Рішення № 59993163, 25.08.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2016 Справа № 920/654/16

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства

з обмеженою відповідальністю «Оптіма Фарм», ЛТД, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Сумської обласної ради Аптека

№ 226 міста Конотоп, м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 79 286 грн. 72 коп.

Суддя Заєць С. В.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Даніловій Т. А.

Суть спору: позивач подав позовну заяву б/н, б/д, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість за договором поставки від 03.02.2016 № 829 в сумі 66072 грн. 27 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 13214 грн. 45 коп., а також судовий збір.

На виконання ухвали суду від 11.08.2016 позивачем надано скановану копію договору № 829 від 03.02.2016.

Зазначений документ оглянуто в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засіданні від 25.08.2016 не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву з обґрунтування своєї позиції не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі направлялася відповідачу за його юридичною адресою, однак повернута на адресу господарського суду відділенням поштового звязку з зазначення причин повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

03.02.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 829 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невідємною частиною.

За умовами п. 2.1., 2.2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 («умови поставки товару») цього договору. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до умов договору, позивачем було поставлено та передано відповідачу товару на загальну суму 80868 грн. 16 коп.

Факт поставки та отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме:

-видатковою накладною від 03.03.2016 № 16097347 на загальну суму 63582,66 грн.;

-видатковою накладною від 03.03.2016 № 16097348 на загальну суму 652,27 грн.;

-видатковою накладною від 03.03.2016 № 16097366 на загальну суму 3565,44 грн.

-видатковою накладною від 10.03.2016 № 16105325 на загальну суму 8620,46 грн.;

-видатковою накладною від 10.03.2016 № 16105326 на суму 432,76 грн.;

-видатковою накладною від 10.03.2016 № 16105327 на загальну суму 894,22 грн.;

-видатковою накладною від 16.03.2016 № 16117361 на загальну суму 2942,16 грн.;

-видатковою накладною від 16.03.2016 № 16117364 на загальну суму 87,19 грн.

На вищезазначених накладних стоять печатки та підписи уповноважених представників обох сторін договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати за договором обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.

Згідно з п. 6.2. договору при здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу, строк протягом якого покупець зобовязаний здійснити оплату за товар на користь продавця, визначається продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється.

Відповідно до видаткових накладних сторонами обумовлена відстрочка від дати доставки товару на 28 днів.

З матеріалів справи вбачається, що на день подачи позову відповідач прострочив термін оплати, враховуючи і відстрочку на оплату товару.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ними зобовязання належним чином виконані, проте відповідачем порушені умови договору в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар, в звязку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем у сумі 66072 грн. 27 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями видаткових накладних, проте в порушення взятих на себе зобовязань та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару, у звязку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 66072 грн. 27 коп.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання несе учасник господарських відносин. Відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правовуву відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частина 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачає, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

-відшкодування збитків;

-штрафні санкції;

-оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими штами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач зазначає, що пунктом 10.4. Договору сторони обумовили, що за умови прострочення відповідачем строків оплати за товар за цим Договором, він повинен сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Відповідно до поданого розрахунку відповідачеві нараховано 13214 грн. 45 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами (у розмірі 20% від простроченої суми оплати, а саме 66072, 27 грн.).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати передбачене умовами договору та діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13214 грн. 45 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобовязань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Сумської обласної ради Аптека № 226 міста Конотоп (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Металістів, 10, код 23051425) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код 2164228) 66072 грн. 27 коп. основної заборгованості, 13214 грн. 45 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.08.2016

Суддя ОСОБА_2