Рішення № 59998780, 10.08.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5173/15-ц

Провадження № 2/204/440/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та компенсації за моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2015 року до суду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та компенсації за моральну шкоду. 08 червня 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 11464 грн. 05 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп. та судові витрати по справі. В обґрунтування позову вказав, що він є власником автомобіля «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1. 27 листопада 2014 року близько 13 год. 00 хвл. відповідач керуючи автомобілем «Great wall», державний номер НОМЕР_2 у дворі будинку АДРЕСА_1, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці свого маневру, в результаті чого скоїв наїзд на належний йому автомобіль, який стояв без руху, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди і не повідомивши міліцію. Внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху, його автомобілю, згідно довідки з місця дорожньо-транспортної пригоди від 27 листопада 2014 року завдано механічні пошкодження заднього лівого крила та заднього бамперу. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2015 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Відповідно до рахунку-наряду № П992 від 15 грудня 2014 року, розмір відновлення пошкодженого транспортного засобу враховуючи усі необхідні технологічні дії становить 9 706 грн. 25 коп. Відповідно до висновку № 2405/16/16 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди від 31 травня 2016 року, вартість матеріальної шкоди становить 11 464 грн. 05 коп. Згідно квитанції про сплату наданих експертних послуг за експертизу ним було сплачено 1 000 грн. 00 коп. 25 липня 2015 року він звернувся до відповідача з досудовою вимогою, за якою пропонував у строк п'яти календарних днів, з часу отримання вимоги добровільно сплатити йому суму матеріальної шкоди в розмірі 9 706 грн. 25 коп. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. 00 коп., але до теперішнього часу жодної відповіді від відповідача він не отримав, тому вважає, що йому діями відповідача спричинена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Таким чином, він змушений звернутися з даним позовом до суду.

У судове засідання позивач не з'явився, але від представника позивача надійшла до суду заява з проханням розглянути справу без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.17).

27 листопада 2014 року близько 13 год. 00 хвл. у дворі будинку АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Great wall», державний номер НОМЕР_2 рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці свого маневру, в результаті чого скоїв наїзд на належний йому автомобіль, який стояв без руху, після чого залишив місце ДТП не повідомивши міліцію. Внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху, транспортному засобу «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1, завдано механічні пошкодження заднього лівого крила та заднього бамперу, що підтверджується довідкою від 27 листопада 2014 року (а.с 19).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст.124, 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.18).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України - вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена і не підлягає додатковому доказуванню.

Згідно рахунку-наряду № П992 від 15 грудня 2014 року вартість ремонту транспортного засобу «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1 складає 9706 грн. 25 коп. (ас.20).

31 травня 2016 року судовим експертом ОСОБА_5 було оглянуто транспортний засіб «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1, про що був зроблений висновок № 245/16/16, згідно якого матеріальний збиток (без урахування втрати товарної вартості), завданий власникові автомобіля «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 11464 грн. 05 коп.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеною в постанові від 04.06.2014 року по справі №6-49цс14, системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього п.3 ч.1 ст. 988, ст. 1194 ЦК України, п.32.7 ст.32 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.2.2 Правил дорожнього руху України).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач на власний розсуд обирає з кого вимагати відшкодування матеріальної шкоди - з винної в ДТП особи чи з страховика, який застрахував цивільно - правову відповідальність винуватця ДТП, а тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 11464 грн. 05 коп. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Позивач є особою, що потерпіла в наслідок винних дій відповідача, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду та пошкодив майно позивача. Останній зазнав моральної шкоди, як через страждання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він переніс стрес через пошкодження майна, яким він позбавлений можливості користуватися та повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що призводить до порушення життєвого укладу. Крім того, позивач вимушений вирішувати питання щодо відновлення своїх порушених прав в судовому порядку, на що він витрачає свій час та приводить на нервових та психологічних перенавантажень.

Враховуючи зазначене та виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі у розмірі 487 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та компенсації за моральну шкоду - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 11 464 грн. 05 коп., суму моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп., а всього 12 951 грн. 25 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Т. О. Дубіжанська