Рішення № 59992728, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 752/4693/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7202/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Котули Л.Г.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що між ЗАТ «Альфа-Банк», що в подальшому було перейменовано в ПАТ «Альфа-Банк», та третьою особою 04.07.2008 укладено кредитний договір №49007977, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати боржнику кредит в сумі 52 829 грн. 50 коп., а останній зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, повернути кредитні кошти, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші платежі в сумі та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту ( додаток №1). В порушення умов договору позичальник (третя особа у справі) свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 04.02.2015 має прострочену заборгованість за кредитом в сумі - 47 398,39 грн., з яких: 7 439 грн. 70 коп. за кредитом, 1171 грн. 15 коп. - за відсотками, 1901 грн. 88 коп. по комісії . У зв′язку з систематичним порушенням позичальником своїх обов′язків зі сплати кредиту позивач відповідно до умов кредитного договору також просив стягнути неустойку у вигляді пені в сумі 36 885 грн. 66 коп.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором банком 04.07.2008 укладено договір поруки №490079677-П з відповідачем ОСОБА_4. Відповідно до договору поруки відповідач поручається за виконання позичальником обов'язків, які виникли на підставі договору кредиту або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому. Оскільки відповідач несе перед кредитором солідарну відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача, як із солідарного боржника, на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 47 398 грн. 39 коп., а саме: за кредитом - 7439 грн. 70 коп., по відсотках - 1171 грн. 15 коп., комісію в сумі 1901 грн. 88 коп. та пеню в розмірі 36 885 грн. 66 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, проживаючої в АДРЕСА_1, , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м.Київ, вул.Десятинна,4/6 код ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004, МФО 300346) заборгованість за кредитним договором в сумі 47 398 (сорок сім тисяч триста дев'яносто вісім) грн.. 39 коп. та судовий збір в сумі 473 (чотириста сімдесят три) грн.. 98 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції відповідач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що судовий розгляд справи відбувся без належного її повідомлення. Просила врахувати, що позичальником є її колишній чоловік, який під час розгляду справи про розірвання шлюбу обіцяв сплачувати кредит з метою залишення права власності на автомобіль. Вважає, що слід прийняти міри по розшуку позичальника, ОСОБА_5 та предмету залогу (авто).

У судовому засіданні відповідач підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача та третя особа: ОСОБА_5 в судове засідання не з′явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. Повідомлені представником позивача у клопотанні причини відкладення розгляду справи через участь в іншому судовому процесі, колегією суддів не визнаються поважними, оскільки судом апеляційної інстанції представник ПАТ «Альфа-Банк» повідомлений про розгляд справи завчасно ( 14 червня 2016 року), а тому керівництво ПАТ «Альфа-Банк» мало достатньо часу для забезпечення явки свого представника в судове засідання у даній справі на 10 серпня 2016 року.

У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ПАТ «Альфа-Банк» суд першої інстанції виходив із того, що з відповідача, як солідарного поручителяперед банком за порушення зобов'язання позичальником за основним договором, на підставі статті 554 ЦК України слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 47 398 грн. 39 коп.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Альфа-Банк», що в подальшому було перейменовано в ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_5 (третя особа у справі) 04.07.2008 укладено кредитний договір №49007977, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати боржнику кредит в сумі 52 829 грн. 50 коп., а позичальник зобов'язався у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, повернути кредити, сплатити проценти та комісійну винагороду. У відповідності до п. 2.8 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору. У разі сплати у валюті кредиту - 4 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 1 294,66 грн., у разі погашення кредиту у валюті відмінній від валюти кредиту таке погашення має здійснюватись не пізніше - 3 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та умовах, визначених цим договором.

Позичальник в будь-якому разі був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше ніж 04 липня 2013 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором банк 04 липня 2008 року уклав договір поруки з ОСОБА_4, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язань боржником за основним договором. Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення основного договору, як солідарні боржники.

Пунктом 5.3. договору поруки встановлено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язання боржника за основним договором.

Узв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені договором та виникненням заборгованості, кредитор заявив позовні вимоги до поручителя, пред′явивши 17 березня 2015 року позов до суду.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Колегією суддів встановлено, що у договорі поруки від 04 липня 2008 року, укладеного між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання усіх зобов'язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із поданого розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником останній платіж по поверненню суми кредиту (тіла) сплачено 11 березня 2013 року, за процентами - 22 липня 2013 року, по комісії за обслуговування 11 березня 2013 року (а.с.18). Дата остаточного повернення кредиту згідно умов основного договору визначена сторонами - 04 липня 2013 року. З позовом до поручителя кредитор звернувся в суд 17 березня 2015 року.

Встановленні обставини у справі свідчать про те, що вимогу до поручителя ОСОБА_4 про повернення боргових сум кредитор пред'явив більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати, тому суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З урахуванням зазначених норм матеріального права колегія суддів дійшла висновку про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України за договором поруки, укладеним між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, не врахував, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Не застосування судом першої інстанції до правовідносин, які виникли між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 за договором поруки, норми частини четвертої статті 559 ЦК України, призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: