Постанова № 59985419, 16.08.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року о 15 год. 55 хв.Справа № 808/980/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача - Данильчука А.Л.,

відповідача - Шевченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Торгівельно - промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Торгівельно - промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» (далі - позивач, ТПТК «Кераміст») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2015 №0009661501 та №0009671501.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про протиправність не заповнення позивачем рядка 20.3 (зменшення залишку від'ємного значення) по декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, що призвело до порушення п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині завищення залишку від'ємного значення у зв'язку з неврахуванням результатів попередньої перевірки у сумі 2 523 009,00 грн. Зазначає, що до узгодження податкового зобов'язання, яке на думку відповідача позивач повинен був відобразити в податковій звітності, він звернувся до контролюючого органу з заявою про застосування процедури податкового компромісу, до якої подав у встановленому законодавством порядку уточнюючий розрахунок. Вказує, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, було визнано протиправною відмову контролюючого органу в застосуванні податкового компромісу та встановлено правомірність дій позивача щодо подачі уточнюючого розрахунку, в якому скориговано розмір від'ємного значення з податку на додану вартість. Зазначає, що у зв'язку з поданням заяви про застосування процедури податкового компромісу та уточнюючого розрахунку у позивача був відсутній обов'язок щодо повторного коригування (зменшення) від'ємного значення з податку на додану вартість при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року. Крім того, зазначає про порушення порядку проведення камеральної перевірки, що на думку позивача зумовлює неможливість використання висновків такої перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами камеральної перевірки було встановлено, що позивачем не заповнено рядок 20.3 (зменшення залишку від'ємного значення) по декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, що призвело до порушення п.123.1 ст.123 ПК України, в частині завищення залишку від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу у сумі 2 523 009,00 грн. Зазначене порушення відбулось у зв'язку з не відображенням позивачем в податковій звітності податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного за результатами попередньої перевірки, яке узгодилось з набранням законної сили судовим рішенням за наслідками його оскарження. Вважає необґрунтованими посилання позивача на досягнення податкового компромісу, оскільки рішенням контролюючого органу у застосуванні податкового компромісу позивачу було відмовлено. Вказує, що після узгодження попередньо визначеного податкового зобов'язання позивач був зобов'язаний відобразити вказане грошове зобов'язання у податкових деклараціях наступних податкових періодів, зокрема у липні 2015 року, що позивачем зроблено не було. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, додатково зазначив про відсутність порушень порядку проведення камеральної перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 16.09.2015 співробітником ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року, за результатами якої складено акт №993/08-28-15-01/13620827 від 16.09.2015 (далі - акт №993).

Згідно з висновками даного акту встановлено порушення позивачем: п.46.5 ст.46, п.48.1 ст.48, п.56.18 ст.56, п.123.1 ст.123 ПК України; пп.9 п.5 розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, а саме встановлено не заповнення позивачем рядка 20.3 (зменшення залишку від'ємного значення) по декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, що призвело до порушення п.123.1 ст.123 ПК України, в частині завищення залишку від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу у сумі 2 523 009,00 грн., а саме: завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 113055,00 грн.; заниження податкових зобов'язань, що сплачуються до державного бюджету в сумі 2 409 954,00 грн.

На підставі акту №993 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0009671501 від 13.10.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 113055,00 грн.;

- №0009661501 від 13.10.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 012 442,50 грн., в т.ч. за основним платежем 2 409 954,00 грн. та 602488,50 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України. Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з діями контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки, а також прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями за результатами адміністративного оскарження, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень контролюючий орган посилався на те, що позивачем за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 завищено податковий кредит по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року на загальну суму ПДВ 2 523 009,00 грн. Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності у межах господарської діяльності платника податку, а саме при відсутності операцій, що оподатковується за нульовою ставкою виходячи з операцій по яким виникло ПДВ включене до складу податкового кредиту. За результатами перевірки складеного акт позапланової виїзної перевірки ТПТК «Кераміст» з питання достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року від 08.11.2013 №1361/08-28-15-03/13620827 та прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» №0003811503 від 22.11.2013 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2 523 009,00 грн.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки вказує на те, що ТПТК «Кераміст» в судовому порядку оскаржено податкове повідомлення - рішення від 22.11.2013 №0003811503 до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 по справі №808/2699/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015, у задоволенні позовних вимог ТПТК «Кераміст» щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 22.11.2013 №0003811503.

Таким чином, враховуючи узгодження грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням - рішенням від 22.11.2013 №0003811503, у зв'язку із набранням законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 по справі №808/2699/14, на думку контролюючого органу, позивачем протиправно не заповнено рядок 20.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення у сумі 2 523 009,00 грн.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Пунктом 76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, дії щодо проведення камеральної перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Право контролюючого органу на проведення камеральної перевірки, передбачене пп.20.1.1 п.20.1 ст.20, ст.76 ПК України, є реалізованим та не є юридично значимим для позивача, оскільки визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача (про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду) з огляду на те, що за результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, які є обов'язковими для платника податків.

Отже, в даному випадку саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, податкові повідомлення-рішення), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки) має бути об'єктом оскарження та може призвести до відновлення порушеного права платника податків.

