи орендаря шляхом вчинення останнім передбачених чинним законодавством України дій, у т.ч. - частинами 5 та 6 вищецитованої статті 762 ЦКУ.

На думку суду, ФОП ОСОБА_1 у порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, належним чином не довів суду факт того, що він увесь час, починаючи з 01.07.06 року по 23.03.09 року, не мав можливості користуватися торговими місцями через обставини, за які він не відповідає.

Так, колегія суддів вважає недостатніми доказами у цій частині лише:

надані ФОП ОСОБА_1 фотознімки (том 1, а.с. 57-83; том 4, а.с.33-42), які, дійсно, підвтерджують, що на території ринку ТОВ «Семар-Плюс»ведуться будівельні роботи, - однак судом звернуто увагу на те, що доступ до торговельних контейнерів (кіосків, модулів) №№47 та 48 (останній належить ФОП ОСОБА_1 та встановлений на спірних 7-ми торгових місцях) мається, про свідчить фотознімок, розміщений на а.с. 41 тому 4 цієї справи (нижнє фото);

його усні та письмові заяви, належним чином документально не підтверджені.

З огляду на викладене суд вважає, що з боку первісного відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ) сказано, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1 ст. 220 ГКУ).

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

Вирішуючи цей спір, колегія суддів керується однією з найважливіших засад господарських правовідносин, згідно якій договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

Суд також керується нормою, викладеною у ст.764 ЦКУ, згідно якій, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З огляду на цю обставину порядок відмови від договору №064 від 01.07.06 року, якого дотрималося ТОВ «Семар-Плюс», відповідає чинному законодавству, а сам договір суд вважає розірваним первісним позивачем в односторонньому порядку з 23.03.09 року.

З урахуванням обставин справи та ставлення орендаря до виконання умов договору №064 від 01.07.06 року, суд вважає, що ТОВ «Семар-Плюс»правомірно скористалося нормою, закріпленою у статті 782 Цивільного кодексу України, згідно якій наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У такому випадку наймач (ФОП ОСОБА_1) повинен був керуватися ст. 785 ЦКУ, згідно якій у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін), а зустрічний позов задоволенню не підлягає з причин, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати за первісним позовом відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України покладаються на відповідача (ФОП ОСОБА_1) як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_1) покладаються на нього.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,203,509,525,530,610-614,623,629,759-762,782,785 Цивільного кодексу України, ст.ст.181,188,193,220,224 Господарського кодексу України, керуючись ст.4-3,22,32-34,36,38,54-57,60 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

1.Первісний позов задовольнити.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає уАДРЕСА_1, звільнити 7 (сім) торгових місць розміром 2,5 кв. метра кожне, наданих йому на підставі договору оренди торгових місць №064, укладеного 01.07.06 року, у місті Антрациті Луганської області, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс», ідентифікаційний код 33503002, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, площа Центрального ринку, 13 Луганської області, - шляхом вивезення металевого контейнера №48 (сорок вісім) з території ринку Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс», який знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Петровського, 7 (сім) Луганської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає у АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семар-Плюс», ідентифікаційний код 33503002, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, площа Центрального ринку, 13 Луганської області, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Решту судових витрат за первісним позовом покласти на первісного позивача.

5.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

6.Судові витрати за зустрічним позовом покласти на зустрічного позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.06.09 року за згодою представників сторін та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 червня 2009 року.

Колегія суддів:

Головуючий суддяА.П.Середа

Члени колегії-суддіА.Г.Ворожцов

Є.А.Лісовицький