Постанова № 59988656, 16.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р. Справа № 537/2348/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.05.2016р. по справі № 537/2348/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративною позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом , визнати протиправними дії відповідача, які полягають у припиненні з 01 квітня 2015 року виплат раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати відповідача відновити з 01 квітня 2015 року виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення з 02 червня 2015 року виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити з 02 червня 2015 року виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції , відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт посилається на те , що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції прийнятою з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні , просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області з 28.02.2011 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданим 06.08.2011 року.

На час призначення пенсії за вислугу років та по теперішній час позивач працює на посаді прокурора Кременчуцького району Полтавської області.

З 01 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної вище пенсії позивачу припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІП (далі - Закон № 213), яким внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 13.04.2016 року за №7/Б-02 Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило позивача , що 2 березня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" , який набрав чинності з 1 квітня 2015 року. Пунктом 1 розділу 1 цього Закону внесені зміни в ст.50 Закону України "Про прокуратуру" згідно яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Аналогічна норма законодавства на поточний рік закріплена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України " № 911-УІІІ від 24.12.2015 року. Оскільки посада, на якій продовжуєте працювати позивач після набуття права на пенсійне забезпечення, дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру", виплата пенсії з 1 квітня 2015 року була припинена. Законодавчих підстав для її поновлення на теперішній час не вбачається.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що посада, на якій працює позивач, дає право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим відпали передбачені п. 1 розділу 1 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213- VIII від 02 березня 20015 року підстави, на які посилається відповідач у листі за № 229/Б-04 від 07 вересня 2015 року, для невиплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а отже з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачеві вказаної пенсії відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на відновлення виплати раніше призначеної йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру».

Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі..

Колегія суддів звертає увагу, що дана редакція Закону № 1789-ХІІ була чинною на час призначення пенсії позивачу.

Законом України № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-УІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з- якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-УІ.

02 березня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-УІІІ від 02 березня 20015 року, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року (далі по тексу - Закон України №213).

Вказаним Законом України № 213 внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів ("Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді в органах прокуратури, та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 01 червня 2015 року на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, оскільки з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тобто, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що з 1 червня 2015 року виплата позивачу призначеної раніше пенсії підлягала відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, оскільки поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

Проте, колегія суддів зазначає, що виниклі у зв'язку з цим спори повинні вирішуватися з урахуванням норм процесуального права, а саме статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22.04.16року з вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце , починаючи з 01.04.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону, яка діяла до 30.07.2010 року) визначалося, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законом України від 07.07.2010 року "Про судоустрій України", що набрав чинності з 30.07.2010 року, зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 22.10.2015 року.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також, слід відмітити, що в силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Будь-яких доказів того, що у позивача існували дійсно такі обставини, які можна визнати поважними суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 01.04.2015р. по 22.10.2015р., у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.

Крім того , судом першої інстанції при розгляді даної справи не вирішено позовні вимоги , заявлені позивачем , за період з 01.04.2015р. , в постанові лише відображено висновок суду щодо позовних вимог за період з 02.06.2015р.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 02.06.2015р. по 22.10.2015р.року підлягає скасуванню, з прийняттям ухвали про залишення цієї частини позовної заяви без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про відновлення виплати йому пенсії з 01.01.2016р. , виходячи з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. № 911-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Таким чином, враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", підстави для виплати йому з 01 січня 2016 року пенсії, відсутні.

Отже, припинивши з 01 січня 2016 року виплату пенсії позивачу, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Між тим, суд першої інстанції не врахував зазначених приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відновити йому виплату пенсії з 01 січня 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального права підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відновлення виплати позивачу пенсії з 01 січня 2016 року з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог,

В іншій частині постанова суду першої інстанції постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.05.2016р. по справі № 537/2348/16-а скасувати в частині задоволення позовних вимог та поновлення ОСОБА_1 строк позовної давності, визнання протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення з 02 червня 2015 року по 22.10.2015р. виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і зобов'язання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити з 02 червня 2015 року по 22.10.2015р. виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прийняти ухвалу, якою цю частину позовних вимог залишити без розгляду.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та поновлення ОСОБА_1 строк позовної давності, визнання протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення з 01 січня 2016 року виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і зобов'язання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити з 01 січня 2016 року виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

В цій частині прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Стягнути на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір в розмірі 303 грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 22.08.2016 р.