Крім того, з акту №993 судом встановлено, що при проведенні камеральної перевірки контролюючим органом використовувались: податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року із додатками до декларації у складі пакету пов'язаних документів електронного звіту; АС «Податковий блок»; Єдиний реєстр податкових накладних; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК); Система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; Централізована система електронної звітності державної податкової служби України, що не суперечить приписам пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення камеральної перевірки.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТПТК «Кераміст» з питання достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за липень 2013 року.

За результатами даної перевірки 08.11.2013 складено акт №1361/08-28-15-03/13620827, на підставі висновків якого 22.11.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003811503 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 523 009,00 грн.

Позивач не погодився з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 по справі №808/2699/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТПТК «Кераміст» щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0003811503.

За результатами апеляційного оскарження ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 по справі №808/2699/14 залишено без змін.

Водночас, до закінчення апеляційного оскарження по справі №808/2699/14, 14 квітня 2015 року позивач подав до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя заяву про застосування податкового компромісу, в якій просив розпочати процедуру досягнення податкового компромісу за податковим зобов'язанням, визначеним податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2013 №0003811503. Позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок 5 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9067400545 від 14.04.201 (реєстраційний №9067400545), яким було визначено суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року, яка дорівнює 2323451 грн., та визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за процедурою податкового компромісу, яка складає 116173 грн. (5% суми заниження податкового зобов'язання) (а.с.54).

Суд зазначає, що 17 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 25 грудня 2014 року №63-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», яким доповнено ПК України новим підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення», що передбачає звільнення від юридичної відповідальності платників податків за умови добровільного декларування грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно п.5 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Відповідно до п.8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Судом встановлено, що позивачем заява про намір досягнення податкового компромісу щодо суми від'ємного значення в розмірі 2 523 009,00 грн. була подана до узгодження вказаної суми (за рішенням контролюючого органу), оскільки станом на момент звернення до контролюючого органу тривала процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення від 22.11.2013 №0003811503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 2 523 009,00 грн., та яка завершилась 20.07.2015 із набранням законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 по справі №808/2699/14.

З матеріалів справи встановлено, що 28.04.2015 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя прийнято рішення за результатами розгляду заяви про намір досягнення податкового компромісу №5834/10/10-017, яким позивачу відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу.

Позивач, не погодившись з рішенням про відмову у застосуванні податкового компромісу, оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України. Проте, рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України скарги позивача було залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя про відмову в застосуванні процедури податкового компромісу - без змін.

Крім того, судом встановлено, що рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу від 28.04.2015 №5834/10/10-017 також було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 №808/4854/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016, задоволено позовні вимоги ТПТК «Кераміст», визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 28.04.2015 №5834/10/10-017 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу (а.с.155-158).

При цьому, ухвалюючи вищевказані судові рішення суди виходили з того, що позивачем було виконано усі вимоги щодо застосування процедури досягнення податкового компромісу, які визначені чинним законодавством.

Також, в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 по справі №808/4854/15 вказано на те, що відповідь ДФС України на скаргу позивача на рішення про відмову в застосуванні процедури податкового компромісу було прийнято з пропуском встановленого законодавством строку, у зв'язку з чим така скарга вважається задоволеною.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, судовим рішенням по справі №808/4854/15, яке набрало законної сили, встановлено дотримання позивачем вимог чинного законодавства щодо досягнення податкового компромісу та безпідставність прийняття контролюючим органом рішення про відмову в погодженні процедури податкового компромісу.

При цьому, суд зазначає, що підрозділ 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не містить порядку узгодження податкового зобов'язання за наявності рішення контролюючого органу про відмову в застосуванні процедури податкового компромісу, яке оскаржується платником податку в судовому порядку, а відтак суд виходить із загальних приписів ПК України.

Так, відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у зв'язку з відмовою відповідача в погодженні процедури податкового компромісу, яке позивачем була оскаржена в судовому порядку, сума зобов'язання визначена в уточнюючому розрахунку, який подавався позивачем під час процедури податкового компромісу є неузгодженою, що зумовлює відсутність відображення зазначених показників у податковій звітності з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Крім того, відповідно до пп.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України №13 від 17.01.2015, показники уточнюючих розрахунків з ПДВ з метою застосування податкового компромісу не переносяться до податкової звітності з ПДВ за звітний період, в якому такі розрахунки подані, а відображаються в особових рахунках платника податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коригування податкової звітності уточнюючим розрахунком в межах процедури податкового компромісу не потребує перенесення показників до поточної та наступних податкової звітності та враховується виключно на особовому рахунку (інтегрованій картці) платника податку, який ведеться контролюючим органом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку щодо повторного коригування (зменшення) від'ємного значення з податку на додану вартість при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті контролюючим органом 13.10.2015, тобто до завершення процедури судового оскарження рішення про відмову в застосування податкового компромісу, що на переконання суду є передчасним, оскільки заява про застосування процедури податкового компромісу стосувалась саме від'ємного значення з ПДВ у сумі 2 523 009,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про протиправність не заповнення позивачем рядка 20.3 (зменшення залишку від'ємного значення) по декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, оскільки такі доводи не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Торгівельно - промислової транснаціональної корпорації «Кераміст».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Торгівельно - промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.10.2015 №0009661501 та №0009671501.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 46882,48 грн. (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 48 коп.), присудити на користь Торгівельно - промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко