Рішення № 59989646, 22.08.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 рокуСправа № 912/2371/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2371/16

за позовом: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія, Кіровоградська область

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 9 482,90 грн

Представники сторін:

від позивача - участі не брали (представник Кударенко О.В., довіреність № 19 від 12.01.16 приймала участь в судових засіданнях 05.07.2016 та 20.07.2016);

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - КП "Теплокомуненерго") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) заборгованості в сумі 9 482,90 грн, з яких: 4 522,73 грн основного боргу, 4 522,73 грн пені, 364,94 грн інфляційних втрат та 72,50 грн 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №252 від 09.11.2009 на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі щодо оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2371/16.

В судовому засіданні 22.08.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте, в судових засіданнях 05.07.2016 та 20.07.2016 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач участі в судових засіданнях не прйимав, відзиву на позов не подав. Ухвали господарського суду, які надсилались відповідачу, повернуті до суду органом поштового зв'язку без їх вручення адресатам з відміткою про закінчення строку зберігання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Таким чином, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений дату, час і місце проведення засідань суду, оскільки відповідні процесуальні документи у справі надсилались на адресу, зазначену позивачем та яка наявна у справі, а також на адресу, за якою відповідач зареєстрований в ЄДРПОУ.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників сторін.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

09.11.2009 між КП "Теплокомуненерго" (енергопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №252 на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі (надалі - Договір №252) (а.с. 7-10).

Згідно додатку 1.1. (а.с. 8) об'єктом споживання теплової енергії є перукарня "Локон", що розташована за адресою: вул. Ч. Козацтва, 43.

Відповідно до розділу 1 Договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за спожиту теплову енергію виконується в грошовій формі згідно з тарифами (цінами), затвердженими виконавчим комітетом Олександрійської міської ради:

- абонентська плата, яка визначає вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження згідно технічних умов на приєднання споживача - щомісяця на протязі року;

- вартість фактично спожитої теплової енергії - щомісячно на протязі опалювального сезону.

Згідно положень пунктів 6.2. - 6.4. Договору про зміни тарифів на протязі терміну дії договору енергопостачальна організація зобов'язується сповістити споживача протягом 15 днів після дати затвердження нових тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду виконує передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100% вартості вказаної в цьому договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Теплова енергія постачається споживачу в об'ємах, зазначених в додатку 1.1. до Договору, який є невід'ємною частиною Договору №252.

Договір укладений терміном на один рік, вступає в силу з дня його підписання і діє до 09.11.2010. Договір вважається подовженим на наступний термін, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією з сторін про його розірвання (п. 10.1. Договору №252).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Згідно з ч. 1 ст. 19 названого Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як передбачено ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З матеріалів справи слідує, що за період з жовтня 2015 по квітень 2016 включно КП "Теплокомуненерго" на виконання умов Договору №252 поставлено відповідачу в перукарню, що розташована за адресою: вул. Ч. Козацтва, 43 теплову енергію згідно виставлених відповідачу рахунків-фактур: №252/10 від 31.10.2015, №252/11 від 30.11.2015, №252/12 від 31.12.2015, №252/01 від 31.01.2016, № 252/02 від 28.02.2016, № 252/03 від 31.03.2016, № 252/04 від 20.04.2016 (а.с.13-19).

Тариф на теплову енергію КП "Теплокомуненерго" установлюється постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг та оприлюднюється на офіційному сайті НКРЕ.

Натомість, відповідач проводив оплату за теплову енергію, що постачалася КП "Теплокомуненерго" за період з жовтня 2015 по квітень 2016 включно не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується наявним у справі розрахунком позивача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 4 522,73 грн (а.с. 31-32,34).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 522,73 грн, що є вартістю поставленої та неоплаченої відповідачем теплової енергії, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 4 522,73 грн пені, 364,94 грн інфляційних втрат та 72,50 грн 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини четвертої ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором

За вимогами частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.8. Договору №252 встановлено, що за несвоєчасну оплату споживач сплачує пеню в розмірі 1% з простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми заборгованості для підприємств, організацій і закладів-суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і господарювання.

Встановлений договором розмір пені - 1 % узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України від 20.05.1999 р. №686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", якою встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем (а.с.32), сума пені, обчислена за загальний період з 28.11.2015 по 28.05.2016 складає 4 522,73 грн.

Даний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 522,73 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних за період з жовтня 2015 по травень 2016 в розмірі 72,50 грн (а.с. 33) є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, господарський суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, встановив, що належною до стягнення сумою інфляційних

за листопад 2015 є сума 37,86 грн;

за грудень 2015 є сума 13,72 грн.

Розрахунок інфляційних втрат в іншій частині є вірним.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню за період з жовтня 2015 по травень 2016, становить 287,07 грн.

Підстави для стягнення інфляційних втрат в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на суму 9 405,03 грн, з яких: 4 522,73 грн основного боргу, 4 522,73 грн пені, 72,50 грн 3% річних та 287,07 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-А, ідентифікаційний код 00185330) 9 405,03 грн заборгованості, з яких: 4 522,73 грн основного боргу, 4 522,73 грн пені, 287,07 грн інфляційних втрат та 72,50 грн 3% річних, а також 1 378,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.08.2016.

Суддя В.В.Тимошевська