Рішення № 59989584, 22.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016Справа № 910/10588/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (далі - Товариство) до публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 26 000,00 грн.,

за участі представників:

позивача: Гадяцького В.Є., за довіреністю від 12 січня 2016 року № 04/09-000257,

відповідача: Корсуна Ю.Ю., за довіреністю від 29 квітня 2016 року № Ц-2/3-04/186-16,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 жовтня 2015 року між ним та Вагонним депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» (правонаступником якого є Залізниця) був укладений договір на технічне обслуговування № 15416/НЮ (далі - договір), на виконання якого позивач надав останньому послуги з технічного обслуговування компресорного устаткування відповідача. Оскільки Залізниця у порушення умов зазначеної угоди своїх зобов'язань за цим договором не виконала, заборгувавши 26 000,00 грн., позивач, посилаючись на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/10588/16 та призначено її розгляд на 7 липня 2016 року.

У судовому засіданні 7 липня 2016 року було оголошено перерву до 21 липня 2016 року.

Ухвалою суду від 21 липня 2016 року за клопотанням представника позивача було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів. У даному судовому засіданні було оголошено перерву до 22 серпня 2016 року.

Під час судового засідання 22 серпня 2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та в запереченнях на відзив.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 6 липня 2016 року, та додаткових пояснення від 19 серпня 2016 року. В основу заперечень відповідача покладено той факт, що Залізниця не є правонаступником Вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця».

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2015 року між Товариством та начальником Вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» ОСОБА_3 було підписано договір, за умовами якого позивач зобов'язався надати Замовнику послуги з технічного обслуговування компресорного устаткування, а Замовник, у свою чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість наданих послуг, згідно умов укладеного правочину.

Згідно з пунктом 5.2 та 5.4 Положення про Вагонне депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» вагонне депо очолює начальник, який за довіреністю діє від імені вказаної залізниці, представляє її інтереси. З наявної в матеріалах справи копії довіреності № В.о.Н-01/3759 від 8 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3, як посадову особу, було уповноважено, зокрема, від імені та в інтересах державного підприємства «Донецька залізниця» укладати, змінювати, розривати витратні договори на суму, що не перевищує 1 000 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, судом встановлено, що Замовником у даному правочині виступало державне підприємство "Донецька залізниця".

Суд зазначає, що за загальним правилом, передбаченим частинами 1, 2 статті 104 ЦК України та частиною 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", припинення у разі злиття юридичних осіб вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Разом з тим, Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" урегульований особливий порядок утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до преамбули вказаного Закону зазначений нормативно-правовий акт визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Згідно з частиною 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 статті 2 цього Закону передбачено, що утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

На виконання зазначеного Закону, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 № 200 (опублікована в Урядовому кур'єрі, 2014, 07, 4 липня 2014 року № 118), було утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Серед наведеного у додатку 1 до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 200 переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", значиться й державне підприємство "Донецька залізниця".

Згідно зі Статутом (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735) публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30 листопада 2015 № 512-Ц/од "Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту" визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200, є 30 листопада 2015 року.

За таких обставин, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником державного підприємства "Донецька залізниця", а тому доводи Залізниці, покладені в основу заперечень проти позову, визнані судом безпідставними.

Пунктом 4.1 правочину сторони погодили, що здача-приймання послуг проводиться шляхом оформлення акту наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.3 договору розрахунки за даним правочином здійснювались шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства протягом шестидесяти банківських днів після підписання акту виконаних робіт, з урахуванням зміни вартості послуг та матеріалів, як це передбачено умовами укладеної угоди.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконання робіт (надання послуг) від 2 грудня 2015 року на суму 26 000,00 грн. підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

14 грудня 2015 року Залізниця скерувала на адресу позивача лист № 271/1183, в якому повідомила про реорганізацію підприємства відповідача.

Оскільки протягом встановленого договором строку відповідач не здійснив оплату наданих послуг, 1 квітня 2016 року Товариство звернулось до Залізниці з претензією № 04/09-005159 про сплату 26 000,00 грн. боргу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Товариством за договором, яка складає 26 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Залізниця на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної суми позивачу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (40020, місто Суми, Курський проспект, будинок 6, ідентифікаційний код 00220434) борг у сумі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп., а також та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 серпня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко