Ухвала суду № 59985241, 26.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4183/16

УХВАЛА

26 серпня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» про надання дозволу на погашення податкового боргу ха рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» про надання дозволу на погашення податкового боргу у загальному розмірі 1737838,11 грн. (з яких по ПДВ у сумі 1209849 грн., по земельному податку з юридичних осіб у сумі 521864,11 грн. та по податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності в сумі 6125 грн.) за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з позовною заявою до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке вмотивоване уникненням значних втрат Державного бюджету.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини у справах “Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства” (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, “Ейрі проти Ірландії” (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд та ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Так, на думку суду, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.

Разом з тим, позивач не наводить у своєму клопотанні обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановленому законом порядку та доказів на підтвердження таких обставин не надає.

При цьому, «уникнення значних втрат Державного бюджету» не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, оскільки клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору обґрунтоване підставою, не передбаченою чинним законодавством, а також у зв’язку з ненаданням позивачем документів, що підтверджують його майновий стан, підстав для задоволення клопотання про відстрочення оплати судового збору суд не вбачає, а тому в його задоволенні належить відмовити.

Згідно з приписами ч.3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону).

Частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Таким чином, враховуючи, що податковий борг, дозвіл на погашення якого за рахунок майна відповідача просить позивач, складає в загальному розмірі 1737838,11 грн., за подачу даного адміністративного позову слід сплатити судовий збір в розмірі 26067,57 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.106 КАС України, у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

Проте вимоги вказаної норми позивачем не дотримані, оскільки в позовній заяві не зазначено номер засобу зв'язку відповідача, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

Відповідно до ч.1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору та надати виправлену позовну заяву із зазначенням засобів зв’язку відповідача разом з доказами її надіслання відповідачу.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» про надання дозволу на погашення податкового боргу ха рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позову та сплатити судовий збір у розмірі 26067,57 грн. (Одержувач УК у м. Одесі/Київський район, р/р 31212206784005, ЄДРПОУ 38016923 МФО 828011, Банк ГУДКСУ в Одеській області, Код класифікації доходів 22030001, призначення платежу судовий збір) в строк до 12.09.2016 року та роз’яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: В.В.Андрухів