Постанова № 5998936, 17.06.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 р. № 7/78 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Губенко Н.М.,

Суддів: Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ "Укргаз-Енерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року у справі№ 7/78 господарського суду м. Києва

за позовомЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

доЗАТ "Укргаз-Енерго"

пророзірвання договору

за участю представників сторін:

позивача Тереза Ю.О., Міщенко М.В.,

відповідача не зявились, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2008р. ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулось до суду з позовом до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про розірвання договору № 37/77/Х-08 від 27.11.2007 р. та стягнення 1162334,13грн. Рішенням господарського суду м. Києва від 27.11.2008 р. (суддя: Якименко М.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача1162334,13 грн. боргу та судові витрати. В частині розірвання договору №37/77/Х-08 від 27.11.2007 р. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив апеляційний господарський суд, 28.11.2007 р. позивач (покупець) та відповідач (постачальник) уклали договір № 37/77/Х-08 (далі Договір), згідно якого відповідач зобовязався передати у власність, а позивач зобовязався прийняти та сплатити природний газ в обсязі, вказаному в п. 2 Договору. Згідно п. 2.1 Договору, відповідач зобовязався передати на користь позивача газ, імпортований за зовнішньоекономічними контрактами.

Приймання-передача газу, поставленого відповідачем у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обєми спожитого газу. Уповноважені представники сторін на підставі акту приймання-передачі газу і з урахуванням п. 4.5. Договору підписують Акт приймання-передачі партії газу з вказівкою ціни і загальної вартості партії газу (п.п. 4.4., 4.6. Договору).

Згідно п.п. 6.2., 6.3. Договору позивач здійснює попередню оплату за газ, який передається за Договором щодекади: до 25 числа місяця, передування місяцю постачання, а також до 5 і 15 числа місяця постачання на підставі рахунків-фактур, виставлених відповідачем позивачу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Господарський суд встановив, що на виконання умов Договору, позивач здійснив платежі за платіжними дорученнями: №г-00010504 від 25.12.2007 р.; №г-00000013 від 04.01.2008 р.; №г-00000206 від 15.01.2008 р.; №г-00000379 від 25.01.2008 р.; №г-00000435 від 28.01.2008 р.; №г-00000677 від 05.02.2008 р.; №г-00000678 від 05.02.2008 р.; №г-00000878 від 15.02.2008 р.; №г-00001062 від 25.02.2008 р.; №г-00001323 від 05.03.2008 р.; №г-00001527 від 14.03.2008 р.

Згідно Протоколу заліку грошових вимог від 31.01.2008 р. та листа позивача №32-71 від 16.01.2008 р. в рахунок часткової оплати за газ, поставлений відповідачем за Договором №37/77/Х-08 від 28.11.2007 р., зараховано 1908632,27 грн. раніше перерахованих позивачем коштів за договором на постачання газу №39/77/Х-07 від 26.12.2006 р.

Таким чином, за газ, поставлений відповідачем в січні-березні 2008 р. позивач перерахував відповідачу 66705335,95 грн. (у т.ч. 1908632,27 грн. за протоколом заліку грошових вимог), однак фактично отримав від позивача за Договором газ на загальну суму 65543001,82 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі партії природного газу за січень-березень 2008 р. Тобто, сума переплати за поставлений газ згідно умов Договору становить 1162334,13 грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобовязань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обовязків, серед яких вказано і договори, визначено статтею 11 ЦК України.

В даному випадку господарські зобовязання виникли на підставі Договору № 37/77/Х-08 від 28 листопада 2007 р.

Як зясував суд, на підставі проведених позивачем розрахунків та проведення заліку грошових вимог від 31.01.2008 р. та листа позивача №32-71 від 16.01.2008 р. позивач здійснив переплату за поставлений газ у сумі 1162334,13 грн.

Підпунктом 6.3.2 Договору встановлено, що якщо сума здійсненої позивачем попередньої оплати перевищує вартість вказаного в Акті обсягу газу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата газу на поточний місяць поставки.

Відповідно до п. 10.12 Договору сторони домовились про те, що даний договір є укладеним, а зобовязання постачальника щодо поставки планового обсягу поставки на місяць поставки і зобовязання покупця щодо оплати планового обсягу поставки є дійсними лише за умови укладання додаткової угоди до договору, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, сторони не заперечують, що додаткові угоди до Договору з квітня 2008 р. не укладались, тому договір в період з квітня 2008 р. по даний час є недійсним, тобто відповідач володіє майном позивача сумою, яка перевищує вартість обсягу поставленого газу (надлишок у розмірі 1162334,13 грн.) безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно п. 3 ч. 3 цієї ж статті положення глави 73 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Суди застосували при вирішенні даного спору ст. 1212 ЦК України і прийшли до висновку, що оскільки Додаткові угоди щодо поставки газу сторони не укладали, то грошові кошти у розмірі 1162334,13 грн. перебувають у відповідача без достатньої правової підстави, а тому позов в частині стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги про розірвання договору суд залишив без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договором не передбачені підстави його розірвання позивачем в односторонньому порядку. Посилання позивача на істотні зміни обставин як на підставу для розірвання Договору відповідно до ст. 652 ЦК України не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги з огляду на відсутність будь-яких істотних змін обставин.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що твердження позивача про наявність істотних змін обставин є наслідком невірного тлумачення позивачем постанови Кабміну України № 163 від 12.03.2008 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України".

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на нижчевикладене.

Апеляційний господарський суд, визнаючи Договір недійсним, не дав йому оцінки з позицій норм закону, яким регулюються порядок та підстави визнання правочинів недійсними (ст.ст. 215-236 ЦК України).

Водночас, апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст.ст. 83, 84 ГПК України повинен був саме в резолютивній частині рішення вказати про визнання Договору недійсним, але цього зроблено не було.

Апеляційний господарський суд не дав оцінку тій обставині, що Договір діє до 31.12.2011 р., а тому повинен був зазначити чи можлива за умовами Договору поставку газу після квітня 2008 року.

Враховуючи викладене, рішення та постанову у даній справі не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

При новому розгляді справи, суду необхідно більш ретельно зясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Укргаз-Енерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. у справі №7/78 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н. Губенко

СуддіТ. Барицька

С. Мирошниченко