Рішення № 59994702, 25.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12950/16 25.08.16 р.

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в

особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного

банку "ПРИВАТБАНК"

про розірвання договору та стягнення 16 500,00 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Хитрова Л.В. за довіреністю №53 від 22.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про розірвання договору та стягнення 16 500,00 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.08.2016 р.

01.08.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 02.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 25.08.2016 р.

У судовому засіданні 25.08.2016 р. позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у засіданні заявила усне клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні зазначеного усного клопотання відповідача, оскільки спір у даній справі відноситься до територіальної підсудності господарського суду міста Києва, а позовну заяву подано з дотриманням вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень проти позову не надала, проте заявила про можливість укладення між сторонами мирової угоди.

Позивач заперечив можливість укладення мирової угоди та наполягав на вирішенні спору по суті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2010 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" (відповідач, Банк) та ФОП ОСОБА_1 (позивач, Клієнт) укладено Договір банківського рахунка на комплексне обслуговування (надалі - Договір), згідно якого Клієнту у Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито поточний банківський рахунок у національній валюті НОМЕР_2.

Кріп того, позивачу відкрито допоміжні рахунки НОМЕР_3 НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6.

Також, позивачем при відкритті рахунків була надана згода на збирання та обробку персональних даних.

За умовами Договору, Банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснює інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором та згідно з умовами регламенту/правилами на комплексне банківське обслуговування. З допомогою дистанційного керування рахунком банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за всіма відкритими у нього рахунками на основі розрахункових документів в електронному вигляді. Сторони визнають юридичну силу платежів та виписок, здійснених через систему дистанційного обслуговування клієнта, як еквівалента паперових носіїв. Засобами мобільного зв'язку Банк повідомляє клієнта про стан його рахунку (рахунків) у банку за допомогою коротких текстових повідомлень (sms) (п. 1.1. Договору).

Згідно із пунктами 2.1.2., 2.1.4. Договору, Банк зобов'язується здійснювати для Клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законами України та регламентом/правилами на комплексне банківське обслуговування, та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта; списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підставі його розпорядження та/або здійснювати договірне списання та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 3.2.5., 3.2.6. Договору, Клієнт зобов'язаний здійснювати оплату за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором згідно з чинними тарифами банку; не перевищувати платіжних лімітів, встановлених на КПК клієнта. У разі виникнення перевитрати платіжного ліміту за будь-якою з карток відшкодувати зазначені перевитрати та комісію Банку.

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що Договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і припиняє свою дію відповідно до умов регламенту/правил на комплексне банківське обслуговування та чинного законодавства України.

Крім цього, 06.04.2010 р. сторонами було підписано Регламент/правила на комплексне банківське обслуговування (надалі - регламент), який є додатком до Договору банківського рахунку на комплексне обслуговування).

Згідно з пунктом 2.11 Регламенту, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на рахунках. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів (п. 2.12 Регламенту).

Пунктом 2.13 Регламенту передбачено, що у разі, якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Здійснення розрахункових операцій можливе із застосуванням таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива (п. п. 2.14., 2.15 регламенту).

Відповідно до п. 3.1 Регламенту клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в цьому договорі/регламенті/правилах.

Під час використання систем дистанційного обслуговування рахунку клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт: для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації, увів код операції та всі параметри, які запитуються системою, підтвердив це розпорядження. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує. Під час оброблення електронних документів банк у тому числі здійснює перевірку електронного підпису кожного електронного розрахункового документа та пакета в цілому (п. п. 3.14, 3.15, 3.17 Регламенту).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою являється договором банківського рахунка.

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Нормами ст. 1068 ЦК передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач прийняв рішення закрити всі рахунки в установі відповідача, для чого звернувся до Банку із заявками №6404074 від 23.12.2014 р., №6778790 від 25.02.2016 р.

Вказані заявки з боку Банку залишились без відповіді та реагування.

06.04.2016 р. позивач цінним листом з описом вкладення надіслав до Банку вимогу (претензію) про розірвання договору банківського рахунка, видалення та знищення персональних даних, а також заяву про закриття поточного рахунку.

Відповіді на претензію та заяву відповідач не надав, відкриті рахунки позивача не закрив.

Статтею 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Пунктами 20.1., 20.4. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493 встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи-підприємця засвідчується відбитком печатки (за наявності).

Пунктом 20.6. Інструкції передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, бездіяльність відповідача щодо вчинення дій із закриття рахунків позивача суперечить вимогам закону та положенням укладеного сторонами Договору.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає доведеними твердження щодо істотного порушення Банком умов Договору, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що судами неодноразово досліджувались та встановлювались порушення Договору з боку Банку (справи господарського суду міста Києва №910/29981/15, №910/25700/13), відтак, вказані обставини не потребують доказування у відповідності зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Також, у позові заявлено вимогу про зобов'язання відповідача знищити всі персональні дані позивача, отримані Банком при відкритті рахунка.

Статтею 8 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що суб'єкт персональних даних має право, зокрема, відкликати згоду на обробку персональних даних.

Статтею 15 Закону встановлено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі, зокрема, припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про знищення Банком персональних даних позивача.

Крім того, позивач зазначає, що 22.06.2016 р. Банк отримав від ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» платіжне доручення №16 про перерахування грошових коштів у розмірі 16 500,00 грн. з рахунку ТОВ «Консалтинг Бізнес», відкритого в установі відповідача, на рахунок позивача, відкритий в УкрСиббанку.

Проте, замість виконання вказаного платіжного доручення, відповідач зарахував грошові кошти на рахунок позивача, відкритий в ПАТ «КБ «Приватбанк», після чого списав вказану суму на свою користь за меморіальним ордером HS022B06R15.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 500,00 грн. безпідставно списаних коштів.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Списання грошових коштів з рахунку клієнта Банком можливе лише на підставі його розпорядження (ч. 1 ст. 1071 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (надалі - Інструкція), клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості позивача перед Банком, відтак, грошові кошти у розмірі 16 500,00 грн. списано з рахунку позивача безпідставно та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень по суті спору не надав, доводів та тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 р., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (02095, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570).

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) закрити поточний рахунок у національній валюті № 2600 1060 590 606 у Печерській філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", відкритий на ім'я Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (02095, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та всі інші рахунки, в т.ч. НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_7, НОМЕР_5, НОМЕР_6.

4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) знищити всі персональні дані, отримані на підставі згоди Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (02095, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) під час дії договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 р. та видати довідку про зміст персональних даних фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що залишилися після знищення таких даних, та чи обробляється ці персональні дані.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (02095, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. безпідставно списаних коштів та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна